Ухвала суду № 25322450, 02.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2012 р. м. Київ К-232/09

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Мартиненко І.В.

за участю представника

позивача Юрченко Т.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Жашківський маслозавод»(правонаступника Відкритого акціонерного товариства«Жашківський маслозавод»)

на постанову Господарського суду Черкаської області від 02.07.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008

у справі № 11/1678а (22-а-4115/08)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Жашківський маслозавод»

до Державної податкової інспекції у Жашківському районі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Черкаської області від 02.07.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008, у задоволенні позову відмовлено повністю.

ВАТ «Жашківський маслозавод»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції у судовому засіданні здійснено заміну позивача у справі - Відкритого акціонерного товариства«Жашківський маслозавод» на його правонаступника -Публічне акціонерне товариство «Жашківський маслозавод»у зв'язку зі зміною найменування підприємства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 31.10.2006 № 0000422351/0 бюджетного відшкодування за 6 місяців 2006 року на суму 55228,23 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 25.10.2006 № 113/23-01/00447793, а для зменшення позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 07.12.2006 № 0000452351/0 за 8 місяців 2006 року на суму 42715,96 грн. -в акті від 27.11.2006 № 00084/2301/4447793.

Податковий орган вважає, що завищення позивачем бюджетного відшкодування відбулось в результаті неправильного розрахунку позивачем коефіцієнту розподілу податкового кредиту та податкових зобов'язань між бюджетною та дотаційними податковими деклараціями з ПДВ. На думку податкового органу, такий коефіцієнт слід визначати виходячи з питомої ваги вартості заготовленого молока, а не виходячи з кількісних показників, як зроблено позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у 2006 році не діяв Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805, однак позивач подавав дві податкові декларації: дотаційну та бюджетну за травень, червень та липень 2006 року. Посилаючись на лист Державної податкової адміністрації України від 28.01.2003 № 1399/7/15-3317, суд дійшов висновку, що для формування показників податкового обліку з податку на додану вартість (податкового зобов'язання та податкового кредиту) слід застосовувати показники у вартісному, а не у кількісному виразі.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією судів, з огляду на таке.

Дійсно, відповідно до п. 1 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805, цей порядок встановлював механізм нарахування та виплат дотацій на період з 01.01.1999 до 01.01.2005 переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства (далі - сільськогосподарські товаровиробники), за реалізовані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі.

Разом з тим, Законом України від 18.10.2005 № 2987-IV дію п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»було продовжено до 01.01.2007.

Тому, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»за результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства у 2006 році визначали суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем такої продукції, і складали окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подавалась до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визначені цим Законом.

Зважаючи на викладене, подання позивачем до податкового органу окремої (спеціальної) та загальної декларацій, які приймалися останнім, не може розглядатися як порушення, що тягне для такого платника податку певні негативні наслідки.

Суд касаційної інстанції також не може погодитися з позицією судів про те, що розрахунок коефіцієнту для визначення витрат, сум податкових зобов'язань та податкового кредиту має визначатися виходячи з вартісних, а не кількісних показників частки молока, закупленого у сільськогосподарського товаровиробника.

Механізм визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту у спеціальній та загальній деклараціях законодавством не визначався, тому Державна податкова адміністрація рекомендувала застосовувати спеціальний коефіцієнт. Зокрема, такі рекомендації були надані у листах від 28.01.2003 № 1399/7/15-3317, від 22.08.2001 № 11465/7/16-1217-14.

У вказаних листах Державна податкова адміністрація вказує на те, для визначення витрат, сум податкових зобов'язань та податкового кредиту розраховується коефіцієнт, який дорівнює частці закупленого у звітному періоді за нульовою ставкою молока в загальному обсязі молока, придбаного у всіх категорій постачальників. Сума витрат та сума податкового кредиту з переробки молока, зданого сільськогосподарськими товаровиробниками, обчислюється шляхом застосування вказаного коефіцієнту до загального обсягу витрат на переробку молока, закупленого у всіх категорій платників.

З наданих податковим органом рекомендацій вбачається, що коефіцієнт дорівнює частці закупленого молока в загальному обсязі придбаного молока у всіх категорій постачальників, тому здійснення позивачем розрахунку коефіцієнту за кількісним, а не вартісним методом, не суперечить наданим податковим органом рекомендаціям і не суперечить жодній нормі законодавства.

Отже, при вирішенні даної справи суду слід було перевірити правильність розрахунку задекларованих позивачем у спеціальній та загальних деклараціях податкових зобов'язань та податкового кредиту, обчсилених за кількісним методом.

Також позивач у позовній заяві заперечував проти зафіксованого в акті перевірки порушення вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у тому, що: «позивач не включив до скороченої декларації за травень 2006 року вартість придбаного обладнання в сумі 242191,77 грн., в результаті чого завищив податковий кредит загальної декларації за травень 2006 року в сумі 44872,48 грн.». Про ненадання оцінки такому порушенню судами попередніх інстанцій позивач також наголошує у касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою такі доводи позивача, не перевірено, чи дійсно актом перевірки зафіксовано таке порушення, яке б призвело до завищення позивачем податкового кредиту та, відповідно, завищення бюджетного відшкодування, та чи стало воно підставою для зменшення податковим органом бюджетного відшкодування спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу з Публічного акціонерного товариства «Жашківський маслозавод»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Черкаської області від 02.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло