Постанова № 25320813, 17.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 5027/1150/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. -головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Чернівецької обласної організації товариства "Знання" України, м. Чернівціна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.05.2012р.у справігосподарського суду Чернівецької областіза позовомЧернівецької обласної організації товариства "Знання" України, м. ЧернівцідоДепартаменту економіки Чернівецької міської ради, м. Чернівцітреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Чернівецька міська рада, м. Чернівці, 2) Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, м. Чернівціпроспонукання до укладення додаткового договору оренди нерухомого майна за участю представників:

позивача: Курко Я.С. (голова правління обласної організації товариства "Знання"), ОСОБА_5 (представник за дов. від 16.04.2012р. б/н),

відповідача: ОСОБА_6 (представник за дов. від 02.04.2012р. № 01-17/966), ОСОБА_7 (представник за дов. від 15.09.2011р. № 8),

третьої особи 1: ОСОБА_8 (представник за дов. від 19.06.2012р. № 01/02-18/725),

третьої особи 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Чернівецька обласна організація товариства "Знання" України звернулася з позовом до Департаменту економіки Чернівецької міської ради про визнання позивача орендарем, який належним чином виконував свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна №60 від 07.07.2009р. та про спонукання відповідача продовжити дію договору оренди №60 від 07.07.2009р. шляхом укладення додаткового договору до договору оренди нерухомого майна №60 від 07.07.2009р. на новий термін з позивачем.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 19.01.2012р. у справі №5027/1150/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2012р., у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Чернівецька обласна організація товариства "Знання" України звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 26, 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 4-2, 82-1 ГПК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2009р. між виконавчим комітетом Чернівецької міської ради в особі департаменту економіки (орендодавець) та Чернівецькою обласною організацією товариства "Знання" України (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна площею 254,4 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернівці вул. Е. Штейнбарга, 23 на 1 поверсі та підвалі будинку, що знаходиться на балансі ЖРЕП №6 строком на два роки по 06.07.2011 р. включно.

04.05.2010р. департаментом економіки Чернівецької міської ради надіслано на адресу позивача лист №968 згідно якого, Чернівецьку обласну організацію товариства "Знання" України поставлено до відома, що орендодавець має намір самостійно використовувати орендовані приміщення для власних потреб, тому попередило, що договір оренди по завершенню терміну його дії продовжено не буде.

У відповідь 10.06.2011 р. позивач повідомив відповідача про намір продовжити орендні відносини на той самий термін і на тих самих умовах.

Натомість, департамент економіки Чернівецької міської ради 13.07.2011р. надіслав на адресу Чернівецької обласної організації товариства "Знання" України лист №1653 в якому вказав, що відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 11.8. договору оренди від 07.07.2009 р. №60 приміщень на вул. Е.Штейнбарга, 23, договір, термін дії якого сплив 06.07.2011 p., припинено та на новий термін не продовжено.

В свою чергу, позивач звернувся до відповідача із заявою від 08.08.2011р. з проханням продовжити на той самий строк договір №60 від 07.07.2009р. та надіслав два примірника проекту додаткового договору.

Відповідач листом від 15.08.2011р. у продовженні строку дії договору оренди відмовив, а листом від 30.08.2011р. повідомив позивача про відсутність підстав для укладення додаткового договору, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд попередніх інстанцій виходив з того, що оскільки спірний договір припинив свою дію 07.07.2011р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, то відсутні правові підстави для продовження його дії шляхом укладення додаткового договору на новий термін. Щодо вимог позивача про визнання його орендарем, який належно виконував свої обов'язки за спірним договором оренди, то такі вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві, оскільки, а ні ст.16 ЦК України, а ні договором оренди не передбачено такого способу захисту прав. Посилання ЧООТ "Знання" України на ту обставини, що остання відноситься до підприємства книгорозповсюдження, а отже має право першочергового продовження договору оренди, судом відхилено, оскільки згідно Положення ЧООТ "Знання" України є громадською організацією і жодного документу про реєстрацію громадської організації, як державного підприємства книгорозповсюдження, як того вимагає ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", позивачем суду не надано.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111-5, 111-7 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 84 ГПК України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

На думку колегії прийняті у справі рішення цим вимогам не відповідають.

Так, відповідно до ч.1 ст. 82-1 ГПК України під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу.

Як вбачається з матеріалів справи (протокол та аудиозапис судового засідання від 19.01.2012р.), господарський суд Чернівецької області за результатами розгляду даної справи оголосив вступну та резолютивну частину рішення без дотримання таємниці нарадчої кімнати, на що господарський суд апеляційної інстанції під час перегляду справи уваги не звернув.

Відповідно до ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, та враховуючи вимоги наведених норм процесуального права, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню із направленням справи до суду 1-ї інстанції на новий розгляд.

Крім цього, колегія звертає увагу на помилковість трактування судом ч.4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за результатом якого суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на першочергове продовження договору оренди, так як останній є громадською організацією, яка як державне підприємство книгорозповсюдження не зареєстрована, оскільки:

- ч.4 ст. 9 названого Закону врегульовує питання оренди майна на стадії укладання договору оренди вперше та встановлює виключення в процедурі надання майна в оренду, а саме без оголошення про намір передати майно в оренду та без проведення конкурсу;

- згідно Положення Чернівецької обласної організації товариства "Знання" та приписів Закону України "Про видавничу справу", позивач відноситься до вітчизняних видавництв та підприємств книгорозповсюдження, що не потребує доведення його реєстрації як державного підприємства книгорозповсюдження.

Питання продовження договору оренди після закінчення його дії врегульовано ч. 2 та 3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Так, відповідно до ч. 3 ст.17 названого Закону, після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Доказом відсутності наміру орендодавця на продовження дії спірного договору оренди суд попередніх інстанцій вважає лист останнього від 04.05.2011р., який на думку колегії таким не являється, оскільки не відповідає вимогам ч.3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо повідомлення орендаря про намір використовувати майно орендодавцем для власних потреб не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору, який припинив свою дію 06.07.2011р.

Відповідно до ч. 2 ст.17 названого Закону, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За висновками суду, волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин і повернення об'єкту оренди підтверджується листом від 13.07.2011р. направленого останнім в межах місячного строку, встановленого ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що є підставою для відмови в позові про спонукання відповідача продовжити дію спірного договору оренди на новий термін.

Однак такі висновки суду попередніх інстанцій колегія вважає передчасними, оскільки вони зроблені без врахування та застосування до спірних правовідносин сторін вимог Закону України "Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок", яким позивач обґрунтовував свої позовні вимоги.

Отже, враховуючи, що судами не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін, не застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини, та порушено норми процесуального права, ухвалені по справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2012р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 19.01.2012р. у справі №5027/1150/2011 скасувати.

Справу направити до господарського суду Чернівецької області на новий розгляд.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко