Ухвала суду № 25317853, 04.07.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"04" липня 2012 р. Справа № 2а/1770/4564/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Пасічник С.С.

Франовської К.С.,

при секретарі Марчук Ю.А.,

за участю сторін:

від позивача: Ручки О.С. - представника за довіреністю,

від відповідачів: не з"явились,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" січня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "ДП Рівнетрансекспедиція " до Державної податкової інспекції у м. Рівне, Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 12 січня 2012 року позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №0000562344 від 18 серпня 2011 року та №0000572344 від 18 серпня 2011 року.

Стягнув з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року в розмірі 8861 (вісім тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Рівне звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

З матеріалів справи суд вбачає, що Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне та Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне №0000562344, №0000572344 від 18.08.2011 року та стягнення з Державного бюджету України відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 8861,00 грн.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.06.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю-фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" до Державної податкової інспекції у м. Рівне подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року з відповідними додатками.

У рядку 23.1 вказаної декларації платником податку зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку в розмірі 98199,00 грн. До декларації додано розрахунок суми бюджетного відшкодування та відповідну заяву про повернення бюджетного відшкодування у сумі 98199,00 грн.

Крім того, в рядку 24 декларації відображено залишок від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 92224,00 грн. Цей залишок також перенесено до довідки Д2, доданої до декларації (т.1 а.с. 29-36).

У зв"язку з цим, з 03.08.2011 року по 08.08.2011 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на розрахунковий рахунок та правомірності формування від'ємного значення (р. 24 декларації) за травень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 09.08.2011 року №1002/23-300/30712154, у висновках якого зазначено про підтвердження відображеного Товариством з обмеженою відповідальністю-фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" у декларації за травень 2011 року бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 89338,00 грн. та від"ємного значення за травень 2011 року у сумі 111895,00 грн., а також про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податків завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року на 8861,00 грн. та завищено залишок від"ємного значення по декларації з ПДВ за травень 2011 року на суму 91997,00 грн., який виник у серпні 2007 року на суму 91772,00 грн., у жовтні 2010 року на суму 225,00 грн. (а.с. т.1 10-16).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Рівне 18.08.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000562344, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 91997,00 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн,. та №0000572344, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 8861,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн., до яких долучено відповідні розрахунки фінансових (штрафних) санкцій за порушення податкового законодавства (т.1 а.с. 17-20).

Податковий орган вважає, що позивачем безпідставно заявлено до відшкодування або використання для погашення податкових зобов"язань залишку від"ємного значення у сумі 91772,00 грн., що виник у серпні 2007 року, в зв"язку з пропущенням строків давності, визначених у п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України та ст. 257 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з такими висновками податкового органу, суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до ч. 2 ст.1 Цивільного кодексу України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом, а тому посилання податкового органу на ст. 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV є помилковим.

Згідно з п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як передбачено п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7. ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Матеріалами справи стверджується, що позивачем при імпорті товарів через митну територію України було видано податкові векселі від 26.06.2007 року серії АА №0787342 на суму 116167,00 грн. та серії АА №0787342 на суму 36842,00 грн., терміном погашення 25.07.2007 року (т. 1 а. с. 38-39).

Згідно абз. 2 п. 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року №1104 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо термін погашення податкового векселя настає після закінчення терміну подання податкової декларації до органу державної податкової служби за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю, платник податку включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань у звітному (податковому) періоді, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому платник податку має право на включення суми зобов"язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов"язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Сума податку на додану вартість, зазначена у вказаних податкових векселях, включена позивачем до складу податкового зобов"язання з ПДВ та відображена у рядку 6 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року, поданої до Державної податкової інспекції у м. Рівне 20.07.2007 року (т.1 а.с. 175-177).

Податок на додану вартість по вказаних податкових векселях у загальній сумі 153010,00 грн. включено позивачем до податкового кредиту у липні 2007 року, що відображено у рядку 12.2 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року, поданої до Державної податкової інспекції у м. Рівне 20.08.2007 року.

Податкове зобов"язання по податку на додану вартість, що виникло на підставі податкових векселів, погашене позивачем за рахунок податкового кредиту поточного податкового періоду, що відображено у рядку 27 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року (т.1 а.с. 178-179).

Оскільки погашення векселів відбулось за рахунок податкового кредиту, у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року, поданої до Державної податкової інспекції у м. Рівне 20.09.2007 року, ПДВ у сумі 153010,00 грн. відображено як залишок від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в рядку 26 (т.1 а. с. 180-181).

Слід також зазначити, що правомірність формування податкового кредиту за рахунок включення до його складу вказаних погашених податкових векселів вже була предметом перевірки органу державної податкової служби. Зокрема, в акті про результати виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року від 25.07.2008 року №1028/23-400/30712154 ДПІ у м. Рівне не виявлено порушень з даного питання (т.1 а. с. 40-49).

Крім того, відповідно до 4.6.6. Розділу III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" Наказу Державної податкової адміністрації "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25.01.2011 року №41, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за №197/18935, (що був чинним для визначення форми декларації у спірному податковому періоді), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Таким чином, суд правильно вказав, що відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не реалізовував своє право на відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом зазначення про це в податковій декларації та подання заяви у порядку передбаченому податковим законодавством. Тому, застосування до вказаних правовідносин норм п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України є безпідставним та незаконним, а зменшення позивачу від"ємного значення податку на додану вартість на суму 91 772, 00 грн., що виникло у серпні 2007 року, через пропущення строків давності - неправомірним.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем залишку від"ємного значення суми податку на додатку вартість по господарських взаємовідносинах із контрагентом ПП "Ніка Ойл" колегія суддів зазначає таке.

Орган державної податкової служби робить висновок про безтоварність та фіктивність господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП "Ніка Ойл", що суперечить ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, порушує ст. 228 Цивільного кодексу України та п. 198.3 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та про неможливість включення позивачем до складу податкового кредиту за березень-червень та жовтень 2010 року суми податку на додану вартість по господарських операціях із придбання дизельного палива у вказаного контрагента.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Норми аналогічного характеру закріплені у пунктах 198.3., 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Податковий кредит, на підставі якого ТОВ-фірмі "ДП Рівнетрансекспедиція" було визначено залишок від'ємного значення та бюджетне відшкодування, сформований позивачем за рахунок придбання паливно-мастильних матеріалів у межах господарських операцій з ПП "Ніка Ойл".

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2010 року між позивачем та ПП "Ніка Ойл" укладено Договір №33, предметом якого стала поставка ПП "Ніка Ойл" для ТОВ-фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" нафтопродуктів в асортименті, а саме - дизпалива. (т.1 а.с. 8).

Наявними в матеріалах справи накладними та податковими накладними підтверджується передача позивачу у власність дизельного пального в березні, квітні, травні, червні та жовтні 2010 року на виконання умов укладеного договору (а. с. 66-85, 86-106, 107-124, 125-144, 200-235, том 1).

Вартість вказаних нафтопродуктів оплачена ТОВ-фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" в повному обсязі відповідно до умов укладеного договору (т.1 а.с. 65).

Матеріалами справи також підтверджується, що на момент видачі податкових накладних ПП "Ніка Ойл" було включене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстроване платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні. (т.1 а.с. 217-219, т.2 а.с. 2-5, 13-14).

Подальше використання нафтопродуктів придбаних ТОВ-фірмою "ДП Рівнетрансекспедиція" у ПП "Ніка Ойл" в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача також підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (т.2 а.с. 9-12).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій з ПП "Ніка Ойл" є безпідставним.

Також є безпідставним висновок податкового органу про те, що усі господарські операції позивача із ПП "Ніка Ойл" не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать приписам ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України та порушують ст. 228 Цивільного кодексу України.

Так, у ст. 203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частинами 1, 5 вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Податковим органом не надано суду доказів, які б підтверджували, що правочин, укладений позивачем з ПП "Ніка Ойл", не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а тому його слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" січня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: С.С. Пасічник К.С. Франовська

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю -фірма " ДП Рівнетрансекспедиція " вул.У.Самчука 5,м.Рівне,33003

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023 Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області вул.С.Петлюри, 13,м.Рівне,33028