Ухвала суду № 25313509, 03.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2012 р. м. Київ К/9991/14616/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року

у справі № 2а-7410/10/1270

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (далі -позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі -відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000358013/0 від 20 вересня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, скаржником ставиться питання про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2010 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року та прийняття нового рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Крім того, ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»заявлено клопотання про заміну позивача у справі -ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»на Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат»у зв'язку із зміною типу товариства.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання слід задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»за липень 2010 року, за результатами якої складено акт № 1/42/08-3/05441447 від 17 вересня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000358013/0 від 20 вересня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 8 723 446,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 4.5.1, 4.5.2 пункту 4.5 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно з договорами, укладеними між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «НПП Степ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дон-Енерджи», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Союз», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрметфлюси»з огляду на їх нікчемність Зазначений висновок податковим органом зроблено у зв'язку із даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та листом Головного відділу податкової міліції СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську № 8292/7/26-0131 від 28 липня 2010 року, в якому зазначено, що посадові особи контрагентів позивача по ланцюгу постачання за місцем реєстрації підприємств відсутні, а тому не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність.

Крім того, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську виходила з відсутності у ТОВ «НПП Степ», ТОВ «Торговий Дім «Дон-Енерджи», ТОВ «Промислова група «Союз», ТОВ «Компанія Укрметфлюси» необхідного майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Згідно з підпунктом «в»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаного у контрагентів товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

В свою чергу, факт поставки товару підтверджується залізничними накладними про отримання товару, дорожніми відомостями, листами станції Комунарськ Державного підприємства «Донецька залізниця»на підтвердження видання вантажу, реєстром поставок товару згідно з рахунком.

Доводи відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання колегія суддів відхиляє, оскільки, пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно з Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, що Закон № 168/97-ВР не ставить право платника податку на додану вартість на відшкодування надмірної його сплати в залежність від отримання документального підтвердження належного виконання усіма контаргентами по ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань із сплати сум відповідного податку.

При цьому, чинним на час виникнення спірних правовідносин податковим законодавством не передбачено здійснення платником податку контролю за додержанням його контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, податкового законодавства і в подальшому, в разі допущення порушень останніми, нести негативні наслідки у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого в межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2010 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року. Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі позивача -Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат»його правонаступником -Публічним акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат».

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко