Ухвала суду № 25313488, 17.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2012 року м. Київ К-20868/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеслав.О»

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року

у справі № 2а-1384/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеслав.О»

до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сеслав.О» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області (далі -відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000122332/0/685/231/34981986/10192 від 11 липня 2008 року, № 0000132332/0/686/231/34981986/10193 від 11 липня 2008 року, № 0000142332/0/687/231/34981986/10194 від 11 липня 2008 року, № 0000152332/0/688/231/34981986/10195 від 11 липня 2008 року, № 0000162332/0/689/231/34981986/10196 від 11 липня 2008 року та акту перевірки № 501-231/34981986 від 04 липня 2008 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Сеслав.О», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Сеслав.О»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19 березня 2007 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 501-231/34981986 від 04 липня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000122332/0/685/231/34981986/10192 від 11 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 272 299,90 грн. (215 823,00 грн. -основний платіж, 56 476,90 грн. -штрафні (фінансові) санкції), № 0000132332/0/686/231/34981986/10193 від 11 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 659,90 грн. (439,93 грн. -основний платіж, 219,97 грн. -штрафні (фінансові) санкції), № 0000142332/0/687/231/34981986/10194 від 11 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 639,30 грн. (129,30 грн. - основний платіж, 510,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), № 0000152332/0/688/231/34981986/10195 від 11 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з комунального податку в розмірі 527,00 грн. (17,00 грн. -основний платіж, 510,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), № 0000162332/0/689/231/34981986/10196 від 11 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із плати за воду в розмірі 346,35 грн. (6,35 грн. -основний платіж, 340,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невключенням до складу валового доходу вартості транспортних послуг, наданих Приватному підприємцю Мироняк Н.В., суми попередньої оплати за продукцію, що поступила на розрахунковий рахунок ТОВ «Сеслав.О»від Малого приватного підприємства «Палвіана»та Селянського фермерського господарства «Ферма Пилипа», та суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 20 409,00 грн., яка залишилась неповернутою на кінець звітного періоду, а також завищенням приросту балансової вартості товарно-матеріальних цінностей за 2007 рік на суму в розмірі 146 024,00 грн. та за перший квартал 2008 року на суму в розмірі 79 200,00 грн.

Крім того, встановлено порушення ТОВ «Сеслав.О» підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з невключенням до складу податкових зобов'язань сум податку на додану вартість з ціни транспортних послуг та попередньої оплати за продукцію.

Також, встановлено порушення позивачем підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 889-IV) з огляду на невиплату станом на 30 квітня 2008 року заробітної плати за квітень 2008 року в розмірі 4 200,00 грн. та неутримання податку з доходів фізичних осіб в розмірі 250,00 грн. при закупівлі товарно-матеріальних цінностей в серпні -грудні 2007 року.

Поміж іншого, встановлено порушення пунктів 6.2, 7.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки, позивачем не подано до податкового органу розрахунки із збору за забруднення навколишнього природного середовища за дев'ять місяців 2007 року та за 2007 рік.

Крім того, встановлено порушення позивачем статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неподання розрахунку комунального податку за перший -другий квартали 2007 року та заниження середньоспискової чисельності штатних працівників спискового складу.

Також, встановлено порушення ТОВ «Сеслав.О»пункту 7.2 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01 жовтня 1999 року № 231/539/118/219 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з неподанням річного розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2007 рік.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з підпунктом 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку -покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку -продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000122332/0/685/231/34981986/10192 від 11 липня 2008 року та № 0000132332/0/686/231/34981986/10193 від 11 липня 2008 року прийнято відповідачем правомірно та відповідно вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Також, колегія суддів, з огляду на положення підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту «б»пункту 19.2 статті 19 Закону № 889-IV, погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про обґрунтованість визначення податковим органом позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, як встановлено судами, позивач є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, комунального податку та збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Разом з тим, ТОВ «Сеслав.О»не подано до податкового органу розрахунки із збору за забруднення навколишнього природного середовища за дев'ять місяців 2007 року та за 2007 рік, розрахунок комунального податку за перший -другий квартали 2007 року, а також річний розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2007 рік, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000142332/0/687/231/34981986/10194 від 11 липня 2008 року, № 0000152332/0/688/231/34981986/10195 від 11 липня 2008 року та № 0000162332/0/689/231/34981986/10196 від 11 липня 2008 року є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Що стосується позовних вимог ТОВ «Сеслав.О» про визнання акту перевірки № 501-231/34981986 від 04 липня 2008 року нечинним, то колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в їх задоволенні, оскільки, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення суб'єктами господарювання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеслав.О»відхилити, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.