Ухвала суду № 25313473, 17.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2012 року м. Київ К-19983/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року

у справі № 2-а-543/09/2170

за позовом Горностаївського районного споживчого товариства

до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року, позов Горностаївського районного споживчого товариства (далі -позивач) до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області (далі -відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000692301/0 від 29 грудня 2008 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року та прийняти нове рішення.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Горностаївського РСТ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 березня 2006 року по 30 червня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 березня 2006 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 421/2301/01777452 від 24 грудня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000692301/0 від 29 грудня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 61 361,50 грн. (40 001,00 грн. -основний платіж, 21 360,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 10.2 статті 10 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР), оскільки, позивач, незважаючи на отримання доходу від здійснення господарської діяльності за останні дванадцять місяців в сумі більше ніж 300 000,00 грн., не зареєструвався платником податку на додану вартість з 01 жовтня 2007 року.

При цьому, податковим органом в якості бази оподаткування та визначення обсягу оподатковуваних операцій враховано кошти, які отримує Горностаївське РСТ як орендодавець від орендарів за спожиту електричну енергію.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Херсонобленерго»укладено договір про постачання електричної енергії № 1126 від 08 вересня 2003 року, додатком № 5 до якого визначено перелік об'єктів споживача, в тому числі об'єкти, які підприємством передано у операційну оренду.

В розділі 3 типового договору здачі в операційну оренду основних засобів, які укладено позивачем, визначено розмір орендної плати та окремо наведено умову відшкодування орендарем орендодавцю вартості комунальних та інших послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний, факсимільний, поштовий зв'язок тощо) в розмірі фактичних затрат орендодавця за чинними цінами та тарифами.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку у тому числі з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР «Про електроенергетику»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) постачанням електричної енергії є надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що за договорами операційної оренди позивач не виступає в ролі постачальника електричної енергії, оскільки, в даному випадку компенсуються витрати підприємства-орендодавця, а тому суми такої компенсації не підлягають включенню до оподатковуваних податком на додану вартість операцій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області відхилити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.