Ухвала суду № 25313159, 10.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2012 р. м. Київ К-5432/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Рекламної агенції «3+1»(Дочірнього підприємства Телекомпанії «ІТВ») Товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року

у справі № 2-а-3648/08

за позовом Рекламної агенції «3+1»(Дочірнього підприємства Телекомпанії «ІТВ») Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року позов Рекламної агенції «3+1»(Дочірнього підприємства Телекомпанії «ІТВ») Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі -відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0004042301/0 від 03 грудня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Рекламної агенції «3+1»(ДП Телекомпанії «ІТВ») ТОВ судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у Приватного підприємства «Антарес Плюс»робіт, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

При цьому, на момент виписки на адресу позивача податкових накладних ПП «Антарес Плюс»перебувало в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що мало відповідне Свідоцтво.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси задоволено повністю. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року та залишення в силі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Рекламної агенції «3+1»(ДП Телекомпанії «ІТВ») ТОВ з питань правових відносин з ПП «Антарес Плюс»за період з 13 липня 2004 року по 13 липня 2007 року, за результатами якої складено акт № 2643/23-02/25044567/264 від 23 листопада 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004042301/0 від 03 грудня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 112 495,01 грн. (77 663,33 грн. -основний платіж, 34 831,68 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «Антарес Плюс».

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19 січня 2007 року у справі № 2а-468/2007 визнано нечинним фіктивний правочин, виражений у створенні ПП «Антарес Плюс»з 30 серпня 2005 року, визнано недійсними Статут ПП «Антарес Плюс»та Свідоцтво платника податку на додану вартість № 23224304 від 06 жовтня 2005 року з моменту реєстрації підприємства, а також всі первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури тощо) та інші документи, складені та підписані від імені ОСОБА_3 як засновника ПП «Антарес Плюс».

Крім того, судами встановлено, що в період, охоплений перевіркою, між позивачем та ПП «Антарес Плюс»укладено договори № 11 від 17 лютого 2006 року на виготовлення відеопродукції -відеоролика хронометражем 17 секунд; № 15 від 02 березня 2006 року на виготовлення відеопродукції (проведення дизайну та виготовлення логотипів за запропонованими ескізами, виготовлення ефірних заставок за погодженими сценаріями, виготовлення анонсів, перебивок та титрів, виготовлення початкових та кінцевих заставок телевізійних програм по затвердженим макетам, оформлення новинних та інформаційних програм, виготовлення чотирьох новинних відеосюжетів); № 16 від 14 березня 2006 року на виготовлення відеопродукції -рекламних фільмів хронометражем 8 хвилин 20 секунд та 7 хвилин 10 секунд; № 18 від 03 квітня 2006 року на виготовлення відеопродукції (проведення дизайну та виготовлення логотипів за запропонованими ескізами, виготовлення анонсів, оформлення новинних та інформаційних програм, виготовлення трьох новинних відеосюжетів); № 20 від 12 травня 2006 року на виготовлення відеопродукції - рекламних фільмів тривалістю 7 хвилин та 5 хвилин; № 23 від 02 червня 2006 року на виготовлення відеопродукції -рекламного відеосюжету хронометражем 3 хвилин 10 секунд; № 25 від 03 липня 2006 року на виготовлення відеопродукції -рекламних фільмів хронометражем 8 хвилин 20 секунд та 7 хвилин 10 секунд.

Факт виконання обумовлених договорами робіт підтверджується актами приймання-передачі, підписаними від імені ПП «Антарес Плюс» ОСОБА_4.

В свою чергу, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, підписаних від імені ПП «Антарес Плюс»ОСОБА_4

Скасовуючи постанову суду першої інстанцій про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року у справі № 1-331/08 ОСОБА_5 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 358, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вступили в злочинну змову з метою створення суб'єктів господарювання без наміру здійснення підприємницької діяльності.

Так, зокрема, ОСОБА_7 займалась виготовленням фіктивної бухгалтерської документації (договорів, рахунків, податкових накладних, видаткових накладних) з використанням підроблених печаток фіктивних підприємств, серед яких значиться ПП «Антарес Плюс». На підставі вказаних підроблених документів на рахунки фіктивних підприємств поступали безготівкові грошові кошти, які в подальшому знімались з банківських рахунків шляхом пред'явлення підроблених банківських чеків.

Також, Одеським апеляційним адміністративним судом в основу оскаржуваного рішення покладено протокол допиту свідка ОСОБА_4, який пояснив, що фінансово-господарської діяльності в якості директора, засновника чи іншої посадової особи ПП «Антарес Плюс»він ніколи не вів, документації по взаємовідносинам даного підприємства з контрагентами ніколи не готував, не підписував та до ДПІ у Приморському районі м Одеси не подавав.

Разом з тим, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

При цьому, Закон № 168/97-ВР не зобов'язує покупця перевіряти достовірність зазначених у накладній даних, оскільки, відповідальність за достовірність цих даних несе саме продавець.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не дослідили факту узгодженості дій позивача з ПП «Антарес Плюс»з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Рекламної агенції «3+1»(Дочірнього підприємства Телекомпанії «ІТВ») Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.