Ухвала суду № 25313153, 03.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2012 р. м. Київ К/9991/24268/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року

у справі № 2а-9898/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія ЛТД»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0006382303/0 від 30 липня 2007 року, № 0006382303/1 від 11 жовтня 2007 року, № 0006382303/2 від 19 грудня 2007 року, № 0006382303/3 від 26 лютого 2008 року. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присуджено на користь ТОВ «Асканія ЛТД»за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2011 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року та прийняття нового рішення -про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Асканія ЛТД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 409/23-3/21535923 від 18 липня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006382303/0 від 30 липня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 20 520 000,00 грн. (11 400 000,00 грн. -основний платіж, 9 120 000,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006382303/1 від 11 жовтня 2007 року, № 0006382303/2 від 19 грудня 2007 року та № 0006382303/3 від 26 лютого 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невключенням у другому кварталі 2006 року до складу валового доходу безнадійної кредиторської заборгованості перед Приватним підприємством «Південно-українська торгівельна група»в розмірі 47 000 000,00 грн.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що станом на 31 грудня 2006 року у позивача обліковувалась кредиторська заборгованість перед ПП «Південноукраїнська торгівельна група»в розмірі 47 000 000,00 грн. Вказана заборгованість у ТОВ «Асканія ЛТД»виникла внаслідок здійснення розрахунків з ПП «Південноукраїнська торгівельна група»55 векселями, частину з яких погашено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 Непогашеними залишились векселі в кількості 47 штук на загальну суму в розмірі 47 000 000,00 грн.

В свою чергу, постановою Господарського суду Херсонської області від 11 квітня 2006 року ПП «Південноукраїнська торгівельна група»визнано банкрутом, у зв'язку з чим ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, з огляду на положення частини 4 статті 205 Господарського кодексу України, дійшла висновку, що якщо векселедержатель, якого визнано банкрутом, не пред'явив до погашення векселедавцю векселі, то сума заборгованості векселедавця за векселями включається до складу його валового доходу.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із статтею 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III «Про обіг векселів в Україні»у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до статті 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, (далі -Уніфікований закон) до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); позовної давності (статті 70 і 71).

Статтею 34 Уніфікованого закону передбачено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасант може встановити, що переказний вексель із строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні векселі видані 06 березня 2006 року, строк платежу в них визначено -«по пред'явленню», у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що строк пред'явлення до виконання 47 простих векселів, складених ТОВ «Асканія ЛТД», -06 березня 2007 року.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що безповоротна фінансова допомога -це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до підпункту 1.25 статті 1 Закону № 334/94-ВР безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно із частиною 1 статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що твердження податкового органу про виникнення у позивача у другому кварталі 2006 року доходу у вигляді безповоротної фінансової допомоги є безпідставним.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про те, що обставини, що виникли пізніше не можуть впливати на правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень та братись судом до уваги.

Таким чином, посилання податкового органу не те, що індосамент векселів ТОВ «Асканія ЛТД»вчинено з порушенням закону не підлягають перевірці в межах даної справи, оскільки, вказані обставини встановлені відповідачем після проведення перевірки та, відповідно, не слугували підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко