Ухвала суду № 25313151, 10.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 року м. Київ К-14798/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року

у справі № 2-а-2696/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прові»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прові»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі -відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000222301/0 від 29 січня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Прові»3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Прові» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 161/23-1/30853742/0110 від 16 січня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222301/0 від 29 січня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 369 353,00 грн. ( 246 235,00 грн. -основний платіж, 123 118,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгцентр БГТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група Легіон», Приватним підприємством «Альмір», Товариством з обмеженою відповідальністю «В-М-К Інвест», Свідоцтво платника податку на додану вартість яких анульовано.

Зазначений висновок податковим органом зроблено у зв'язку з тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 червня 2006 року у справі № 2-2332/06 визнано недійсними Статут ТОВ «Консалтингова група Легіон»з моменту його реєстрації, а саме з 15 березня 2005 року, та Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Консалтингова група Легіон»з моменту реєстрації, а саме з 08 квітня 2005 року.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2006 року у справі № 52-970/06 визнано недійсними установчі документи ТОВ «Торгцентр БГТ»з моменту їх складання та Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Торгцентр БГТ»з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 липня 2007 року у справі № 2а-406/07 визнано недійсними Статут ТОВ «В-М-К Інвест»з моменту його реєстрації, а саме з 12 грудня 2005 року, та Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «В-М-К Інвест»з моменту отримання, а саме з 29 грудня 2005 року.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2004 року у справі № 2-4059-1/04 визнано недійсними Статут ПП «Альмір»від 12 березня 2004 року та Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Альмір»з 12 березня 2004 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент виписки на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Торгцентр БГТ», ТОВ «Консалтингова група Легіон», ПП «Альмір», ТОВ «В-М-К Інвест»були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що мали відповідне Свідоцтво.

В свою чергу, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та її Свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.