Постанова № 25312207, 06.07.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-0770/784/12

Рядок статзвітності № 8.2.15

Код 2

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Гебеш С.А.

при секретарі судового засідання -Лумей В.Г.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача -Дроздецького М.М.

представника відповідача -Гайович В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКОМ" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Юком" звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, якою просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0002662340 від 21 листопада 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по екологічному податку в розмірі 525018 грн. за основним платежем та 2041 грн. за штрафними санкціями, а також № 0002992340 від 27.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по екологічному податку в розмірі 525018 грн. за основним платежем та 1023 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідача прийнято всупереч норм чинного законодавства, оскільки, екологічний податок справляється відповідно до фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення, то нараховуватись та сплачуватись до бюджету він повинен один раз, незалежно від кількості операцій по його перепродажу суб'єктами оптової торгівлі. Позивач придбав паливо у іншого суб'єкта господарювання і той підтверджує, що нарахував та сплатив податок до бюджету, включив його у собівартість палива, повторна сплата екологічного податку законом не передбачена.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у засіданні позову заперечив в повному обсязі з мотивів наведених у письмовому запереченні та пояснив, що у зв'язку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011 року № 0002662340 ДПА у Закарпатській області в процедурі його адміністративного оскарження, воно вважається відкликаним відповідно до п.5.1.2 п.5.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень рішень платникам податків. Актом перевірки ДПІ у Дарницькому районі м.Києва встановлено, що позивач реалізував ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» на території міста Мукачево нафтопродукти в загальній кількості 19279,272 тони, при цьому не сплативши до бюджету екологічний податок та не подавши до Мукачівської ОДПІ податкові декларації. Відповідно до ст.241 Податкового кодексу України податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива , утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива. До податкових агентів належать, зокрема суб'єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду та з'ясувавши всі обставини у справі і перевіривши їх належними та допустимими доказами суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до частковго задоволення з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду даної справи, актом ДПІ у Дарницькому районі м.Києва № 7032/2305/31575358 від 24.10.2011 року про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Юком»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, при перевірці повноти визначення суми податкового зобов'язання по екологічному податку за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року в Мукачівську ОДПІ встановлено його заниження на загальну суму 525018,29 грн., зокрема за 1 квартал 2011 року на суму 415716,09 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 109302,20 грн. /а.с.9-49/.

На підставі вказаного акту перевірки Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002662340 від 24.11.2011 р., яким визначено грошове зобов'язання по екологічному податку в розмірі 525018,29 грн. за основним платежем та 2041 грн. за штрафними санкціями /а.с. 7/.

В порядку адміністративного оскарження 01.12.2011р. позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011р. до Державної податкової адміністрації у Закарпатській області /а.с. 54-56/. Рішенням про результати розгляду скарги № 3236/10/10/25-044 від 22.12.2010р. ДПА у Закарпатській області частково скасувала податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011р. в частині 1 018 грн. штрафних санкцій, скаргу позивача в частині оскарження 525 018,29 грн. екологічного податку та 1 023 грн. штрафних санкцій - за штрафними санкціями залишено без задоволення /а.с.59-62/.

27.12.2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002992340, яким збільшено грошове зобов'язання з екологічного податку на суму 525 018,29 грн. за основним платежем і 1023 грн. - за штрафними санкціями /а.с.8/.

30.12.2011р. позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011р., а також на рішення ДПА у Закарпатській області № 3236/10/10/25-044 від 22.12.2010р. про результати розгляду скарги (в частині залишення скарги без задоволення) до Державної податкової адміністрації України /а.с.63-66/.

18.01.2012р. позивачем було подано до ДПА України доповнення до скарги від 30.12.2011р., в якому він додатково просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011р. /а.с.69-70/.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги № 3702/6/10-2215 від 01.03.2012р. ДПА України залишила податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011р. без змін (з урахуванням рішення ДПА у Закарпатській області № 3236/10/10/25-044 від 22.12.2010р. та податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011р.), а скаргу позивача - без задоволення /а.с.73-75/.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом ДПІ у Дарницькому районі м.Києва № 7032/2305/31575358 від 24.10.2011 року, підставою для визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання по екологічному податку став той факт, що на протязі періоду, охопленого перевіркою, позивач здійснював діяльність щодо оптової реалізації нафтопродуктів. Відповідно до наданих для перевірки документів за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року позивачем було реалізовано ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево»нафтопродуктів в загальній кількості 19279,272 тони, зокрема бензину в кількості 2499,703 тони, дизельного пального в кількості 16779,569 тон. Факт реалізації нафтопродуктів підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме додатковою угодою № 34 від 01.01.2011 року / а.с.141/, та актами прийому передачі до неї /а с.142-143/, додатковою угодою № 35 від 01.02.2011 року / а.с.144/, та актами прийому передачі до неї /а с.145-152/, додатковою угодою № 36 від 01.03.2011 року (з урахуванням змін до неї) / а.с.154/, та актами прийому передачі до неї /а с.155-160/.

У свою чергу судом належними та допустимими доказами достовірно встановлено, що позивач здійснював придбання нафтопродуктів у ТОВ «Укройл»на підставі договору № ВГ20 від 10.03.2011 року /а.с.106/, а також у ТОВ «Корнелія»на підставі договору № КР-01/11-09 від 01.11.2009 року /а.с.115/, та угоди від 31.10.2010 року /а.с.118/. Умови вказаних договорів (з урахуванням відповідних додаткових угод) встановлювали, що в ціну нафтопродуктів, які придбавав позивач, включено екологічний податок та відповідно до встановлених умов поставки покладали обов'язок сплати податку саме на постачальника. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Правове регулювання порядку сплати екологічного податку, починаючи з 01.01.2011 року здійснюється відповідно до норм Податкового кодексу України.

Підпункт 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає, що екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Статтею 240 Податкового кодексу України до кола платників податку віднесені:

240.1. суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

240.1.1. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

240.1.2. скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

240.1.3. розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

240.1.4. утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

240.1.5. тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

240.2. суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Таким чином, Податковим кодексом України визначено такі обов'язкові умови віднесення особи до платників екологічного податку, як:

- здійснення особою викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

- скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти;

- розміщення, утворення та тимчасове зберігання відходів, в тому числі радіоактивних;

- здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Нормами статті 241 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було визначено, що податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

241.2. До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:

241.2.1. здійснюють оптову торгівлю паливом;

241.2.2. здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті).

Пунктом 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом та базою оподаткування були визначені обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами (п.п. 242.1.4).

Системний аналіз вказаних положень Розділу VIII Податкового кодексу України свідчить про те, що особа може бути визнана податковим агентом при здійсненні оптової торгівлі паливом виключно за умови встановлення факту реалізації пального покупцю, який здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ним придбаного палива.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, обставини використання контрагентами позивача придбаного палива під час проведення перевірки не досліджувалися та не встановлювалися. Податковим органом зроблено висновок про невиконання позивачем функцій податкового агента виключно на підставі того, що позивач здійснював оптову торгівлю паливом.

Суд вважає такий підхід до тлумачення норм ст.ст. 240-242 Податкового кодексу України таким, що протирічить самому поняттю екологічного податку, яке міститься у підпункті 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та чітко пов'язує обов'язок по його сплаті з фактичним утворенням викидів у атмосферне повітря забруднюючих речовин.

Суд приймає до уваги, що відповідні норми Податкового кодексу України за період, охоплений перевіркою, не передбачали сплату екологічного податку на кожному етапі виробництва та продажу нафтопродуктів. Функції податкового агента відносно платника податку, який здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ним палива повинен виконувати один із суб'єктів, визначених п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України. У разі виконання своїх обов'язків таким податковим агентом, що полягає в утриманні та внесенні до бюджету суми екологічного податку під час реалізації палива, повторна сплата цього податку іншими суб'єктами, навіть якщо вони підпадають під ознаки п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України, призводить до подвійного оподаткування.

Таким чином, висновок податкового органу зроблений за результатами хибного аналізу норм розділу VIII Податкового кодексу України та без встановлення всіх обставин, які мають значення для вирішення питання про покладення на особу обов'язку виконання функцій податкового агенту.

Суд зазначає, що нормами п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України визначено принципи податкового законодавства України, серед яких у п.п. 4.1.4 передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У Рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Серков проти України»від 07.07.11 р. зазначено наступне. Якщо відповідне національне законодавство не є чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідає вимозі «якості»закону, що має наслідком його суперечливе тлумачення, а також застосування судами підходу, який би був сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення, це є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, з урахуванням норм чинного національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, керуючись принципом верховенства права, суд приходить до висновку про те, що у разі відсутності узгодженості та чіткості національного законодавства - рішення контролюючого органу має бути прийнято виключно на користь платника податків, що в даному випадку не було зроблено відповідачем.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи не надано належного обґрунтування його правової позиції та, відповідно, правомірності прийнятих спірних податкових повідомленнь-рішень. Судом встановлено, що відповідач діяв всупереч принципам податкового законодавства та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивачем заявлено вимогу про скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Однак враховуючи роз'яснення Вищого адміністративного суду України у інформаційному листі від 27.07.2010 № 1145/11/13-10 та повноваження суду при вирішенні справи, що передбачені п. 1. ч. 2. ст. 162 КАС України, керуючись ч. 2. ст. 11 КАС України з метою відновлення порушеного права позивача суд виходить за межі позовних вимог та визначає спосіб захисту порушеного права позивача як визнання протиправними та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору (платіжне доручення № 79 від 14.03.2012 року, а.с. 6) у розмірі 1073(одна тисяча сімдесят три) грн. 00коп. (50% від суми сплаченого позивачем судового збору - 2146 грн.) до стягнення з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 17, 71, 86, 94, 160, 163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКОМ" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області №0002992340 від 27.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юком» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 00 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя Гебеш С.А.