Ухвала суду № 25311536, 05.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 р.Справа № 2а-39/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Філатової Н.Ю.

представника відповідача Буряківського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011р. по справі № 2а-39/11/2070

за позовом Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова " Шляхрембуд"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м.Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" (далі позивач або КП СП РБА м.Харкова "ШЛЯХРЕМБУД") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова (далі відповідач або ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення №0001312303/0 від 21.10.2010, №0001312303/1 від 07.12.2010 та податкові повідомлення - рішення №0001322303/0 від 21.10.2010, №0001322303/1 від 07.12.2010 про результати виїзної планової перевірки КП "ШЛЯХРЕМБУД".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року адміністративний позов комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м.Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення №0001312303/0 від 21.10.2010, №0001312303/1 від 07.12.2010 та податкові повідомлення - рішення №0001322303/0 від 21.10.2010, №0001322303/1 від 07.12.2010 про результати виїзної планової перевірки КП "ШЛЯХРЕМБУД".

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року-без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведена виїзна планова перевірка КП СП РБА м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010. Результати проведеної перевірки оформлені актом від 23.09.2010 №2474/23-03-05/03359182 (т.1 а.с.6-56) (далі акт про результати перевірки).

Згідно з висновками акта про результати перевірки встановлено завищення КП СП РБА м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" податкового кредиту з ПДВ на суму 220196,0грн. та завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за вересень 2009р. на 161907,0грн. в результаті порушення:

- підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: підприємство не мало права на включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними. Тому податкові накладні від постачальників відображались в деклараціях з ПДВ у тому періоді, коли фактично були отримані, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 201424,0грн.;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за рахунок здійснення операції з ТОВ "СГ", яке має стан, відмінний від «0» (основний платник), а саме «36» - основний платник до кінця року, а також здійснення операцій з ТОВ "С.К.С.М." яке має стан, відмінний від «0» (основний платник), а саме «4» - порушено провадження у справі про банкрутство, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 169652,0грн.

На підставі акта про результати перевірки від 23.09.2010 №2474/23-03-05/03359182 ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001312303/0 від 21.10.2010 та №0001312303/1 від 07.12.2010 (т.1 а.с.57; т.2 а.с.3), якими визначено суму податкового зобов'язання КП СП РБА м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" з податку на додану вартість у розмірі 330294,0грн., у тому числі: за основним платежем - 220196,0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 110098,0грн.;

- №0001322303/0 від 21.10.2010 та №0001322303/1 від 07.12.2010 (т.1 а.с.58; т.2 а.с.4), якими КП СП РБА м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за вересень 2009 року та визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 161907,0грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 80954,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача про те, що позивачем за спірний період, що перевірявся, неправомірно було віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виписаних у попередніх періодах, а також суми ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "СГ" та ТОВ "С.К.С.М" в зв'язку з неможливістю проведення зустрічних перевірок.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2. цього пункту).

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, право на податковий кредит відповідно до приписів п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» виникає по першій з подій, а саме: даті оплати товарів (робіт, послуг), або даті отримання податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до податкового кредиту за серпень, жовтень, листопад, грудень 2009 р., січень-березень 2010 р. включено суми ПДВ по податкових накладних, отриманих у вказаних періодах, що підтверджується реєстрами отриманих і виданих податкових накладних, наявних в матеріалах справи.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неподання позивачем скарги на контрагентів щодо ненадання податкових накладних у тих періодах, в яких вони були виписані, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки подання скарги на постачальників за приписами п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є правом, а не обов"язком покупця, та відсутність такої скарги не обмежує права платника податку на формування податкового кредиту при наявності у нього належним чином оформленої податкової накладної.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за серпень, жовтень, листопад, грудень 2009 р., січень-березень 2010 р., оскільки право на податковий кредит у вказаних періодах у позивача виникло по першій з подій, передбаченої п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме по даті отримання податкової накладної.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання -платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Таким чином, з аналізу підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, які повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства України та які мають відповідну юридичну силу та доказовість.

Підставою для формування податкового кредиту відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, оформлена належним чином.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи у спірний перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "СГ" та ТОВ "С.К.С.М.".

Реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "СГ", у якого позивач придбавав скраплений газ, підтверджується податковими накладними, прибутковими ордерами, видатковими накладними, актами визначення питомої ваги газу.

Використання позивачем скрапленого газу у власній діяльності підтверджується наявністю у нього парку автомобілів, обладнаних газовою апаратурою, умов для зберігання скрапленого газу, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "С.К.С.М.", у якого позивач придбав бетон, підтверджується видатковими накладними, податковими накладними,

Отже, реальність господарських операцій з вказаними вище вконтрагентами підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування" та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 7 вказаного Законну передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Матеріалами справи підтверджено те, що господарські операції з контрагентами ТОВ "СГ" та ТОВ "С.К.С.М" фактично відбулися, товар, отриманий позивачем від ТОВ "СГ" був ним оприбуткований та фактично використаний у власній господарській діяльності. Бетон, отриманий позивачем від ТОВ "С.К.С.М" був ним використаний при встановленні бордюр дороги і дощеприймальний колодців, даний факт відповідачем не оспорювався.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні видані контрагентами позивача оформлені належним чином.

Отже, позивач виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, отриманого у ТОВ "СГ" та ТОВ "С.К.С.М", які, в свою чергу, виконали вимоги п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість"- видали позивачеві, належним чином оформлені податкові накладні.

Таким чином, позивачем правомірно було включено до податкового кредиту за спірний період суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "СГ" та ТОВ "С.К.С.М".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача або контрагент постачальника товару не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку постачальником товару, або контрагентом постачальника товару (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача та суму бюджетного відшкодування.

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої постачальнику товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011р. по справі № 2а-39/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 10.07.2012 р.