Ухвала суду № 25311317, 06.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 р.Справа № 2а-239/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2012р. по справі № 2а-239/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "УКРНАФТОГАЗРЕСУРС" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної ДПІ Харківської області №

0000402300 від 11.10.2011р., № 0000032300 від 14.02.2011 р.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 28.03.2012 року позов задовольнив частково, скасував податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 0000032300 від 14.02.2011 р.

В іншій частині позову - відмовив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження Красноградської міжрайонної ДПІ Харківської області про порушення при цьому норм податкового законодавства грунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Красноградська МДПІ Харківської області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фацівцями Красноградської МДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ „Укрнафтогазресурс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Ресурс - Агро Кіровоград" за листопад 2009 року.

За наслідками перевірки складено акт перевірки від 26.09.11 № 960/23/35314646, яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит на суму ПДВ у загальному розмірі 6000 грн., що призвело до заниження суми ПДВ у листопаді 2009 року у розмірі 6000 грн. та ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Укрнафтогазресурс» з ТОВ «Ресурс-Агро-Кіровоград».

На підставі зазначеного акту Красноградською МДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000402300 від 11.10.2011р., № 0000032300 від 14.02.2011 р.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження Красноградської міжрайонної ДПІ Харківської області про порушення при цьому норм податкового законодавства грунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є твердження про включення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2009 року сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ „Ресурс - Агро Кіровоград".

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу

Із матеріалів справи вбачається, що відповідності до договору купівлі-продажу № 1911-08 від 19.11.2009 року позивач придбав у ТОВ «Ресурс-Агро-Красноград» ящик зерно туковий СЗГ 00.2450-01 на загальну суму 36000 грн., у тому числі ПДВ 6000 грн.

Факт отримання товарів, розрахунку за отриманий товар від ТОВ «Ресурс-Агро-Красноград» та використання у власній господарській діяльності позивачем, відповідачем не заперечується та підтверджується видатковою накладною № РС-2511-08 від 25.11.2009 року., податковою накладною № 00156 від 25.1 1.2009 року та випискою банку від 20.11.2009 року .

Посилання податкового органу на порушення позивачем ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в момент вчинення правочинів із ТОВ «Ресурс-Агро-Красноград» та неспрямованість іх на реальне настання наслідків, колегія суддів не приймає з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та зазначеними вище контрагентами, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, не встановлено.

Стосовно тверджень податкового органу про факт порушення кримінальної справи № 57-481 по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - осіб, що мали відношення до створення та реєстрації ТОВ „Ресурс-Агро Кіровоград", у скоєнні злочинів передбачених ч. 3 ст. 27, 4.2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України за фактом фіктивного підприємництва за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно; та з посиланням на пояснення керівника ТОВ „Ресурс-Агро Кіровоград" Щербини П.І. від 23.04.2011р. відповідно до яких він фактично жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ „Ресурс-Агро Кіровоград" не мав, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом, первинні документи по спірному правочину підписані ОСОБА_7, який згідно того ж самого акту перевірки у період з 15.04.2008 року по 01.04.2010 року перебував на посаді директора. При цьому, ОСОБА_6 у період господарських відношень ТОВ „Ресурс-Агро Кіровоград" з позивачем не мав повноважень, та не здійснював діяльність від імені підприємства.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги посилання податкового органу на неналежне декларування ТОВ «Ресурс-Агро Кіровоград» податкових зобов'язань з податку на прибуток, оскільки платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз.

Колегія суддів вказує, що як на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Ресурс-Агро Кіровоград», так і на час судового розгляду останній знаходиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також є платниками податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вимоги ТОВ "УКРНАФТОГАЗРЕСУРС" обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2012р. по справі № 2а-239/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.