Ухвала суду № 25311279, 06.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 р.Справа № 2а-1208/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2012р. по справі № 2а-1208/12/2070

за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

31.01.2012 року Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 24.03.2010 р. № 0000091520/0.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21.02.2012 року позов задовольнив частково, скасував податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 24.03.2010 р. № 0000091520/0 про застосування штрафних санкцій в частині нарахування штрафних санкцій на суму 11246,5 грн., в іншій частині - залишив без змін.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що частково позивачем допущена затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, що стало підставою винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, однак в іншій частині у судовому порядку скасоване рішення, яким позивачу визначена сума зобов'язання.

Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у березні 2010 року фахівцями Ізюмської ОДПІ Харківської області проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість. За наслідками перевірки складено акт від 16.03.2010р. № 325/1520/32284148, висновками якого встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.03.2010р. № 0000091520/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку на 726 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 156999 грн. відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що частково позивачем допущена затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, що стало підставою винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, однак в іншій частині у судовому порядку скасоване рішення, яким позивачу визначена сума зобов'язання.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

При прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Ізюмська ОДПІ виходила з того, що за податковою декларацією № 22834 від 21.01.2008 р. граничний термін сплати настав 30.01.2008 р., за податковою декларацією № 2328 від 18.02.2008 р. 03.03.2008 р., згідно податкового повідомлення-рішення № 0000082320 від 15.02.2008 р. граничний термін сплати настав 25.02.2008 р., позивачем у свою чергу зазначені строки сплати порушено більше ніж на 90 календарних днів.

У відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних правовідносин, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що податковим органом вірно визначено розмір ставки штрафу, що підлягає застосуванню, оскільки, позивачем сплату його податкових зобов'язань прострочено більше ніж на 90 календарних днів.

Стосовно доводів позовної заяви про відсутність фактичного проведення перевірки та не витребування податковим органом документів бухгалтерської та податкової звітності, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податку службу в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі). При цьому, відповідачем перевірку позивача здійснено у межах наданих повноважень.

Колегія суддів зауважує, що при проведенні перевірки позивача, досліджуючи питання про своєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання, відповідач вважав узгодженим податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення № 0000082320 від 15.02.2008 р.

Однак, згідно постанови Харківського окружного суду від 31.03.2011 р. № 2а-11235/10/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 р. податкове повідомлення-рішення № 0000082320 від 15.02.2008 р. скасовано в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18479 грн. та штрафної санкції в розмірі 9240 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України суд враховує зазначене рішення суду при вирішенні даної справи.

Отже, після проведення перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, скасовано податкове повідомлення рішення, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання.

Таким чином, сума податкового боргу в розмірі 22493 грн., визначена контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення № 0000082320 від 15.02.2008 р. не може бути включена до загального розміру несвоєчасно сплаченої позивачем заборгованості, в зв'язку з чим оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги Ізюмського комунального підприємства теплових мереж частково обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж залишити без задоволення.

постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2012р. по справі № 2а-1208/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.