Ухвала суду № 25311282, 13.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 р.Справа № 2а-17086/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р. по справі № 2а-17086/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський лікеро-горілчаний завод-плюс" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0003292311 від 07.09.2011 р.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 22.02.2012 р. позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, визначено суму бюджетного відшкодування, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства грунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Чугуївська ОДПІ Харківської області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Чугуївської ОДПІ Харківської області 08.08.2011 р. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ "Харківський лікеро-горілчаний завод-плюс", під час здійснення фінансово-господарських відносин з платником податків ПП "Тавріяагроойл-плюс" за серпень, жовтень, листопад 2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 08.08.2011 р. за № 615/2311/32500414, яким встановлено порушення ТОВ «Харківський лікеро-горілчаний завод-плюс» ст. 203, 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Харківський лікеро-горілчаний завод-плюс" з ПП "Тавріяагроойл-плюс"; п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 14156 грн., у тому числі за серпень 2010 року у сумі 3203 грн., за жовтень 2010 року у сумі 5402 грн., за листопад 2010 року у сумі 5548 грн.; завищено ряд. 26 залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 128 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 08.08.2011 р. за № 615/2311/32500414 відповідачем 07.09.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003292311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання на загальну суму 21234 грн., з яких 14156 грн. основний платіж, 7078 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, визначено суму бюджетного відшкодування, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства грунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується із такими висновками з оглядну на наступне.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності. При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Дата виникнення права на податковий кредит визначається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»з роблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, норми чинного податкового законодавства пов»язують виникнення права на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Із матеріалів справи вбачається, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на аналізі його господарських взаємовідносин із ПП "Тавріяагроойл-плюс".

У підтвердження реальності господарських операцій із зазначеним контрагентом позивачем рахунки № 106 від 20.10.2010 року на суму 27010 грн., в т.ч. ПДВ 5402 грн., № 22 від 16.08.2010 р. на суму 16670 грн., в т.ч. ПДВ 3334 грн., № 168 від 15.11.2010 р. на суму 27740 грн., в т. ч. ПДВ 5548 грн.; накладні № 18 від 21.08.2010 року на суму 16670 грн., в т.ч. ПДВ 3334 грн., № 228 від 03.11.2010 року на суму 27010 грн., в т.ч. ПДВ 5402 грн., № 269 від 01.12.2010 року на суму 27740 грн., в т.ч. ПДВ 5548 грн.; податкові накладні № 18 від 21.08.2010 р.; № 180 від 28.10.2010 р., № 289 від 25.11.2010 р., на підставі яких оприбуткований отриманий товар - шнеки у кількості 13 шт. на загальну суму 85704 грн. з ПДВ., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі.

Крім того, матеріалами справи підтверджується транспортування отриманого товару, а саме наявними квитанціями №№ 6613831, 6624311, 6620090 перевізника "Автолюкс".

Здійснення розрахунків між сторонами підтверджується банківськими виписками.

Колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки Чугуївською ОДПІ не встановлено невідповідності первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, вимогам законодавства, наявність у позивача податкових накладних від ПП "Тавріяагроойл-плюс", які відповідають як вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині документального підтвердження сум податкового кредиту, так і вимогам до складання первинних документів, що визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, не заперечувалась.

Твердження відповідача про порушення ТОВ «Харківський лікеро-горілчаний завод-плюс» вимог податкового законодавства крім того ґрунтуються на висновках актів ДПІ у Приазовському районі від 15.03.2011 р. №44/23/37050921 за результатами невиїзної документальної перевірки ПП "Тавріяагроойл-плюс" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р., від 16.06.2011р. № 186/23/37050921 про результати позапланової перевірки ПП "Тавріяагроойл-плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.05.2010 р. по 31.12.2010 р. по взаємовідносинах з ПП "Аллюр-2009", які надійшли на адресу Чугуївської ОДПІ, та якими встановлено, що усі операції купівлі-продажу за участю ПП "Тавріяагроойл-плюс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Стосовно таких тверджень колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи ПП "Тавріяагроойл-плюс" за змістом відповідають вимогам законодавства. Підстав для висновку про те, що ТОВ «Харківський лікеро-горілчаний завод-плюс» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Чугуївська ОДПІ обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, які підтверджені належними документами, в ході розгляду справи не спростувала, підстави для невизнання або критичної оцінки наданих позивачем документів по взаємовідносинам з ПП "Тавріяагроойл-плюс" відсутні.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про нікчемність (недійсність) правочину вчиненого позивачем із контрагентом з наступних підстав.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Відповідачем не надано відповідних доказів нікчемності (недійсності) зазначеного вище правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище зазначене суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000310700 від 10.11.2011 року та № 0000320700 від 10.11.2011 року в сумі 9 784 800 грн., у тому числі: за основним платежем - 9 593 935 грн. та за штрафними санкціями - 190 865 грн. підлягають задоволенню.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс" обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р. по справі № 2а-17086/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.