Ухвала суду № 25304924, 18.07.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/2824/12 18.07.2012 18.07.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/1943/2012. Головуючий у першій інстанції:Гуденко О.А.

категорія 46 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

18 липня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Галущенка О.І.,

суддів: Лівінського І.В., Крамаренко Т.В.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

за участі відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2012 року

за позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на ? частину домоволодіння,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2011 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на ? частину домоволодіння.

Позивач зазначав, що з листопада 1995 року вони з відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі, який в березні 2005 року розірвали, але фактично сімейні стосунки ніколи не припиняли та продовжували проживати однією сім'єю до вересня 2010 року. 10 травня 2005 року вони з відповідачкою за спільні кошти придбали ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу було оформлено на ім'я ОСОБА_3

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати за ним право власності на ? частку вказаного житлового будинку, як на частку в спільній сумісній власності подружжя, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2012 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами за вказаною адресою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що з листопада 1995 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Після його розірвання, з березня 2005 року до вересня 2010 року, вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. В іншому шлюбі сторони в цей період не перебували.

19 квітня 2005 року вони продали 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_2 за 8600 доларів США (а.с.19, 21).

10 травня 2005 року сторони за спільні кошти придбали ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу, який було оформлено на ім'я ОСОБА_3, так як позивач стояв на черзі для отримання квартири за попереднім місцем служби (а.с.5).

13 вересня 2007 року позивач зареєструвався в спірному будинку з дозволу відповідачки.

Зазначене підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17

За змістом ст. 74 СК України, (дія якого розповсюджується на спірні правовідносини) майно, набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На таке майно поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо рівності часток у спільному майні.

За таких обставин та враховуючи, що сторони не укладали письмового договору про правовий режим майна, яке було придбане в період їх спільного проживання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне майно є об'єктом спільної власності сторін та їх частки в цьому майні є рівними. Тому правильно задовольнив позов ОСОБА_5 і визнав за ним право власності на ? частину вказаного нерухомого майна.

Посилання апелянта на те, що для придбання частини будинку вона використала гроші, які їй дала сестра, є необґрунтованим, оскільки належних доказів цього відповідачка суду не надала.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального або процесуального права, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: