Ухвала суду № 25304935, 18.07.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/3130/12 18.07.2012 18.07.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 ц - 2132/ 2012 р. Головуючий першої інстанції: Коваленко І.В.

Категорія Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2012 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Лівінського І.В.

Крамаренко Т.В.

із секретарем

судового засідання: Богуславською О.М.

з участю:

представників:

боржників: ОСОБА_4

стягувача - ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22. 05. 2012 р., яка постановлена за

заявою

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,

встановила:

09.04.2012 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду з заявою, в порядку ст. 369 ЦПК України, про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,

Заявники зазначали, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.05.2010 р. постановлено про стягнення з ОСОБА_7 на користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» 481.285 грн. 15 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно, яке належить ОСОБА_8

31.082010 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва видано два виконавчі листи № 2-1673/2010 р., які тотожні за змістом і відтворюють резолютивну частину зазначеного рішення.

Оскаржувані листи не містять інформації стосовно того, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

При цьому, один з виконавчих листів не містить прізвища та ініціалів судді та секретаря.

Такий зміст двох виконавчих листів не виключає можливості подвійного стягнення та втрати іншого майна, яке не заставлене.

Посилаючись на ці обставини, заявники просили про визнання цих виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22. 05. 2012 р. постановлено про відмову у задоволенні скарги.

В апеляційній скарзі заявники ставлять питання про скасування ухвали та задоволення вимог заяви з посиланням на те, що судом порушені норми процесуального права та неналежно оцінені докази, внаслідок чого його висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження ( далі - Закон виконавче провадження) виконавче провадження- це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів( посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб, у межах повноважень визначених цим законом, іншими нормативними актами, виданими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавчий документ, який підлягає примусовому виконанню у виконавчому провадженні має відповідати вимогам ст. 18 Закону про виконавче провадження ( в редакції на час видачі виконавчих листів).

Зокрема ч. 2 ст. 18 Закону передбачає, що у разі ухвалення рішення проти кількох відповідачів, у виконавчому листі зазначається один боржник та визначається в якій частині необхідно виконати це рішення.

В разі недотримання вимог цієї норми державний виконавець відповідно до положень ст. 26 Закону вправі відмовити у відкритті виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2010 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва видано два виконавчі листи № 2-1673/2010 р., про стягнення з ОСОБА_7 на користь ВАТ «Ощадбанк» боргу у розмірі 481.285 грн. 15 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене нерухоме майно, яке належить ОСОБА_8

Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ від 04.08.2011 р. відкрите виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа 2-1673/2010 р. в частині стягнення суми боргу з ОСОБА_7 за місцем його проживання по АДРЕСА_1

Постановою державного виконавця Корабельного ВДВС Миколаївського МУЮ від 16.01.2012 р. відкрите виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа 2-1673/2010 р. в частині звернення стягнення на заставлене нерухоме майно, що належить ОСОБА_8 за місцем її проживання та розташування заставленого майна за адресою АДРЕСА_2.

В постановах були зазначені пропозиції боржнику для добровільного виконання рішення та надано відповідний строк.

В рамках цього строку боржник вправі був сплатити грошові кошти на виконання рішення або зазначити інше майно, на яке може бути звернено стягнення замість того, що перебувало в іпотеці.

Зазначені постанови були направлені за адресою боржників, що вказані у виконавчих документах, чого не заперечував їх представник у судовому засіданні.

Вимоги цих постанов боржники не виконали, звернувшись спочатку з вимогою про відстрочку виконання рішення, а згодом про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Суд повно та всебічно дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку доказам, наданих заявниками та тих, що містяться у матеріалах виконавчого провадження і прийшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

При цьому суд обгрунтовано виходив з того, що по-перше,

- виконавчі листи тотожні за змістом і відтворюють резолютивну частину рішення та свідчать про наявність і дійсність боргових зобов'язань; відсутність у одному з виконавчих листів прізвища судді та секретаря, при наявності їх підпису та скріплення їх печаткою, не може слугувати підставою для невиконання такого виконавчого документа.

По -друге, державні виконавці прийняли виконавчі листи без зауважень та відкрили виконавчі провадження.

Відкриття двох виконавчих проваджень за цими листами, як за місцем проживання одного боржника в частині стягнення грошової суми, так і за місцем знаходження заставленого майна та проживання іншого боржника -іпотекодавця, в частині звернення стягнення, є гарантією запобігання подвійного стягнення.

Адже відповідно до приписів ст. 54 Закону та положень ст. 42 Закону «Про іпотеку», відповідно до вимог якого здійснюється виконання виконавчих документів щодо заставленого нерухомого майна, після погашення основного зобов'язання за виконавчим листом про стягнення грошової суми припиняється реалізація предмета іпотеки. І навпаки, після надходження коштів від реалізації предмета іпотеки в разі їх достатності для погашення основного зобов'язання, припиняється виконання виконавчого листа про стягнення грошової суми.

По- третє, сторони виконавчого провадження не зверталися до суду з питання внесення виправлень до виконавчого листа, відповідно до правил ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

З врахуванням цього висновку та відсутності даних про те, що виконавчі листи видані помилково, або що обов'язки боржників відсутні у зв'язку з їх припиненням внаслідок повного виконання, судом обґрунтовано ухвалено про відмову у визнанні виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Посилання апеляційної скарги на недоліки виконавчого листа щодо відсутності прізвища та ініціалів судді, який видав виконавчий лист, не заслуговують на увагу, оскільки заявники не зверталися з питання виправлення цих недоліків виконавчого документа, а державний виконавець прийняв його та відкрив виконавче провадження.

Необґрунтованими слід вважати і доводи щодо відсутності у виконавчих листах вказівки на межі їх виконання, оскільки виконавчі провадження відкриті з врахуванням того факту, що за кожним виконавчим листом окремо виконується рішення в частині стягнення грошової суми та окремо в частині звернення стягнення на заставлене майно, що унеможливлює здійснення подвійного стягнення.

З врахуванням встановленого колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22. 05. 2012 р.- залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко Судді: Т.В. Крамаренко

І.В. Лівінський