Ухвала суду № 25299403, 25.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2012 р. м. Київ К/9991/7084/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2011

у справі № 0670/2813/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕК»

до Державної податкової інспекції у місті Житомирі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2011, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.03.2011 № 0000772301 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 432020 грн., в тому числі 345616 грн. основного платежу та 86404 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та від 04.03.2011 № 0000762301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 193203 грн., в тому числі 154562 грн. основного платежу та 38641 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь позивача 06,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у м.Житомирі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані удові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві спірних грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість слугували висновки перевірки, зафіксовані в актів від 16.02.2011 № 584/23-1/13545847/0110, про порушення позивачем вимог п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 1.32 ст. 1, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позиція податкового органу, викладена у касаційній скарзі, полягає у тому, що у позивача відсутнє право на податковий кредит та валові витрати за операціями з придбання у ТОВ «Сорекс»та ТОВ «ПТП «Ергофор»за період травень 2008 року -грудень 2008 року товару (радіотехнічних виробів) внаслідок того, витрати з придбання товару не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які б підтверджували поставку товару з метою використання у господарській діяльності, а договір укладений з метою безпідставного збільшення валових витрат та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, отже є нікчемним Така позиція обґрунтована тим, що дані постачальники товару зареєстровані за однією і тією ж адресою та обліковуються у податковому органі за станом «запит на встановлення місцезнаходження», подавали останні декларації за 2009 рік із задекларованими валовими витратами на рівні валових доходів, операції не підтверджені транспортною документацією, сертифікатами якості та паспортами відповідності на кожну партію товару.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні відносини.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення був регламентований п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), а валових витрат -ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час формування валових витрат) яких платник податків зобов'язаний був дотримуватися і за умови порушення яки, формування податкового кредиту та валових витрат могло бути визнано неправомірним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, зокрема не встановлено формування валових витрат за відсутності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а податкового кредиту -за відсутності податкової накладної або на підставі податкової накладної, яка складена особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість. Також не встановлено, що господарські операції, за наслідками яких сформовано валові витрати та податковий кредит, не мали реального характеру.

Платник податків (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи валові витрати за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому, враховуючи належне дослідження судами попередніх інстанцій факту здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару з метою використання його у господарській діяльності, доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло