Ухвала суду № 25299631, 11.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2012 р. м. Київ К/9991/13144/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Хомініч С.В.

за участю представників:

від позивача: Масіновська С.О., дов. №18 від 29.03.2012

від відповідача 1: Звичайна Г.М., дов. №82/10/10-008 від 14.03.2012

від відповідача 2: не з'явився

від прокуратури: не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року у справі №2а-9197/11/2070 за позовом Публічного акціонерного товариства «Вовчанський агрегатний завод» до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області та Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, за участю прокурора Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Вовчанський агрегатний завод»(далі-ПАТ «Вовчанський агрегатний завод», позивач) до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (далі-Вовчанська МДПІ у Харківській області, відповідач 2) та Головного управління Державного казначейства України в Харківській області (далі - ГУ ДКУ в Харківській області, відповідач 2) за участю прокурора Харківської області задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №000040701 від 07.07.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1433281,00грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування податку на додану вартість в сумі 1433281,00грн.

При цьому, суди виходили з того, що позивачем виконано всі передбачені Податковим кодексом України умови для повернення бюджетного відшкодування, проте, податковим органом безпідставно відмовлено позивачеві у бюджетному відшкодуванні.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Вовчанська МДПІ у Харківській області 14.02.2012 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 05.03.2012 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Вовчанська МДПІ у Харківській області просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Вовчанська МДПІ у Харківській області посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 200.1 статті 200, пункту 14 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України Податкового кодексу України, ст.ст. 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач, ПАТ «Вовчанський агрегатний завод», як платник податків, перебуває на обліку у Вовчанській МДПІ в Харківській області та зареєстроване платником податку на додану вартість. ПАТ «Вовчанський агрегатний завод»є підприємством в галузі літакобудування та перебуває в переліку суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 №405 відповідно до статті 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості».

Пунктом 14. підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України для підприємств літакобудування (яким є позивач) передбачено пільгові умови бюджетного відшкодування щодо повернення обігових коштів та використання їх в господарській діяльності, порівняно з іншими платниками податків, а саме встановлено строк надання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в податковому періоді, наступному за звітним періодом, у якому виникло від'ємне сальдо податку.

Позивачем 20.05.2011 подано до Вовчанської МДПІ в Харківській області декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку, у розмірі 1449155,00грн., а 30.05.2011 позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2011 року, в якому зазначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку, в розмірі 1433281,00грн.

За результатом камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок в банку по декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року з урахуванням уточнюючого розрахунку, що виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, яке декларувалось у листопаді, грудні 2010 року, березні 2011 року, складено акт № 377/07-14309847 від 29.06.2011, на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №000040701 від 07.07.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1433281,00грн.

Підставою для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 14 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. При цьому, відповідач 1 виходив з того, що вимога про бюджетне відшкодування не може бути заявлена повторно.

Оскільки спірні правовідносини склались з приводу правомірності декларування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у квітні 2011 року, то в даному випадку слід керуватись нормами Податкового кодексу України, статтею 200 якого регламентовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пунктів 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації згідно з пунктом 200.8 статті 200 Податкового кодексу України додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Положеннями пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації з податку на додану вартість, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Згідно з пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Судами встановлено, що до розрахунку суми бюджетного відшкодування декларації з ПДВ за квітень 2011 року позивачем включено частину залишку відємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашену податковими зобовязаннями попередніх звітних (податкових) періодів або таку, що не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, на загальну суму 1433281,00грн., в тому числі за листопад 2010 року в сумі 772930,00грн., грудень 2010 року в сумі 407920,00грн. та березень 2011 року в сумі 252431,00грн.

З матерілав справи вбачається, що позивачем до Вовчанської МДПІ в Харківській області подано декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку, у розмірі 772930,00грн., та за грудень 2010 року із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку, в розмірі 407920,00грн. Актами документальної невиїзної (камеральної) №53/07-14309847 від 19.01.2011 та позапланової виїзної №96/07-14309847 від 17.02.2011 перевірок Вовчанською МДПІ в Харківській області підтверджено відображене позивачем у декларації за листопад 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 772930,00грн. Правомірність відображеного позивачем у декларації за грудень 2010 року бюджетного відшкодування в сумі 407920,00грн. підтверджена результатами проведених Вовчанською МДПІ в Харківській області документальної невиїзної (камеральної) та позапланової виїзної перевірок, за наслідками яких складено акти № 97/07-14309847 від 18.02.2011 та № 151/07-14309847 від 18.03.2011 відповідно.

За змістом п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України сума бюджетного відшкодування не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів лише у випадку прийняття платником податку рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку.

Проте, позивачем не приймалось рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, шляхом відображення такого рішення у податковій декларації.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 21.03.2011року подав до Вовчанської МДПІ в Харківській області уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад та грудень 2010 року, в яких зменшив раніше задекларовані суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню в розмірі 772930,00грн. та 407920,00грн. відповідно, з одночасним збільшенням залишків від'ємного значення на ці ж суми.

Оскільки такі дії не суперечать ані приписам Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв до 01.01.2011, ані приписам Податкового кодексу України щодо прав та обов'язків платників податків, висновок податкового органу про те, що вони позбавляють позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість згідно з декларацією з податку на додану вартість за квітень 2011 року є помилковим.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що позивачем виконало усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування, в тому числі щодо сплати податку на додану вартість в обсязі, включеному до розрахунку бюджетного відшкодування, та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування є неправомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 -238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна