Постанова № 25299030, 10.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2012 року № 2а-5228/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Інвест Груп»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Інвест Груп» (надалі по тексту також -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України (надалі -Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов задоволенню не підлягає, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 27.10.2011 Відповідачем на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI проведено камеральну перевірку за звітний податковий період декларації з податку на прибуток підприємства за II квартал 2011р. №9007329467 від 07.09.2011, за результатами якої було складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №3624/15-127/34601804 та винесено податкове повідомлення рішення № 0033341510 від 14.11.2011.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем ст.3 Підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, а саме не правомірно визначено p.06.6 декларації (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3 873 598 грн. 00 коп.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим кодексом визнається обов'язок платника податку обчисляти, задекларувати та/або сплатити суму податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Пунктом 37.1 ст.37 ПК України встановлено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України, визначено, що пункт 150.1 статті 150 ПК України, застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзацом 2 пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України визначено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь - яких інших звітних періодів.

З аналізу викладених положень Податкового Кодексу України слідує, що положення пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України передбачають, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99 №1-рп/99 Конституційний суд України дійшов до висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно листа ДПА України від 08.09.2011р. №828/3/15-1212 позиція Державної податкової служби України щодо застосування пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України полягає в тому, що до складу витрат II кварталу 2011 року платникам слід переносити суму збитків отриманих лише І кварталі 2011р., без урахування від'ємного значення попередніх періодів.

Таким чином із набранням 01.04.2011 року чинності розділу ІІІ Податкового Кодексу України, та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 №334/94 - ВР до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Окрім того суд звертає увагу на те, що відповідальність за завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток передбачена п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (з врахуванням положень Підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу та відповідних змін та доповнень до Податкового кодексу України від 7 липня 2011 року № 3609-VI.).

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем не підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, а відтак воно скасуванню не підлягає.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 128, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж- Інвест Груп»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення -відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур