Постанова № 25298240, 25.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2012 року 09:52 № 2а-2549/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросплав"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Феросплав»з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 09 лютого 2012 року № 0000612311 та № 0000622311.

Ухвалою суду від 12 березня 2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 25 988,00 грн. грн. та п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)", із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 32 485,00 грн. На думку позивача висновки, викладені в акті не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення -рішення винесені за наслідками даного акту є незаконними, прийнятими з перевищенням повноважень та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що Товариством були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат суми, сплачені контрагенту позивача - ТОВ «Євротрейд - Холдінг»за товари згідно з податковими накладними, виданими цим підприємством, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між позивачем та ТОВ «Євротрейд - Холдінг»не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

З 12 січня 2012 року по 18 січня 2012 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва на підставі пп.78.1.11, п.78.1, ст. 78, п.82.2, ст. 52 Податкового кодексу України на виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Запорізькій області від 23.О6.2011року в рамках кримінальної справи № 21113пр-2 проведена документальна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Феросплав»з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Євротрейд - Холдінг»за період з 01.07.2010року по 30.09.2011року.

За результатами перевірки органом державної податкової служби складено акт від 25.01.2012року за № 752/23-11/36882889, у висновках якого встановлено порушення ТОВ «Феросплав» пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 25 988,00 грн. та п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)", із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 32 485,00 грн.

На підставі зазначеного Акту ДПІ у Солом'янському районі були прийняті податкові повідомлення -рішення від 09 лютого 2012 року № 0000612311, відповідно до якого позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 32 485,00 грн., з яких 25 988,00 грн. за основним платежем та 6 497,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №№0000622311, згідно якого позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 40 606,00 грн., з яких 32 485,00 грн. за основним платежем та 8 121,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи правомірність прийняття вказаних вище податкових повідомлень -рішень відповідач посилається на те, що віднесені позивачем суми до податкового кредиту з ПДВ та валових витрат є наслідками фіктивних угод.

Підставою для такого висновку став отриманий від ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя акт від 25.03.2011року № 241/23-02/37222017 про проведення невиїзної перевірки ТОВ «Євротрейд -Холдінг», згідно якого фахівцями ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя зроблено висновок про нікчемність укладених правочинів перевіряє мого підприємства з його контрагентами, внаслідок неможливості проведення перевірки зазначеного Товариства.

Зокрема, до таких правочинів було віднесено укладений між ТОВ «Феросплав»та ТОВ «Євротрейд - Холдінг»усний договір, згідно якого останній зобов'язується поставити феромарганець марки ФМн-88 згідно рахунку - фактури, а ТОВ «Феросплав»зобов'язаний сплатити визначені грошові кошти на розрахунковий рахунок постачальника

Як встановлено судом, ТОВ «Євротрейд - Холдінг»надано в адресу ТОВ «Феросплав»рахунок - фактуру від 01.10.2010року № 1 на постачання феромарганцю марки ФМн-88 у кількості 5,827т за ціною 22 300,ООгривень/тону на загальну суму 129 942,10грн., ПДВ 25 988,42гривень. Загальна сума поставки складає 155 930,52гривень.

ТОВ «Євротреид - Холдінг»поставлено в адресу ТОВ «Феросплав»феромарганець марки ФМн-88 у кількості 5,827т згідно видаткової накладної від 01.10.2010року № 169.

Відповідно до вимог чинного законодавства України ТОВ «Євротреид Холдінг»при реалізації товарно - матеріальних цінностей виписано податкову накладну від 01.10.2010року № 169 на загальну суму 155 930,52гривень.

ТОВ «Феросплав»за отриманий товар 01.10.2010 року перераховано грошові кошти на рахунок контрагента у розмірі 155 930,52 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою з відміткою банку про перерахування грошових коштів. Кредиторська/дебіторська заборгованість по вказаній операцій між ТОВ «Феросплав»та ТОВ «Євротреид - Холдінг»відсутня.

Всі документи, що підтверджують використання ТОВ «Феросплав»придбаних товарно - матеріальних цінностей було надано в ході перевірки перевіряючим, тому зауваження щодо таких документів в акті перевірки відсутні.

Разом з тим відповідач вважає, що наявні у позивача документи позбавлені юридичного змісту, оскільки такі документи отримані внаслідок безтоварних господарських операцій, а тому не можуть бути підставою для віднесення вказаних в цих документах сум з податкового кредиту та валових витрат.

Проте, суд не може погодитися з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 ст. 1 Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні виписка з банку, податкова накладна, видаткова накладна, рахунок-фактура.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою робіт контрагента на виконання зобов'язань по залючених договорах.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість"до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, податкова накладна за договірними відносинами позивача з контрагентом, оформлена у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168, правильність оформлення яких відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась.

Окрім цього, відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі -Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Євротрейд-Холдінг»було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, з Реєстру виключене не було, а отже мало право складати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарський договір.

Також суд звертає увагу на те, що Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2011року у справі № 2а-0870/11 за адміністративним позовом ТОВ «Євротрейд - Холдінг»до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя визнано протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя щодо проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 25.03.2011року № 241/23-02/37222017, який і був передумовою для прийняття спірних рішень. Рішення не набрало законної сили.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств" передумов для формування податкового кредиту та валових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку до складу валових витрат.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 09 лютого 2012 року № 0000612311.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 09 лютого 2012 року № 0000622311.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 64,38 грн. (шістдесят чотири гривні 38 копійок) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Феросплав».

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 02 липня 2012р.