Постанова № 25298160, 16.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2012 року № 2а-7827/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовом Приватного акціонерного товариства «Ондулін Будівельні Матеріали»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Приватного акціонерного товариства «Ондулін Будівельні Матеріали», звернувся до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 21 липня 2011 р. № 00001082360 повністю та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 21 липня 2011 р. № 0001092360 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 561 806 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст. 35, 37 КАС України. Вимоги Суду не виконав, заперечень проти позовних вимог не надав.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну планову перевірку Приватного акціонерного товариства «Ондулін Будівельні Матеріали» (надалі по тексту Позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2009р. по 31.03.2011 р. валютного та іншого законодавства за період 01.10.2009р. по 31.03.2011 р. За результатами перевірки складено акт від 15.07.2011 р. за № 344/1-23-60-24588148 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 123 869,00 грн., в тому числі: листопад 2009 р. -на суму 38614,00 грн., грудень 2009 р. -на суму 1317,00 грн., січень 2010 р. - на суму 418 грн., травень 2010 р. на суму 41 945,00 грн., червень 2010 р. -на суму 9 691,00 грн., вересень 2010 р. -на суму 12 139,00 грн., лютий 2011 р. -на суму 19 744,00 грн. та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутків підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР, який був чинний на момент здійснення правовідносин, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на 3 281 806 грн. за 1 квартал 2011року.

На підставі даного акту перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2011 р. № 00001082360 про сплату 149 9000,00 грн. (за основним платежем 123 869,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 26 031,00 грн.) податку на додану вартість, застосованих за порушення пп.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) та податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2011 р. № 000192360 про сплату 3 281 806,00 грн. зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток, застосованих за порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 , пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закон України «Про оподаткування прибутків підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

По-перше. В частині щодо виявлених порушень пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Позивачем (Постачальник) та ТОВ «МГБ Метро Груп Байінг Україна»(Покупець) було укладено Договір поставки товару та надання послуг № 20422 від 01.01.2009 р. (надалі по тексту Договір №20422).

У відповідності до п. 1.1 Договору №20422, Постачальник зобов'язується постачати покупцям, переліченим в Додатку 1 до даного Договору (надалі - Покупці) товари, а Покупці зобов'язуються приймати та оплачувати ці товари на умовах даного Договору. Кожен з Покупців окремо надають замовлення Постачальнику на підставі відповідної діючої Специфікації/Прайс-Листа, затвердженою Сторонами, в якій наведено перелік товарів, що поставляються за цим Договором, та їх ціни, і яка складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток №2 «Специфікація/Прайс-Лист»).

Відповідно до п. 1.2 Договору №20422, Покупці надають Постачальникові рекламні інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до цього Договору. Надання рекламних та інших послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт. Покупці також надаватимуть Постачальнику послуги з логістики товарів згідно з процедурою та умовами, які вказані в Додатку 6 до цього Договору.

Згідно вимог п. 1.3 Договору №20422, Постачальник несе відповідальність перед Покупцями, а Покупці несуть відповідальність перед Постачальником за виконання своїх обов'язків, передбачених цим Договором, у відповідних частках. Розмір часток залежить від обсягу зобов'язань Постачальника з поставки товарів для кожного з Покупців, а також від обсягу рекламних та інших послуг, що надаються на оплатній основі Постачальнику кожним з Покупців.

Відповідно до додатку № 1 до Договору № 20422, покупцем товарів зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна».

Додатком 7 сторони погодили перелік послуг, які будуть надаватися покупцем постачальнику.

Пунктом 1.8 додатку № 7 встановлено, що загальна вартість послуг за цим додатком зазначається у відповідних актах приймання наданих послуг.

Згідно з п. 3.3. Договору № 20422 встановлено, що по результатах кожного місяця кожен покупець готує акти звірки взаєморозрахунків та направляє їх постачальникові. В актах звірки відображаються товарні накладні, надані постачальником, акти наданих послуг, надані покупцями, та інформація про платежі або залік вимог, виконані сторонами.

Пунктом 1.11 додатку № 7 до Договору № 20422 встановлено, що покупці мають право зменшити оплату, що належить постачальникові за товари на вартість наданих постачальникові послуг, а також інші суми, що мають бути сплачені постачальникові згідно з цим додатком № 7 або за будь-якими іншими додатками, які складають невід'ємну частину договору, шляхом проведення заліку зустрічних вимог за винятком випадків, коли це заборонено українським законодавством.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу договору та норм закону, суд приходить до висновку, що умови вищезазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є змішаним договором, в якому містяться елементи договорів поставки та надання послуг, що в свою чергу не суперечить вимогам законодавства.

В матеріалах справи містяться докази належно виконання умов договорів в повному обсязі, що підтверджується, додатками, актами приймання (рахунок до сплати) надання послуг, звітами про надання маркетингових послуг з подальшого просування продукції «Ондулін»в торгівельних центрах «Метро Кеш Енд Кері»згідно договору поставки товарів та надання послуг №20422, податковими накладними, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт та іншими документами.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Судом залучено до матеріалів справи: договір, акт прийняття робіт (послуг), податковими накладними, іншими документами.

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу про неможливість віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ, а тому податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2011 р. № 00001082360 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. по справі №5011-41/2449-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «ОНДУЛІН БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна»про стягнення 786 343,70 грн. заборгованості, яким визнано правомірність укладання вищезазначеного договору та належне виконання його.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. за № В/9991/1186/11, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.09.2011 р. за № К/9991/2957/11, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.10.2011 р. за № К/9991/14602/11.

По-друге. В частині щодо виявлених порушень п. 5.1 пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.94р. №334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), суд зазначає наступне:

Судом встановлено, що Позивач за вищезазначеним Договором №20422, отримав від ТОВ «МГБ Метро Груп Байінг Україна»послуги по реалізації товару Позивача (покрівельних матеріалів Onduline) та розміщенню рекламних послуг (маркетингових та інформаційних).

Як свідчать матеріали справи ТОВ «МГБ Метро Груп Байінг Україна»розміщувала продукцію Позивача в гіпермаркеті «Метро», що в свою чергу не спростовується Відповідачем.

У відповідності до умов Договору №20422, між сторонами було підписані Акти приймання (рахунки до сплати) надання послуг та підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. по справі №5011-41/2449-2012.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.

З аналізу матеріалів справи, суд приходить до висновку, що документально підтверджено, що Позивач отримав послуги від ТОВ «МГБ Метро Груп Байінг Україна»в повному об'ємі для використання в своїй діяльності, а отже Позивач правомірно віднесено до складу валових витрат в І кварталі 2011 р. суму 655 287,00 грн. по інформаційних, маркетингових та мерчандайзингових послугах, придбаних у ТОВ «МГБ Метро Груп Байінг Україна».

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що у рядку 04.9 Декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»за І квартал 2010 р. в сумі 11 534 797 грн., за півріччя 2010 р. в сумі 2 306 959 грн., за 3 квартали 2010 р. в сумі 2 306 959 грн., за 2010 р. в сумі 2 306 959 грн., за І квартал 2011 в сумі 1 906 519 грн. встановлено, що ПрАТ «Ондулін Будівельні Матеріали»не були відкориговані валові витрати за 3 квартали 2009 р. на 20 192 469 грн., які було зменшено за результатами попередньої перевірки (Акт від 30.03.2010 №155/1-23-30-24588148).

В матеріалах справи міститься Постанова Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2011 р. по справі №К/9991/26329/11 за позовом Закритого акціонерного товариства «Ондулін будівельні матеріали»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000452330/0 від 12 квітня 2010 року, якою позовні вимоги Позивача задоволено в повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000452330/0 від 12 квітня 2010 року (надалі по тексту Постанова ВАСУ №К/9991/26329/11).

В Постанові ВАСУ №К/9991/26329/11, зазначено: «Судами встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Ондулін будівельні матеріали»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 155/1-23-30-24588148 від 30 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000452330/0 від 12 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6237 947,60 грн. (3469736,00 грн. основний платіж, 2768 211, 60 грн. штрафні (фінансові) санкції)».

У відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З аналізу матеріалів справи та норм закону, суд приходить до висновку, що Позивачем правомірно не відкориговані валові витрати в сумі 20 192 649 грн., які було зменшено за результатами попереднього періоду (Акт перевірки № 155/1-23-30-24588148 від 30 березня 2010 року), оскільки податкове повідомлення-рішення №0000452330/0 від 12 квітня 2010 року скасоване Постановою ВАСУ №К/9991/26329/11, а отже Відповідачем безпідставно знято зі складу валових витрат суму в розмірі 1 906 519 грн. за І квартал 2011 р.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2011 р. № 0001092360 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 561 806 грн., а отже вимоги Позивача є обґрунтованими.

Крім того, Суд звертає увагу, що Позивач визнав податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 21 липня 2011 р. №0001092360 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 720 000,00 грн.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 21 липня 2011 р. №00001082360 повністю.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 21 липня 2011 р. №0001092360 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 561 806 грн.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук