Постанова № 25298150, 19.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2012 року 10:40 № 2а-4130/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Си Ем»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2011р. №0032731510за участю представників сторін:

від позивача: : Любименко І.В;

від відповідача: Сидоренко Л.П.,

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19.06.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0032731510 від 16.11.2011 р. винесеного Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийшов до помилкового висновку в Акті перевірки, а податкове повідомлення-рішення прийнято без врахування норм Податкового кодексу України та всіх обставин справи.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що висновки в акті перевірки ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для скасування спірних рішень не має.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Сі Ем». Перевірка проводила -26.10.2011р.

За результатами перевірки складено акт від 06.10.2011 р. за № 3583/15-127/33475515 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено порядок заповнення податкової звітності з податку на прибуток, а саме в податковій декларації на прибуток за ІІ квартал 2011 року №9006312900 від 09.08.2011р. неправомірно визначено р.06.6 декларації (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 338 703 грн., та зменшення податкового зобов'язання за ІІ квартал 20011р., тобто перевіркою встановлено порушення ст..3 Підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України №2755.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0032731510 від 16.11.2011 р. яким позивачу за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 338703 грн.

Податковий орган вважає такі дії позивача неправомірними, на його думку, платник податків повинен переносити суму збитків, отриманих лише в І кварталі 2011 року без врахування попередніх звітних періодів.

Із врахуванням наведеного, беручи до уваги те, що у позивача за підсумками діяльності 2010 року утворилось від'ємне значення об'єкта оподаткування в розмірі 338703грн., податковий орган прийшов до висновку про завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, відображеного в декларації з цього податку за ІІ квартал 2011 року, в тому самому розмірі.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 28 грудня 1994 року № 334 (надалі - Закон № 334) збитки, що утворилися в результаті розрахунку об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік, включаються до складу валових витрат першого кварталу 2011 року без будь-яких обмежень.

З 01 квітня 2011 року Закон № 334 втратив чинність та набрав чинності Податковий кодекс України. З вказаної дати питання врахування збитків першого кварталу 2011 року при розрахунку об'єкта оподаткування в наступних податкових періодах регулюється нормами п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України.

Відповідно до вказаного пункту Кодексу "Пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення".

Аналізуючи абз. 2 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України, враховуючи положення п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону № 334, суд приходить до висновку, розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, результатом якого є від'ємне значення, означає величину збитків за перший квартал 2011 року, що була розрахована відповідно до ст. 3, п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону № 334, які передбачають, зокрема, врахування без будь-яких обмежень у такому розрахунку збитків 2010 року.

Таким чином, абз. 2 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Кодексу абсолютно чітко передбачає включення до витрат "від'ємного значення, яке є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року" без будь-яких обмежень.

Судом встановлено, що фактично від'ємне значення за результатами податкового 2010 року було включене позивачем до валових витрат ІІ кварталу 2011 року на підставі тоді ще діючого п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону № 334, який дозволяв включати збитки, що утворилися в результаті розрахунку об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік, до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року без будь-яких обмежень.

Термін "об'єкт оподаткування" є спеціальним терміном податкового законодавства, зокрема, Закону № 334 та ПК України, та означає величину, що отримується за результатами розрахунку у відповідному податковому періоді згідно з положеннями законодавства чинного на час такого розрахунку. Зважаючи на те, що "об'єкт оподаткування" є розрахунковою величиною, вираз "від'ємне значення, отримане платником податку за ІІ квартал 2011 року" у абз. 3 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України можливо тлумачити лише як "від'ємне значення отримане за результатами розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками ІІ кварталу 2011 року відповідно до положень Закону № 334".

Таким чином, абзац 2 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ стосується включення від'ємного значення об'єкта оподаткування до витрат, а абзац 3 встановлює порядок врахування цього самого від'ємного значення наростаючим підсумком.

Суд зазначає, що як і Законом № 334, так і ПК України передбачено право платника податків на включення від'ємного значення об'єкта оподаткування при розрахунку об'єкта оподаткування податкових періодів у складі витрат наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Закон № 334 діяв до 01 квітня 2011 року та врегульовував правила розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств у 2010 році та у ІІ кварталі 2011 року. Норми цього Закону передбачали включення збитків, що утворилися за підсумками діяльності у 2010 року до валових витрат 2011 року. Надалі вказаний Закон втратив чинність, а зазначені правовідносини почали врегульовуватись ПК України, який передбачає включення від'ємного значення об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року, що розраховувався відповідно до Закону № 334, до витрат ІІ кварталу 2011 року.

Таким чином суд приходить до висновку, збитки, які отримані при розрахунку (у відповідності до вимог Закону № 334) об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року підлягають включенню у повному обсязі до витрат II кварталу 2011 року.

Крім того, листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10 листопада 2011 року № 04-39/10-1160, адресований Державній податковій службі України, щодо включення в 2011 році від'ємного значення об'єкту оподаткування за результатами минулого звітного року, визначено, що: "Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на облік в 2011 і 2012 роках збитків, то виникли до 01 січня 2011 року, а отже такі збитки повинні враховуватися у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення".

Вирішуючи дану справу по суті суд також бере до уваги п. 56.21 ст. 56 ПКУ, відповідно до якого, у разі коли норма ПК України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва №0032731510 від 16.11.2011 р. - скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032731510 від 16.11.2011 р винесеного Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук