Постанова № 25297982, 06.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2012 року 15 год. 48 хв. № 2а-3335/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С., за участю представників: позивача -Якимчука С.М. (довіреність від 15.12.2011р. б/н), відповідача -Гайди І.П. (довіреність від 21.03.2012р. № 235/9/10-009), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомПублічного акціонерного товариства «Київопорядкомплект»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 грудня 2011 року № 0034661520, № 0034611520, - В С Т А Н О В И В:

Публічним акціонерним товариством «Київопорядкомплект»(далі -ПАТ «Київопорядкомплект», позивач) заявлені позовні вимоги до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 грудня 2011 року № 0034661520, № 0034611520.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на безпідставність нарахування йому відповідачем сум штрафів за несвоєчасну сплату сум грошових зобов'язань по податку на додану вартість за 2010 -2011 роки в розмірі 547 952, 59 грн. протягом дії мораторію у справі № 44/627-б про банкрутство ВАТ «Київопорядкомплект».

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на, те що встановлені в ході перевірки факти несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість не були спростовані позивачем, а мораторій не поширюється на штрафні санкції, застосовані спірним рішенням, оскільки були застосовані вже після введення мораторію.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

21 жовтня 2011 року та 29 листопада 2011 року працівник ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва провів ряд камеральних перевірок ВАТ «Київопорядкомплект»(ідентифікаційний код 05503326) в частині своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами яких були складені Акти від 21.10.2011р. № 480-15/20-213 та від 29.11.2011р. № 506-15/20-213.

Вказаними перевірками було встановлено, що ВАТ «Київопорядкомплект»порушило п. 57.1, 57.3 ст. 57 розд. 2 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплатило суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли на підставі самостійно задекларованих платником податків у податкових деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань з цього податку та сум грошових зобов'язань визначених органом державної податкової служби у податкових повідомленнях-рішеннях (перелік документів наведений в Актах перевірок).

14 грудня 2011 року ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва на підставі Акта перевірки від 21.10.2011р. № 480-15/20-213 прийняла податкове повідомлення-рішення № 0034611520 (форми «Ш»), яким відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу (а саме: за затримку на 47 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 547 952, 59 грн.) визначено позивачу штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 20%, що відповідно складає 109 590, 52 грн.

14 грудня 2011 року ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва на підставі Акта перевірки від 29.11.2011р. № 506-15/20-213 прийняла податкове повідомлення-рішення № 0034661520 (форми «Ш»), яким відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу (а саме: за затримку на 29 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 624 033, 50 грн.) визначено позивачу штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10%, що відповідно складає 62 403, 35 грн.

Спірні правовідносини щодо погашення сум грошових зобов'язань позивача з податку на додану вартість за період до 01 січня 2011 року регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-III (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі по тексту -Закон № 2181-ІІІ), а за період після 01 січня 2011 року -Податковим кодексом України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Податковим зобов'язанням в розумінні Закону № 2181-ІІІ визнається зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Зокрема, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (абзац перший п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ).

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону платник) податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У відповідності до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-III, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Також, у пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що «податковим зобов'язанням» являється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України «грошове зобов'язання платника податків»- сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п. 57.3 ст. 57 цього Кодексу).

Факти несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість не був спростований позивачем та не заперечувався в ході судового розгляду.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2009р. за № 44/627-б було порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Київопорядкомплект» (код ЄДРПОУ 05503326) (далі -ВАТ «Київпорядкомплект») за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2011р. по справі № 44/627-б провадження у даній справі про банкрутство ВАТ «Київопорядкомплект»було припинено, що встановлено в Ухвалі Вищого господарського суду України від 09 листопада 2011 року по справі № 44/627-б та не заперечується сторонами, а тому в силу ч. 1, ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доведення в рамках даної справи.

При цьому відповідно до ст. 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту -Закон № 2343-ХІІ) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення ст. 12 Закону № 2343-ХІІ, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті ст. 1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань (в даному випадку нарахування сум штрафних санкцій і пені) та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що згідно Актів перевірки строк сплати узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість настав для позивача після 02 жовтня 2009 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Київопорядкомплект», що також не заперечувалось та не було спростовано позивачем, дія мораторію на виконання цих зобов'язань та на відповідальність за їх невиконання не розповсюджувалась.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою ст. 23 Закону № 2343-ХІІ лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Аналогічна правова позиція, зокрема, висловлена Верховним Судом України у постановах від 23.05.2006р. по справі № 21-104во05, від 07.11.2006р. по справах № 21-772во06 і № 21-772во06 та від 04.07.2011р. по справі № 21-144а11.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями -рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Київопорядкомплект»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова