Постанова № 25297959, 12.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2012 року 11:17 № 2а-3714/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІОН»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправним податкових повідомлень-рішеньза участю представників сторін:

від позивача: Соколовська В.Л., Бородавка Л.М.

від відповідача: Алексєєнко Л.М.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12.06.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва -податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 р. №158351508 форми «Р»та податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 р. №158361508 форми «П», і скасувати їх з моменту їх прийняття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийшов до помилкового висновку в Акті перевірки, а податкові повідомлення-рішення прийняті без врахування норм Податкового кодексу України та всіх обставин справи.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що висновки в акті перевірки ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для скасування спірних рішень не має.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Зіон»за звітний період ІІ квартал 2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 07.11.2011 р. за № 21/1508/35087022 (надалі по тексту Акт перевірки).

Під час перевірки встановлено, що підприємством порушено ст. п. 150.1 ст. 150 розділ ІІІ, п. 3 розділу 4 XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на прибуток в розмірі 28121251 грн. та до заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 547966 грн. та заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року у розмірі126032,00 грн.

Не погоджуючись з Актом перевірки Позивачем було подано заперечення, листом від 22.11.11 р. №9971/1015-820 Відповідачем висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№158351508 від 23.11.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 126032,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «П»№158361508 від 23.11.2011, яким зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 28 121 251,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем було подано скаргу до ДПА у м. Києві та до ДПС України.

Рішенням ДПА у м. Києві від 03.02.12 №99/10/12-114 та рішенням ДПС України від 24.02.12 №3359/6/10-2415 скарги Позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідачем прийнято декларацію позивача з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року у рядку 06 якої «скориговані валові витрати»сума у розмірі 29682190,00 грн., яка складається з відомостей за рядками: 04.9. «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»- 29405940 грн. та 04.1. «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.4»- 268010 грн., 04.6. «сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім зазначених у 04.4», у рядку 08 «об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-)»- 28669217 грн.

Наведені відомості відповідачем не спростовуються та правомірність формування зазначених відомостей підтверджуються матеріалами попередніх податкових перевірок, акти про проведення яких залучено до матеріалів справи.

Також, Відповідачем прийнято податкову декларацію позивача з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року.

У рядку 06.6. цієї декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період4 або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року)», визначено від'ємне значення у розмірі -28669217 грн., в рядку 7 Податкової декларації «об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (01-рядок 04) (+.-)»зазначена сума -28121251 грн.

Суд вважає, що в даному випадку перевіркою не було достовірно встановлено факт завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток.

Зокрема, відповідач дійшов висновку, що у зв'язку із вступом у силу розділу III ПКУ 01.04.2011 та відсутність у ньому посилання облік у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, крім того, що виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року у відповідності до пункту 22.4 статті 22 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України якщо за результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За даними декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року в рядку 04.9 Позивачем зазначено від'ємний об'єкт оподаткування на рівні -29405940,00 грн. Таке від'ємне значення сформувалось у зв'язку із наявністю від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього 2010 року.

Від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року у розмірі -28669217,00 грн. перенесено до рядка 06.6 декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року.

Враховуючи викладене та з огляду на висновки Акта перевірки, вбачається, що відповідачем при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року не враховано розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік.

На думку суду, від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік підлягає включенню до витрат ІІ кварталу 2011 року.

Так, згідно з пунктом 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, розділ ІІІ Податкового кодексу України -"Податок на прибуток підприємств" набирає чинності з 01 квітня 2011 року.

Пункт 1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначає, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

До набрання чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України, питання оподаткування податком на прибуток регулювалось Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, під час розрахунків з бюджетом щодо доходів і витрат, отриманих і проведених до 01 квітня 2011 року, в тому числі за І квартал 2011 року (з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року) мають застосовуватись відповідні норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а такі розрахунки відображаються в декларації з податку на прибуток підприємства, форма та порядок складання якої затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.

Крім того, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З аналізу вищезазначених норм Законів, можна зробити висновок, що від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягає включенню платником податку до складу валових витрат І кварталу 2011 року без обмежень; враховуючи, що від'ємне значення об'єкта оподаткування виникає фактично у разі перевищенні валових витрат над валовими доходами, випливає, що від'ємне значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року без урахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік утворитись не могло; суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік включались до фінансового результату І кварталу 2011 року не самі по собі, а в складі валових витрат за І квартал 2011 року, а їх виключення зі складу валових витрат не передбачено ні Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні Податковим кодексом України.

Слід звернути увагу, що порушень при формуванні позивачем валових витрат за І квартал 2011 року відповідачем не встановлено.

При цьому, як зазначав під час судового розгляду представник відповідача, встановлювати правомірність формування позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік не має потреби, оскільки зазначене не ставиться під сумнів.

Відповідно до частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Разом з тим, на підтвердження правомірності формування від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік позивач надав суду докази про виникнення такого від'ємного значення внаслідок збитків на підставі яких виникла заборгованості за договором та копії відповідних документів, які містяться в матеріалах справи.

З вищевикладеного вбачається, що Позивач, включаючи до складу валових витрат І кварталу 2011 року суму валових витрат у вигляді від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього 2010 року, діяло у відповідності до вимог пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а з набранням чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України правомірно врахував суму від'ємного значення, яке утворилось в І кварталі 2011 року, при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що дії Позивача узгоджуються не тільки з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, а й з принципами бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідач не може на власний розсуд виключати з декларації ті чи інші показники або періоди обліку фінансових результатів, які позивач повинен відобразити, оскільки це матиме наслідком перекручення та спотворення даних бухгалтерського та податкового обліку.

При вирішенні даного спору суд виходить з принципу презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, що закріплений в підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Також відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Виходячи з формулювання позовних вимог стосовно скасування податкового повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 23.11.2011 р. №158351508 форми «Р»та податкового повідомлення-рішення від 23.11.2011 р. №158361508 форми «П»з моменту їх прийняття, Судом не береться до уваги вимога щодо скасування їх саме з моменту прийняття, оскільки податкові повідомлення-рішення не є нормативно-правовими актами, які в разі не скасування з моменту прийняття тягнуть за собою наслідки для Позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 23.11.2011 р. №158351508 форми «Р» та від 23.11.2011 р. №158361508 форми «П» - скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 р. №158351508 форми «Р»та податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 р. №158361508 форми «П».

3. В іншій частині відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук