Постанова № 25297617, 21.05.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/571/2012

21 травня 2012 року 12год. 45хв. м.Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Баглика В.С., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Будній М.М.,

представники відповідача: Грабарець Р.Ю., Коїш О.В., Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна» (далі - ТзОВ «Високовольтний союз-Україна») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2012р. №0000312342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76661, 67грн. (76660,67грн. - за основним платежем, 1,0грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), від 02.02.20102р. №0000322342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2167602,12грн. (1744553,50грн. - за основним платежем, 423048,62грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), від 02.02.2012р. №0000332342 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 9706475,00грн., від 02.02.2012р. №0000122344 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2138403,70грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові пояснення та вказав, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у м.Рівне на підставі акта перевірки від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990. Порушень, які зафіксовані у вказаному акті перевірки, ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» допущено не було. Валові витрати та податковий кредит (відповідно й суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) формувалися підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства. Зазначив, що дії ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Позивач, як добросовісний платник податків, не повинен нести відповідальності за можливі неправомірні діяння його контрагентів. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

ДПІ у м.Рівне позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У зв'язку з реорганізацією податкового органу під час розгляду справи судом за клопотанням відповідача було допущено заміну відповідача, ДПІ у м.Рівне, його правонаступником - Державною податковою інспекцією у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Представники відповідача в судовому засіданні у підтримання письмових заперечень пояснили суду, що під час проведення перевірки було встановлено порушення ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» пп.1.20.2 п.1.20 ст.1. п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.2 п.5.2 ст.5, пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями), пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.2 ст.141, п.146.5 ст.146, п.150.1 ст.150, пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) - встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток всього у сумі 1744553,50грн. (у тому числі: ІІІкв. 2010 року - 1014325,00грн., ІVкв. 2010 року - 677865,50грн., Ікв. 2011 року - 16372,00грн., ІІІкв. 2011 року - 35991,00грн.) та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в розмірі 9706475,00грн.; п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 76660,67грн. (у тому числі: за лютий 2011 року - 7994,00грн., червень 2011 року - 68666,67грн.); п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), внаслідок чого підприємство не має права на бюджетне відшкодування: за вересень 2010 року - 961740,70грн., за жовтень 2010 року - 776009,00грн., за грудень 2010 року - 400654,00грн. У зв'язку з виявленими порушеннями податковим органом було винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення, які є правомірними та скасуванню не підлягають. Просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 30.12.2004р. (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №229913). Видами діяльності товариства згідно з реєстраційними даними за КВЕД є: 51.87.0 - оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, 74.20.1 - діяльність у сфері інжинірингу, 52.48.0 - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, 31.20.2 - ремонт і технічне обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури, 31.20.3 - монтаж електророзподільної та контрольної апаратури, 71.34.0 - оренда інших машин та устаткування. ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» перебуває на обліку як платник податків у податкових органах з 30.12.2004р. за №28-124/2805, зареєстроване платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом від 09.02.2005р. №24936178 (бланк серії НБ №169778) (т.2 - а.а.с.50-53).

ДПІ у м.Рівне з 01.12.2011р. по 13.01.2012р. проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» (код 33334990) з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р., за наслідками якої складено акт від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990 (т.1 - а.а.с.15-49).

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- пп.1.20.2 п.1.20 ст.1. п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.2 п.5.2 ст.5, пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями), пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.2 ст.141, п.146.5 ст.146, п.150.1 ст.150, пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) - встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток всього у сумі 1744553,50грн. (у тому числі: ІІІкв. 2010 року - 1014325,00грн., ІVкв. 2010 року - 677865,50грн., Ікв. 2011 року - 16372,00грн., ІІІкв. 2011 року - 35991,00грн.) та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в розмірі 9706475,00грн.;

- п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 76660,67грн. (у тому числі: за лютий 2011 року - 7994,00грн., червень 2011 року - 68666,67грн.);

- п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), внаслідок чого підприємство не має права на бюджетне відшкодування: за вересень 2010 року - 961740,70грн., за жовтень 2010 року - 776009,00грн., за грудень 2010 року - 400654,00грн.

На вказаний акт перевірки ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» подано заперечення за вих.№ВС-2-31 від 27.01.2012р. (т.1 - а.а.с.106-115), які, як вбачається з листа ДПІ у м.Рівне від 30.01.2012р. №3137/73-118 (т.1 - а.а.с.116-142), податковим органом враховані не були.

На підставі акта перевірки від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990 ДПІ у м.Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.02.2012р. №0000312342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76661,67грн. (76660,67грн. - за основним платежем, 1,0грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), від 02.02.20102р. №0000322342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2167602,12грн. (1744553,50грн. - за основним платежем, 423048,62грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), від 02.02.2012р. №0000332342 форми «П» про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 9706475,00грн., від 02.02.2012р. №0000122344 форми «В3» про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2138403,70грн. (т.1 - а.а.с.50-53).

Що стосується податкових повідомлень-рішень від 02.02.20102р. №0000322342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2167602,12грн. (1744553,50грн. - за основним платежем, 423048,62грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 02.02.2012р. №0000332342 форми «П» про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 9706475,00грн. (у тому числі: за ІІ кв. 2011 року - 5718123,00грн., за ІІІкв. 2011 року - в сумі 3988352,00грн.), суд зазначає наступне.

Підставами для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про:

1) заниження позивачем валового доходу на суму 12833996,00грн. (за ІІІкв. 2010 року - 4057300,00грн., за ІVкв. 2010 року - 2711462,00грн., за Ікв. 2011 року - 1052376,00грн., за ІІ кв. 2011 року - 1373679,00грн., за ІІІкв. 2011 року - 3639179,00грн.) у зв'язку з реалізацією покупцям-нерезидентам (які не є платниками податку на прибуток підприємства) товарів за торгівельною націнкою, нижчою, ніж покупцям на митній території України (с.с.4-7 акта перевірки);

2) завищення позивачем валових витрат на суму 39970,00грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «ВКФ «Енергорада» (с.с.9-15 акта перевірки);

3) завищення позивачем валових витрат на загальну сумі 2634837,00грн. у зв'язку з нарахування курсових різниць на основну суму фінансового кредиту від нерезидента, проценти по якому не включалися до валових витрат (с.с.16-19 акта перевірки);

4) завищення позивачем валових витрат на суму 427468,00грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «РЗВА-Електрик» щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з помилками в первинних документах (с.с.19-21 акта перевірки);

5) завищення позивачем валових витрат на суму 738540,00грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «РЗВА-Електрик» щодо придбання послуг оренди у зв'язку з помилками в первинних документах (с.с.21-22 акта перевірки);

6) завищення валових витрат на суму 22396,00грн. у зв'язку з неправомірним включенням до їх складу амортизаційних відрахувань на вартість придбаного у ТОВ «Джакарта» транспортного засобу (с.с.23-26 акта перевірки);

7) завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 2636244,00грн. в результаті завищення валового доходу за Ікв. 2011 року та валових витрат за Ікв. 2011 року (с.27 акта перевірки).

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіреному періоді ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» здійснювало реалізацію товарів покупцям-нерезидентам (які не є платниками податку на прибуток) - фірмі «Техенерго» (м.Таллін, Естонська республіка), ТзОВ «Високовольтний союзбел» (м.Мінськ, Республіка Білорусь), ЗАТ «Високовольний союз» (м.Єкатеринбург, Росія), АТ НВЦ «Елетех» (м.Алмати, Республіка Казахстан), ТзОВ «Джорджіан Манганезі» (м.Зестафоні, Грузія), ТзОВ «АЕS Екібастуз» (м.Екібастуз, Республіка Казахстан), ТзОВ «Атоменергокомплект» (м.Алмати, Республіка Казахстан), ТзОВ «Північно-Казахстанський філіал ТзОВ «Елстройсервіс» (м.Тайинша, Республіка Казахстан), ТзОВ «АЕС Екібастузька ГРЕС-1» (м.Екібастуз, Республіка Казахстан), ТзОВ «Омега» (м.Єреван, Республіка Вірменія), ТзОВ «Реле Веспер Актобе» (Республіка Казахстан), Національній енергетичній мережі Киргизстану (Киргизька Республіка), на загальну суму 108842816,50грн. (у тому числі: квітень 2010 року - 5052702,49грн., травень 2010 року - 7159532,14грн., червень 2010 року - 7162279,38грн., липень 2010 року - 3422035,44грн., серпень 2010 року - 3316114,74грн., вересень 2010 року - 8173770,44грн., жовтень 2010 року - 7149745,93грн., листопад 2010 року - 14623866,01грн., грудень 2010 року - 2944143,04грн., січень 2011 року - 3239076,33грн., лютий 2011 року - 1160900,51грн., квітень 2011 року - 71530,20грн., травень 2011 року - 9743111,84грн., червень 2011 року - 11803480,10грн., липень 2011 року - 11655786,03грн., серпень 2011 року - 11162722,30грн., вересень 2011 року - 6054722,16грн.), що підтверджується додатком до акта перевірки від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990 «Зведені дані щодо здійсненої реалізації продукції на експорт ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р.» (т.1 - а.а.с.166-172), зовнішньоекономічними контрактами, відповідними СМR та ВМД (т.2 - а.а.с.69-251, т.3 - а.а.с.1-253, т.4 - а.а.с.1-228).

Податковим органом зроблено висновок про реалізацію товарів вказаним покупцям-нерезидентам за торгівельною націнкою нижчою, ніж покупцям на митній території України, що призвело до заниження валового доходу на суму 12833996,00грн. (у тому числі: липень 2010 року - 799730,00грн., серпень 2010 року - 441707,00грн., вересень 2010 року - 2815864,00грн., жовтень 2010 року - 2122045,00грн., грудень 2010 року - 589417,00грн., січень 2011 року - 1052376,00грн., квітень 2011 року - 32804,00грн., червень 2011 року - 1340875,00грн., липень 2011 року - 1955841,00грн., серпень 2011 року - 1683338,00грн.).

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, зважаючи на таке.

Оподаткування податком на прибуток до 01.04.2011р. було врегульовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. N334/94-ВР (далі -Закон N334/94-ВР), а з 01.04.2011р. - Податковим кодексом України ( далі - ПК України).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону N334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Вказана норма, згідно з пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону N334/94-ВР, поширюється також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно з пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону N334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Відповідно до п.1.20.2 п.1.20 ст.20 Закону N334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 ст.20 Закону N334/94-ВР передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно з пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 ПК України положення підпункту 153.2.1 цього пункту поширюються також на операції з особами, які:

- не є платниками цього податку;

- сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Підпунктом 39.1статті 39 ПК України передбачено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

Відповідно до п.39.2 ст.39 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) "витрати плюс";

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Дослідивши додаток до акта перевірки від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990 «Зведені дані щодо здійсненої реалізації продукції на експорт ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р.» (т.1 - а.а.с.166-172), суд прийшов до висновку, що відповідачем було застосовано для визначення звичайних цін метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу). ДПІ у м.Рівне було зроблено порівняння рівня середньої місячної націнки на всі товари, поставлені позивачем на експорт, з рівнем середньої місячної націнки на всі товари, поставлені позивачем в межах України. У місяцях, в яких дана націнка в межах України була вищою, податковим органом зроблено висновок про продаж ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» товарів на експорт за цінами, нижчими від звичайних.

Відповідно до п.39.4 ст.39 ПК України для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів.

Згідно з п.39.14 ст.39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівне було надіслано ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» запит від 12.01.2012р. №1219/23-118 щодо обґрунтування рівня договірних цін на товари, що експортувалися (т.1 - а.с.70), на який позивачем правомірно надано відповідь від 13.01.2012р. №ВС-2-15 з посиланням на абзац перший п.39.14 ст.39 ПК України (т.1 - а.а.с.71-72).

Суд вважає застосування відповідачем для визначення звичайних цін методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) неправомірним та безпідставним, оскільки було порівняно ціни на різних ринках (внутрішньодержавному і світовому), які не є тотожними і ціни на яких формуються під впливом різних чинників. Тобто, вимога щодо співставності умов укладення договорів податковим органом дотримана не була.

Чинне законодавство України розмежовує порядок формування ціни на товар за договорами між резидентами України та зовнішньоекономічними контрактами.

Так, відповідно до ст.11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990р. N507-XII при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Таким чином, ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються з урахуванням договірних умов щодо ціни, зазначеної у зовнішньоекономічному контракті (а не в договорі, укладеному між резидентами України), враховується попит і пропозиція на відповідний товар на світовому ринку та будь-які інші фактори світового ринку, що можуть впливати на ціну товару. При цьому, експортні ціни зазвичай є нижчими від цін внутрішнього ринку, що пов'язано з гострою конкуренцією на світових ринках.

Крім того, з додатку до акта перевірки від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990 «Зведені дані щодо здійсненої реалізації продукції на експорт ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р.» вбачається, що у червні 2011 року націнка товарів, які експортувалися , відрізнялася від внутрішньодержавної на 11,36%, у липні 2011 року - на 16,78%, у серпні 2011 року - на 15,08%. У жодному з цих випадків 20-тивідсотковий ліміт, встановлений пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПК України, перевищений не був.

Отже, встановлення відповідачем під час проведення перевірки заниження ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» валового доходу на 12833996,00грн. у зв'язку з продажем товарів за цінами, нижчими від звичайних, є необґрунтованим та суперечить вимогам податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» з ТзОВ «ВКФ «Енергорада» було укладено договір від 04.01.2011р. №09 (т.1 - а.а.с.178-179), згідно з яким позивачем було придбано у вказаного контрагента товари на загальну суму 47964,00грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 04.01.2011р. №9, накладними від 10.02.2011р. №61, від 17.02.2011р. №96 та податковими накладними від 18.01.2011р. №61 на суму 23982,00грн. (у т.ч. ПДВ 3997,00грн.), від 17.02.2011р. №96 на суму 23982,00грн. (у т.ч. ПДВ 3997,00грн.) (т.1 - а.а.с.180-183, 186).

Розрахунки з ТзОВ «ВКФ Енергорада» позивачем проведено повністю, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.01.2011р. №87 та від 05.05.2011р. №745 (т.1 - а.а.с.185-186).

Придбані у ТзОВ «ВКФ Енергорада» товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізовані в наступному ДП «Ровенькиантрацит» згідно з договором від 29.12.2010р. №110-4191гп (т.2 - а.а.с.44-49), що підтверджується видатковими накладними від 10.02.2011р. №НВС-035, від 18.02.2011р. №НВС-051, довіреностями ДП «Ровенькиантрацит» на отримання товару у позивача (т.1 - а.а.с.187-190).

Витрати на придбання товарів у ТзОВ «ВКФ Енергорада» у сумі 39970,00грн. включено позивачем до складу валових витрат у Ікв.2011 року.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону N334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону N334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону N334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 11.2 статті 11 Закону N334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За своїм змістом наведене норми Закону N334/94-ВР передбачають неможливість включення витрат до складу валових витрат лише у разі відсутності у підприємства будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

Вказані документи наявні у позивача та підтверджують як реальність господарських операцій між ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» та ТзОВ «ВКФ Енергорада», так і використання придбаних у вказаного контрагента товарів у господарській діяльності позивача.

Що ж стосується посилань податкового органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та дорожніх листів, що підтверджують транспортування придбаного товару, суд вказує на таке.

Відповідно до ст1, ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Згідно з п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/7, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Відповідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції 20.02.1998р. №128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Типова форма товарно-транспортної накладної затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Пункт 2 вказаного наказу передбачає, що застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності, є обов'язковим.

Проте, зазначений наказ від 29.12.1995р. №488/346 не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, як це передбачено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. №731, а тому не набув обов'язкової юридичної сили для підприємств, які не перебувають у підпорядкуванні Міністерства транспорту України.

Крім того, наказом Міністерства транспорту України від 22.06.2006р. №493 у Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні було внесено зміни - виключено п.11.2 Правил, який передбачав, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, що виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

Крім того, в Законі №334/94-ВР та в інших нормативно-правових актах, якими врегульовано порядок оподаткування суб'єктів господарювання, відсутнє посилання на товарно-транспортну накладну, як на документ, на підставі якого визначається правомірність віднесення витрат платника податку до складу валових витрат.

Законодавчі акти України не дають права органам державної податкової інспекції визнавати ті чи інші документи недійсними та/або обов'язковими до застосування у межах господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо у законодавстві не передбачена безпосередня їх обов'язковість.

Згідно з п.5.11 ст.5 Закону N334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, твердження відповідача про необхідність обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних, журналу обліку вантажів та подорожнього листа як документів, що засвідчують факт придбання товарів у контрагента позивача за наявності інших документів, що підтверджують вказаний факт, є необґрунтованим.

Стосовно посилань відповідача на обставини щодо відсутності у ТзОВ «ВКФ Енергорада» трудових ресурсів, виробничих потужностей, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, то такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів. Крім того, вказані обставини були встановлені актом ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «ВКФ Енергорада» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» від 09.02.2012р. №76/23-113/33956381, тобто за спливом одного року після завершення господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Дії позивача як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ТзОВ «ВКФ Енергорада» не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Отже, висновки відповідача про безпідставне включення ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» до валових витрат на придбання товарів у ТзОВ «ВКФ Енергорада» в сумі 39970,00грн., суперечать чинному законодавству.

Судом встановлено, що ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» у перевіреному періоді отримувало від компанії «CEREDINO LIMITED» (Республіка Кіпр, Нікосія) кошти позики згідно з кредитними договорами від 20.03.2007р. №ВС-У-066-07, від 09.04.2010р. №ВС-У-049-10 та від 11.02.2011р. №ВС-У-002Р на підставі отриманих від Національного банку України реєстраційних свідоцтв від 11.04.2007р. №8, від 20.04.2010р. №6 та від 10.03.2011р. №6 (т.1 - а.с.23, т.2 - а.а.с.13-42).

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку про те, що позивач порушив вимоги пп.5.5.2 п.5.5 ст.5 Закону N334/94-ВР та пп.141.2 ст.141 ПК України, а саме неправомірно включив до складу валових витрат нараховані курсові різниці на основну суму кредиту (у Ікв.2011 року - в сумі 1609387,00грн., у ІІкв. 2011 року - в сумі 916303,00грн., у ІІІкв. 2011 року - в сумі 109147,00грн.), у зв'язку з тим, що проценти по позиці від нерезидента не включалися ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» до валових витрат, оскільки компанія «CEREDINO LIMITED» та позивач є пов'язаними особами.

Суд вважає такий висновок відповідача незаконним, оскільки застосування норм пп.5.5.2 п.5.5 ст.5 Закону N334/94-ВР та пп.141.2 ст.141 ПК України для врегулювання порядку віднесення до складу валових витрат нарахованих курсових різниць на основну суму кредиту є безпідставним.

Так, згідно з пп.5.5.2 п.5.5 ст.5 Закону N334/94-ВР для платника податку, 50 та більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Відповідно до пп.141.2 ст.141 ПК України для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Тобто, вказаними нормами врегульовано порядок включення до складу валових витрат процентів за кредитами, нарахованими на користь нерезидента. Такі проценти ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» не включалися до складу валових витрат, що підтверджено ревізорами у акті перевірки.

Як вбачається з довідки по курсових різницях за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. по кредиту від контрагента компанії «CEREDINO LIMITED», наданої на вимогу суду ТзОВ «Високовольтний союз-Україна», станом на 01.01.2011р. залишок кредитних коштів становив 85788251,00 руб.РФ (22411322,69грн.), станом на 01.04.2011р. - 85788251,00 руб.РФ (24020710,28грн.), станом на 01.07.2011р. - 22050000,00 руб.РФ (6261318,00грн.) (т.1 - а.а.с.207-210). Суми курсових різниць були нараховані позивачем саме на основну суму кредиту і становили: у Ікв.2011 року - 1609387,00грн., у ІІкв. 2011 року - 916303,00грн., у ІІІкв. 2011 року - 109147,00грн.

Облік курсових різниць по заборгованості за кредитом в іноземній валюті до 01.04.2011р. було врегульовано Законом N334/94-ВР, а з 01.04.2011р. - ПК України.

Відповідно до пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону N334/94-ВР непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

При цьому, для цілей цього підпункту під терміном «заборгованість» розуміється, зокрема, основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту.

Згідно з пп.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону N334/94-ВР фінансовий кредит - кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Кредити від компанії «CEREDINO LIMITED» позивач отримував на підставі виданих Національним банком України реєстраційних свідоцтв від 11.04.2007р. №8, від 20.04.2010р. №6 та від 10.03.2011р. №6. Отже, кошти отримані позивачем за обумовленими договорами кредиту, який є фінансовим у розумінні пп.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону N334/94-ВР. Відповідно, заборгованість за такими кредитами підлягала до 01.04.2011р. перерахунку відповідно до вищенаведеного пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону N334/94-ВР.

З 01.04.2012р. нарахування курсових різниць у податковому обліку врегульоване пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України, яким передбачено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Згідно з п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. №193, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.2000р. за №515/4736 (далі - Положення 21) операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Пунктом 8 Положення 21 передбачено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції та на дату балансу.

Відповідно до п.4 Положення 21 монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу.

Отже, кредит в іноземній валюті відображається у монетарній статті балансу, оскільки буде сплачений у майбутньому у визначеній сумі грошей.

Таким чином, суд прийшов до висновку про правомірність включення ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» до складу валових витрат нарахованих на основну суму заборгованості по фінансовому кредиту від нерезидента курсових різниць відповідно до вимог пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону N334/94-ВР та пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України та безпідставність висновків відповідача про завищення валових витрат в цій частині.

Судом встановлено, що у перевіреному періоді ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» було придбано у ТОВ «РЗВА-Електрик» товарно-матеріальні цінності та послуги з оренди нерухомого майна.

Так, згідно з договором від 04.01.2011р. №ВС-У-РЗВА/001-2011 ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» було отримано від ТОВ «РЗВА-Електрик» товари (високовольтне обладнання та його комплектуючі) на загальну суму 512962,00грн. (у т.ч. ПДВ 85494,00грн.), що підтверджується видатковими накладними від 29.04.2011р. № НРЕ-484 на суму 482 837,00грн (у т.ч. ПДВ 80473,00грн.), від 29.04.2011р. №НРЕ-488 на суму 17597,00грн. (у т.ч. ПДВ 2932,00грн.), від 17.08.2011р. №НРЕ-842 на суму 12528,00грн. (у т.ч. ПДВ 2088,00грн.) (т.10 - а.а.с.105-107).

Витрати в сумі 427468,00грн. за вказаними видатковими накладними були включені позивачем до складу валових витрат, у тому числі у періодах: ІІкв. 2011 року - 417028,00грн., ІІІкв. 2011 року - 10440,00грн.

Під час проведення перевірки ДПІ у м.Рівне зроблено висновок, що витрати в сумі 427468,00грн. позивач не мав права включати до складу валових витрат як такі, що не підтверджені первинними документами, оскільки у вищевказаних видаткових накладних в порушення вимог ст.9 Закону №996-XIV відсутнє прізвище особи, відповідальної за отримання товару, відсутні дані про довіреність на отримання товару певною матеріально-відповідальною особою покупця ТзОВ «Високовольтний союз-Україна», реєстр виданих довіреностей до перевірки позивачем не наданий.

Вказані твердження ревізорів спростовані дослідженими в судовому засіданнями доказами - обумовленими видатковими накладними (т.10 - а.а.с.105-107), у яких зазначено прізвище особи, відповідальної за отримання товару - ОСОБА_7 та реквізити виданих цій особі довіреностей (серія ЯМЗ №338570 від 22.04.2011р., серія ЯМЗ №338695 від 11.08.2011р.), а також журналом реєстрації довіреностей ТзОВ «Високовольтний союз-Україна», в якому вказані довіреності зареєстровані (т.1 - а.а.с.176-177).

Пояснення представника позивача щодо надання для перевірки вказаних належним чином оформлених видаткових накладних та журналу реєстрації довіреностей підтверджуються дослідженими в судовому засіданні листами ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» від 23.01.2012р. №ВС 33/04 та від 25.01.2012р. №ВС 33/05, згідно з якими позивач в порядку, передбаченому п.44.7 ст.44 ПК України надавав до ДПІ у м.Рівне вказані документи (т.1 - а.а.с.103-105).

Згідно з договором суборенди від 01.04.2011р. №056 Р ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» було отримано від ТОВ «РЗВА-Електрик» послуги загальною вартістю 886248,00грн. (у т.ч. ПДВ 147708,00грн.) по наданню в суборенду приміщення будівлі адміністративно-лабораторного корпусу площею 2834кв.м, що підтверджується актами виконання послуг суборенди від 30.04.2011р. №1 на суму 147708,00грн. (у т.ч. ПДВ 24618,00грн.), від 31.05.2011р. №1 на суму 147708,00грн. (у т.ч. ПДВ 24618,00грн.), від 30.06.2011р. №1 на суму 147708,00грн. (у т.ч. ПДВ 24618,00грн.), від 31.07.2011р. №1 на суму 147708,00грн. (у т.ч. ПДВ 24618,00грн.), від 31.08.2011р. №1 на суму 147708,00грн. (у т.ч. ПДВ 24618,00грн.), від 30.09.2011р. №1 на суму 147708,00грн. (у т.ч. ПДВ 24618,00грн.) (т.1 - а.а.с.160-165).

Витрати в сумі 738540,00грн. за вказаними актами були включені позивачем до складу валових витрат, у тому числі у періодах: ІІкв. 2011 року - 369270,00грн., ІІІкв. 2011 року - 369270,00грн.

Під час проведення перевірки ДПІ у м.Рівне зроблено висновок, що витрати в сумі 738540,00грн. позивач не мав права включати до складу валових витрат як такі, що не підтверджені первинними документами, оскільки у вищевказаних актах виконаних послуг оренди в порушення вимог ст.9 Закону №996-XIV відсутні зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції.

Вказані твердження ревізорів спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами - обумовленими актами виконаних послуг оренди (т.1 - а.а.с.160-165), у яких зазначено зміст господарської операції - послуги по наданню в суборенду приміщення будівлі адміністративно-лабораторного корпусу, обсяг господарської операції - площа 2834 кв.м, одиниця виміру - квадратні метри, а також зазначено розмір місячної орендної плати - з розрахунку за 1 кв.м 52,12грн. (у т.ч. ПДВ 8,69грн.).

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не відносяться до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що видаткові накладні від 29.04.2011р. № НРЕ-484, від 29.04.2011р. №НРЕ-488, від 17.08.2011р. №НРЕ-842 та акти виконання послуг суборенди від 30.04.2011р. №1, від 31.05.2011р. №1, від 30.06.2011р. №1, від 31.07.2011р. №1, від 31.08.2011р. №1, від 30.09.2011р. №1 відповідають вимогам вищенаведених норм Закону №996-XIV, а отже підстав для неврахування цих документів як первинних у податкового органу не було.

Ревізорами на с.с.21 та 22 акта перевірки зазначено про вищевказані недоліки обумовлених первинних документів та одночасно вказано на те, що порушення у складі валових витрат не вплинуло на формування податкового кредиту. Тобто, відповідачем визнано правомірність формування за наслідками описаних господарських операцій з ТОВ «РЗВА-Електрик» податкового кредиту на підставі виписаних цим контрагентом податкових накладних, що є також первинними обліковими документами.

Крім того, врегульований ПК України механізм формування валових витрат відмінний від такого механізму, визначеного попереднім Законом N334/94-ВР. Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Відтак, заперечуючи понесені позивачем витрати відповідач повинен був проаналізувати та заперечити факт наступної реалізації придбаних товарів і послуг та отримання відповідних доходів. Цього ДПІ у м.Рівне зроблено не було.

За таких обставин, висновки відповідача про заниження позивачем валових витрат на суму 427468,00грн. (придбані у ТОВ «РЗВА-Електрик» товари) та на суму 738540,00грн. (придбані у ТОВ «РЗВА-Електрик» послуги суборенди приміщення) є безпідставними, такими, що порушують законне право ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» на формування валових витрат.

Судом встановлено, що згідно з договором від 10.05.2011р. №100511 ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» було придбано у ТОВ «Джакарта» транспортний засіб - автомобіль марки TOYOTA VENZA куз.№4ТЗВАЗВВ2ВU021548 (т.1 - а.с.191).

Придбання вказаного транспортного засобу та розрахунки між сторонами підтверджуються рахунком на оплату від 10.05.2011р. №10/05-1, видатковою накладною від 13.05.2011р. №13/05-1, актом приймання-передачі транспортного засобу від 13.05.2011р., податковою накладною від 12.05.2011р. №31 на суму 412000,00грн. (у т.ч. ПДВ 68666,67грн.), платіжним дорученням від 12.05.2011р. №794 (т.1 - а.а.с.192-196).

Амортизаційні відрахування на вартість придбаного транспортного засобу включалися позивачем до складу валових витрат.

У акті перевірки від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990 ревізори прийшли до висновку про безпідставність віднесення ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» до складу валових витрат амортизаційних відрахувань на вартість транспортного засобу - автомобіля марки TOYOTA VENZA куз.№4ТЗВАЗВВ2ВU021548, придбання якого не підтверджено первинними документами, в сумі 22396,00грн. Вказаний висновок ґрунтується на твердженні про відсутність а акті приймання-передачі транспортного засобу прізвища відповідальної особи, яка склала документ, та інформації про те, якій матеріально-відповідальній особі виписано довіреність на отримання транспортного засобу, а також зроблений у зв'язку з ненаданням до перевірки товарно-транспортної накладної та дорожнього листа типової форми.

Крім того, ДПІ у м.Рівне з посиланням на акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 17.08.2011р. №570/23-2/37335453 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Джакарта» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкової зобов'язання та податковий кредит за травень 2011 року» (т.1 т- а.а.с.77-80) вказує на відсутність у ТОВ «Джакарта» необхідних умов для ведення господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень тощо, а також неподання підприємством податкової звітності у встановленому порядку. Тобто, операція з придбання позивачем у вказаного контрагента транспортного засобу за позицією податкового органу є безтоварною, вчинена без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків.

Вказаний висновок відповідача щодо безтоварності обумовленої операції з придбання транспортного засобу спростовується вищезазначеними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, у акті приймання-передачі від 13.05.2011р. (т.1 - а.с.194) зазначено прізвище особи, яка склала документ - директор ТОВ «Джакарта» ОСОБА_8. Інформація про довіреність, виписану для представника ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» ОСОБА_9 не є обов'язковим реквізитом для акта приймання-передачі, та, крім того, дана інформація міститься у видатковій накладній від 13.05.2011р. №13/05-1 (т.1 - а.с.193). Реєстр виданих довіреностей містить запис про видачу працівнику позивача ОСОБА_9 довіреності серії ЯМЗ №338593 від 12.05.2011р. (т.1 - а.с.197). Вказані документи були надані ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» для перевірки.

Таким чином, факт придбання позивачем у ТОВ «Джакарта» транспортного засобу підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковою накладною, складеною відповідно до вимог ст.201 ПК України, що містить усі обов'язкові реквізити та видана особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого відомості з веб-сайту центрального органу державної податкової служби www.sta.gov.ua (що діє відповідно до пункту 8 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №1400/18695). Вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарської операції, розкривають її зміст.

Поряд з цим, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарських операцій ТОВ «Джакарта» було зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво платника єдиного податку №100311184 було анульовано лише 05.10.2011р.), відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (т.10 - а.с.93), та як наслідок можуть бути використані позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних є безпідставним, оскільки придбаний позивачем автомобіль не було потреби транспортувати в іншому транспортному засобі, з місця продажу до позивача такий автомобіль було переміщено власним ходом.

Норми чинного податкового законодавства також не покладають відповідальності на добросовісного платника податків за порушення його контрагентами порядку подання до податкового органу податкової звітності та декларування ним у такій звітності податкових зобов'язань.

Відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. N984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за N34/18772) (далі - Порядок N984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч цим вимогам, акт перевірки від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990 в частині аналізованого порушення містить лише посилання на акт перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 17.08.2011р. №570/23-2/37335453 та припущення щодо неможливого підтвердження придбання позивачем транспортного засобу у ТОВ «Джакарта» з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та не містить жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленим контрагентом.

Також беззаперечним доказом того, що ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» є власником транспортного засобу марки TOYOTA VENZA куз.№4ТЗВАЗВВ2ВU021548 є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії САЕ №757171 від 20.05.2011р., видане ВРЕР ДАІ м.Рівне УДАІ УМВС України в Рівненській області (т.2 -а.с.43).

Відповідно до п.14.1.3 п.14.1 ст.14 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно з п.146.4 ст.146 ПК України придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Пунктом 146.5 статті 146 ПК України передбачено, що первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику); витрати на страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів; фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено обґрунтованість нарахування ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» амортизації на придбаний у ТОВ «Джакарта» транспортний засіб та віднесення таких нарахувань у сумі 22396,00грн. до складу валових витрат. Висновок податкового органу про зворотне не відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного податкового законодавства.

Під час проведення перевірки ДПІ у м.Рівне зроблено також висновок про завищення ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 2636244,00грн. (показника рядка 06.6 декларацій за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р.), яке виникло внаслідок завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року - Ікв. 2011 року, що перенесене у декларації за ІІкв. 2011 року - ІІІкв. 2011 року у рядку 06.6, в результаті виявлених порушень:

- заниження скоригованого валового доходу за Ікв. 2011 року внаслідок порушень, описаних у розділі 3.1.1 «Валові доходи» акта;

- завищення валових витрат за Ікв. 2011 року внаслідок порушень, описаних у розділі 3.1.2 «Валові витрати» акта.

Безпідставність та неправомірність висновків відповідача про вказані порушення обґрунтована судом вище. Відтак, ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» правомірно відобразило від'ємне значення об'єкта оподаткування за Ікв. 2011 року в сумі 2636244,00грн.

При цьому, суд вважає алогічним описання ревізорами в акті перевірки від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990 завищення ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 2636244,00грн. та висновок про порушення позивачем у зв'язку з описаними обставинами вимог п.150.1 ст.150 ПК України, в якій ідеться про порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у разі його існування за результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку за підсумками податкового року.

Відображення ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» у податковій декларації з податку на прибуток за ІІкв. 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за підсумками Ікв. 2011 року в сумі 2636244,00грн. (з урахуванням збитків минулих років) (т.1 -а.а.с.143-159) здійснено відповідно до норм чинного ПК України.

У пункті 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України однозначно визначено право платників податків на включення до витрат ІІкв. 2011 року суми від'ємного значення, отриманого за підсумками Ікв. 2011 року. При цьому, зазначена норма ПК не містить жодних обмежень щодо негативного значення об'єкта оподаткування, отриманого за результатами попередніх років.

Пунктом 6.1 статті 6 Закону N334/94-ВР було передбачено наступне: якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Таким чином, абсолютно законним є врахування позивачем у складі валових витрат Ікв. 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року, а також наступне включення від'ємного значення об'єкта оподаткування Ікв. 2011 року у податкові витрати ІІкв. 2011 року.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 02.02.20102р. №0000322342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2167602,12грн. (1744553,50грн. - за основним платежем, 423048,62грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 02.02.2012р. №0000332342 форми «П» про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 9706475,00грн. (у тому числі: за ІІ кв. 2011 року - 5718123,00грн., за ІІІкв. 2011 року - в сумі 3988352,00грн.) є протиправними та підлягають до скасування.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 02.02.2012р. №0000312342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76661,67грн. (76660,67грн. - за основним платежем, 1,0грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), суд зазначає наступне.

Підставами для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про завищення ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» податкового кредиту внаслідок безпідставного включення до його складу у лютому 2011 року суми 7994,00грн. за безтоварними операціями з ТзОВ «ВКФ «Енергорада» та у червні 2011 року суми 68666,67грн. за безтоварними операціями з ТзОВ «Джакарта» (с.с.32-33 акта перевірки).

Відповідно до п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Безпідставність висновків ДПІ у м.Рівне про безтоварність господарських операцій позивача з ТзОВ «ВКФ «Енергорада» та ТзОВ «Джакарта» спростована судом вище (під час аналізу правомірності зменшення відповідачем від'ємного значення та збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток).

Податковий кредит у лютому 2011 року в сумі 7994,00грн. за наслідками господарської операції з ТзОВ «ВКФ «Енергорада» позивачем сформовано на підставі виписаних вказаним контрагентом податкових накладних від 18.01.2011р. №61 на суму 23982,00грн. (у т.ч. ПДВ 3997,00грн.), від 17.02.2011р. №96 на суму 23982,00грн. (у т.ч. ПДВ 3997,00грн.) (т.1 - а.а.с.180-183, 186).

Податковий кредит у червні 2011 року в сумі 68666,67грн. за наслідками господарської операції з ТзОВ «Джакарта» позивачем сформовано на підставі виписаної вказаним контрагентом податкової накладної від 12.05.2011р. №31 на суму 412000,00грн. (у т.ч. ПДВ 68666,67грн.) (т.1 - а.с.195).

Податкові накладні від 18.01.2011р. №61, від 17.02.2011р. №96 та від 12.05.2011р. №31 відповідають вимогам п.201.1 ст.201 ПК України та наказу ДПА України від 21.12.2010р. №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №1401/18696), чинному на момент складання цих податкових накладних, містять усі обов'язкові реквізити, виписані особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, підтвердженням чого є пояснення сторін, обумовлені податкові накладні, відомості з веб-сайту центрального органу державної податкової служби www.sta.gov.ua (що діє відповідно до пункту 8 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №1400/18695) (т.10 - а.а.с.93-93).

Зауваження до правильності оформлення податкових накладних у відповідача відсутні.

Розбіжностей між податковою звітністю ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» та ТзОВ «ВКФ «Енергорада», а також між податковою звітністю ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» та ТОВ «Джакарта» податковим органом не доведено.

Крім того, на с.32 акта перевірки від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990 йдеться про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за наслідками господарської операції з ТОВ «Джакарта». Поряд з цим, на с.26 цього ж акта перевірки зазначено про те, що завищення валових витрат за наслідками цієї ж господарської операції з ТОВ «Джакарта» не вплинуло на формування податкового кредиту. Ці висновки відповідача суперечать одне одному, що не відповідає вимогам п.3 та п.6 Порядку N984.

Таким чином, позивачем правомірно, з дотриманням вимог ПК України сформовано податковий кредит за наслідками господарських операцій з ТзОВ «ВКФ «Енергорада» та ТОВ «Джакарта», а відтак податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012р. №0000312342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76661,67грн. (76660,67грн. - за основним платежем, 1,0грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) є протиправним та підлягає до скасування.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 02.02.2012р. №0000122344 форми «В3» про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2138403,70грн., суд зазначає наступне.

Підставами для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 961740,70грн., за жовтень 2010 року в сумі 776009,00грн, за грудень 2010 року (у податковому повідомленні-рішенні помилково вказано січень 2011 року) в сумі 400654,00грн., оскільки податковий кредит у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2010 року позивачем сформовано переважно за наслідками господарських операцій з ТОВ «РЗВА-Електрик», в ланцюгах постачальників товарів і послуг якого наявні контрагенти, які мають ознаки фіктивних (с.с.36-41 акта перевірки).

Суд не погоджується з таким висновком відповідача.

Як встановлено в ході судового розгляду і не заперечується сторонами, основним постачальником ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2010 року було ТОВ «РЗВА-Електрик», в якого позивач придбав високовольтне обладнання та послуги (водопостачання, постачання електро- та теплоенергії тощо). При цьому, частка в сумі сформованого позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з вказаним контрагентом становить відповідно у вказаних періодах: 86,5%, 88,9%, 85,6%, 92,6%, 87,2%. Ці обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні первинними документами (т.4 - а.а.с.229-264, т.5 - а.а.с.1-250, т.6 - а.а.с.1-250, т.7 - а.а.с.1-250, т.8 - а.а.с.1-251, т.9 - а.а.с.1-251, т.10 - а.а.с.1-82).

Правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту вищезазначених сум була підтверджена попередніми перевірками правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування за вказані періоди - довідки від 11.11.2010р. №1813/23-300/33334990, від 29.12.2010р. №2170/23-300/33334990, від 21.02.2011р. №204/23-300/33334990 (т.1 - а.а.с.211-250, т.2 - а.а.с.1-12). Недоліків у первинних документах, на підставі яких формувався податковий кредит, під час вказаних перевірок відповідачем виявлено не було.

В акті перевірки від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, також не встановлено порушень порядку оформлення первинних документів, на підставі яких ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» формувався податковий кредит. Розбіжностей щодо податку на додану вартість у звітності позивача та його безпосередніх постачальників виявлено не було.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового борг з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Зважаючи на похідний характер бюджетного відшкодування від правомірності формування платником податків податкового кредиту, при перевірці правильності його визначення слід враховувати вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, здійснюючи господарську операцію з придбання товарів (робіт, послуг) платник податку сплачує податок на додану вартість (що враховується у ціні (вартості) товару) не безпосередньо до бюджету, а у складі вартості (ціни) товарів (робіт, послуг) іншому платнику - продавцю (постачальнику) товарів (робіт, послуг).

У випадку наступної реалізації придбаного товару (робіт, послуг) платник податку здійснює таку реалізацію з включенням у вартість (ціну) такого товару (робіт, послуг) суми податку на додану вартість, яку отримує від покупця у складі такої ціни.

Таким чином, упродовж звітного періоду у платника податку на додану вартість виникають операції, в яких платник фактично сплачує іншому платнику податок на додану вартість у складі придбаного ним товару, та операції, за яких такий платник податків фактично отримує від інших суб'єктів господарювання податок на додану вартість у складі ціни реалізованого ним товару.

Згідно з п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, здійснюючи вказані господарські операції, платник податку на додану вартість здійснює формування сум податкових зобов'язань та сум податкового кредиту (за рахунок яких зменшується податкове зобов'язання платника, що підлягає сплаті до бюджету) за першою подією (визначеною пп.7.3.1 п.7.3 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, бюджетне відшкодування за вересень, жовтень та грудень 2010 року ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» сформовано на підставі фактичної сплати податку на додану вартість у сумі коштів продавцям (постачальникам) у серпні, вересні та листопаді 2010 року.

Враховуючи викладене, висновки відповідача про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «РЗВА-Електрик» та відповідно непідтвердження суми бюджетного відшкодування є незаконними та безпідставними.

Як вбачається з акта перевірки від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990, єдиною підставою для висновку відповідача про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є службова записка від ВПМ ДПІ у м.Рівне від 16.12.2011р. №3320/26-34 щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку ТзОВ «Високовольтний союз-Україна», згідно з якою встановлено наявність у ланцюгах постачання товарів та послуг ТОВ «РЗВА-Електрик» (контрагента позивача) контрагентів, що мають ознаки фіктивних.

Посилання відповідача на обумовлену службову записку є безпідставним з огляду на положення Закону №168/97-ВР, який не передбачає залежності права платника податків на бюджетне відшкодування та розміру його сум від факту сплати до бюджету податку на додану вартість контрагентами контрагентів платника, тим більше від факту «відмінності стану від основного» юридичних осіб по ланцюгу постачання.

Жодне із зазначених у службовій записці від 16.12.2011р. №3320/26-34 підприємств не було контрагентом позивача у господарських відносинах, податковий кредит за наслідками господарських операцій з такими підприємствами ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» не формувався.

Крім того, аналіз положень Закону №168/97-ВР дозволяє прийти до висновку про те, що цей спеціальний Закон не передбачає обов'язок платника податків перевіряти сплату податку його контрагентами-продавцями (постачальниками), чи перевіряти факти подання такими підприємствами до податкових органів податкової звітності. Також Закон №168/97-ВР не містить обов'язку покупця підтверджувати у будь-який спосіб факт сплати податку на додану вартість до бюджету продавцем (постачальником) або обов'язку сплачувати цей податок вдруге у разі несплати з будь-яких причин податку продавцем (постачальником) або іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу від виробника.

Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальниками постачальника ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку позивачу, який включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену безпосередньо контрагенту в ціні товару.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платнику стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

За законом, платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім цього, податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012р. №0000122344 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2138403,70грн. прийняте відповідачем за формою «В3».

Відповідно до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. №1440/18735, у разі порушення платниками податків порядку формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість податковим органом складаються податкові повідомлення-рішення за наступними трьома формами:

- «В1» - про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у тому числі у разі, якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку;

- «В2» - про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- «В3» - про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення за формою «В3», податковий орган встановлює відсутність права на бюджетне відшкодування.

Виключний перелік підстав, за якими платники податку на мають права на бюджетне відшкодування зазначений у пп.7.7.11 п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Згідно з вказаною нормою, такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Відповідачем під час проведення перевірки не встановлено жодної з зазначених вище підстав відсутності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, а тому прийняття податкового повідомлення-рішення за формою «В3» є неправомірним.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012р. №0000122344 є протиправним та підлягає до скасування. При цьому, суд відповідно до ч.1 ст.2442 КАС України врахував позицію Верховного Суду України, викладену в рішенні від 31.01.2011р. у справі №21-47а10.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішення від 02.02.2012р. №0000312342, від 02.02.20102р. №0000322342, від 02.02.2012р. №0000332342 та від 02.02.2012р. №0000122344, а відтак адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 02.02.2012р. №0000312342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76661,67грн. (76660,67грн. - за основним платежем, 1,0грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), від 02.02.2012р. №0000322342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2167602,12грн. (1744553,50грн. - за основним платежем, 423048,62грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), від 02.02.2012р. №0000332342 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 9706475,00грн. та від 02.02.2012р. №0000122344 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2138403,70грн.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146,00грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.