Ухвала суду № 25296213, 01.02.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 0670/396/11

Головуючий у 1-й інстанції: Капінос О.В.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"01" лютого 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Кузьменко Л.В.

Пасічник С.С.,

при секретарі Бєляєвій Т.В.,

за участю сторін:

від позивача: Заєць Ю.П., представника за довіреністю,

від відповідача: не з"явився,

від третьої особи: Яриновського Р.Л., директора

Прохорчука В.І., представника за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" вересня 2011 р. у справі за позовом Приватного підприємства "МФК-Звягель", третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Приватне підприємство "Гермес" до Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2011 р. позов Приватного підприємства "МФК-Звягель" задовольнив.

Скасував прийняті Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією податкові повідомлення-рішення № 0010232320/2 від 17.12.2010 року та № 0010242320/2 від 17.12.2010 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

Приватне підприємство "МФК-Звягель" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ № 0010232320/2 від 17.12.2010 року та № 0010242320/2 від 17.12.2010 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що оскаржувані рішення прийняті на підставі акту перевірки № 1085/05-53/23-20/34394741 від 18.08.2010 року. Вважає, що висновки акту перевірки є надуманими, безпідставними та такими, що протирічать загальним засадам податкового та цивільного законодавства, а також протирічать загальним принципам господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками Новоград-Волинської ОДПІ проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства "МФК-Звягель" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1085/05-53/23-20/34394741 від 18.08.2010 року (далі-акт перевірки).

На підставі акту перевірки Новоград-Волинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.12.2010 року № 0010232320/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 37820,00 грн., з яких 25213,00 грн. основного платежу та 12607,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 року № 0010242320/2, яким визначено суму податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 532068,00 грн., з яких 382677,00 грн. основного платежу та 149391,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За висновками акту перевірки ПП "МФК-Звягель" допущено порушення п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також порушення п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1. п.п.7.3.2 п.7.3 ст.7, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідач вважає, що в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено валові витрати в сумі 912798 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ в розмірі 182561 грн. по придбанню паливно-мастильних матеріалів від ПП "Гермес". Таке твердження відповідача ґрунтується на висновках акту планової документальної перевірки від 12.03.2010 року № 368/05-053/23-20/32183446 КТ "Гермес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, яким було встановлено нікчемність угод з ТОВ "Фітеко", по яких КТ "Гермес" придбало ПММ та в послідуючому відпускало ПП "Гермес", що в свою чергу продавало ПММ для ПП "МФК-Звягель". За висновком відповідача зазначені угоди визнані нікчемними у зв"язку з тим, що вони спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, оскільки правочини з постачання ПММ, укладені між ПП "МФК-Звягель" та ПП "Гермес" відносяться до ланцюга постачання товару по нікчемним угодам.

Колегія суддів вважає, що твердження відповідача щодо нікчемності угод є думкою відповідача і не може прийматися судом до уваги.

Суд першої інстанції правильно вказав (з посиланням на ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України та Постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року), що податковим органом не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ПП "МФК-Звягель" та ПП "Гермес" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, Новоград-Волинською ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій з ПП "Гермес" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, передбаченими правилами ведення податкового обліку а саме: податковими накладними, товаро-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями, виписками з банківських рахунків, копії яких містяться в матеріалах справи. Документи, якими оформлені операції з поставки ПММ, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому є первинними документами. Такі документи також є розрахунковими документами у розумінні пп.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені (нараховані) в ціні товару при його придбанні. При цьому, згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", віднесення відповідних сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у ціні товару, до податкового кредиту платника податку - покупця, який придбав цей товар, здійснюється на підставі належним чином оформленої податкової накладної, яка складається платником податку -продавцем товарів та видається платнику податків - покупцю на його вимогу.

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Контрагент позивача - ПП "Гермес" на момент проведення спірних операцій мав статус платника податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, яка міститься в матеріалах справи.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність нарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток, податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій по господарським операціям з ПП "Гермес".

Крім того, в акті перевірки відповідач вказує на порушення ПП "МФК-Звягель" п.п. 7.3.1, п.п.7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо неправомірного віднесення до валових витрат суми уточнення валових витрат в розмірі 485172 грн., пов"язаного з придбанням товару у нерезидента за іноземну валюту у попередніх звітних періодах у зв"язку із визначенням балансової вартості валюти при проведенні розрахунку як суму сплачену нерезиденту у валюті, переведену у гривні за курсом НБУ.

Відповідно до пп. 7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються в сумі, що дорівнює балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно з положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4 і 7.3.6 ст.7 цього Закону і не піддягають перерахунку у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Момент виникнення валових витрат при імпорті товарів окремо визначено в пп. 11.2.3 п.11.2 ст.11Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", і правило першої події при цьому не застосовується. Відповідно до зазначеного підпункту датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами, є дата оприбуткування таких товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх або допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг) - дата їх фактичного отримання від нерезидентів, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової чи авансової).

Коли першою подією є оприбуткування імпортного товару від нерезидента, то право на валові витрати вже існує, однак балансова вартість іноземної валюти, якою такий товар буде згодом оплачено, у цей момент ще не відома.

При оприбуткуванні імпортних товарів ПП "МФК - Звягель" до складу валових витрат відносило вартість імпортних товарів, фактично розраховану із застосуванням курсу НБУ, що діяв на момент митного оформлення товару. В подальшому, при здійсненні купівлі інвалюти на Міжбанківській валютній біржі та перерахуванні її в оплату за отримані товари, знаючи балансову вартість сплаченої постачальнику валюти, здійснювало розрахунок різниці між цією балансовою вартістю та сумою, попередньо віднесеною до складу валових витрат підприємства. На отриману різницю залежно від знака у той чи інший бік було здійснено уточнення раніше відображених валових витрат.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що таке уточнення не можна вважати порушенням норм пп. 7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який забороняє перераховувати валові витрати у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду, оскільки таке уточнення провадиться не у зв'язку із зміною курсу, а у зв'язку з тим, що стала достовірно відомою величина, що впливає на розмір валових витрат, тобто балансова вартість валюти.

Зважаючи на те, що в період, коли позивач здійснював оплату імпортних товарів, на валютному ринку курс Євро був нижчим, ніж на момент їх ввезення, це призвело до уточнення валових витрат в сторону їх зменшення.

З урахуванням викладеного суд дійшов правильного висновку, що ПП "МФК - Звягель" було дотримано пп.7.3.2 та пп.7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а висновки відповідача щодо завищення валових витрат по цим операціям є безпідставними.

Крім того, в акті перевірки вказано на порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв"язку із невключенням до валових доходів кредиторської заборгованості перед ТОВ "Ферум-М" в сумі 132736,39 грн., яке рішенням суду № 24/395-б-28/195-б від 21.07.2009 року після проходження процедури банкрутства було ліквідовано.

В акті перевірки відповідач зазначив, що дана кредиторська боргованість є безповоротною фінансовою допомогою, так як дана заборгованість не може бути погашена у зв 'язку з припиненням юридичної особи. Вказане порушення призвело до заниження валових доходів підприємства в сумі 132736 грн..

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такий висновок відповідача безпідставним.

Так, між ТОВ "Ферум-М" та ПП "МФК-Звягель" було укладено усну угоду, згідно якої ТОВ "Ферум-М" на підставі видаткових накладних № РН-0000063 від 01.03.2007 року, № РН-0001615 від 08.04.2008 року поставило ПП "МФК-Звягель" товар на загальну суму 132736,39 грн.. Тобто, між сторонами виникли відносини купівлі-продажу.

Підпунктом 1.22.1 п. І.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що безповоротна фінансова допомога - це, зокрема сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно із ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, ПП "МФК-Звягель" правомірно не включило зазначену кредиторську заборгованість перед ТОВ "Ферум-М" до валового доходу, оскільки строк позовної давності по зазначеній операції спливав лише в II кварталі 2011 року.

Крім того, рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.04.2011 року вказана заборгованість стягнута з ПП "МФК-Звягель" на користь підприємця ОСОБА_1, з яким ТОВ "Ферум-М" укладено договір відступлення права вимоги (а. с. 211-212, т.1).

Таким чином, висновки відповідача про заниження валових доходів є безпідставними.

Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог. Рішення суду прийняте із повним з"ясуванням обставин справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його належить залишити без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Л.В. Кузьменко С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "МФК-Звягель" вул.Житомирське шосе, 29,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11703

3- відповідачу Новоград-Волинська об"єднана державна податкова інспекція вул.Ушакова 3,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700 (р/п)

4 - третій особі ПП "Гермес" 11700 м. Новоград-Волинський, вул.Шевченка, 66, кімната 3