Ухвала суду № 25296200, 01.02.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а/1770/2160/2011

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук С.М.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"01" лютого 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Кузьменко Л.В.

Пасічник С.С.,

при секретарі Бєляєвій Т.В.,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_3, представника за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_4, представника за довіреністю,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" та Дубенської об"єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" липня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 19 липня 2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" задовольнив частково.

Скасував податкові повідомлення-рішення від 05.08.2010 року № 0000472340/0 (та податкові повідомлення-рішення, що прийняті за результатами адміністративного оскарження від 03.09.2010року № 0000472340/1 та 18.11.2011року № 0000472340/2) в частині визначення основного платежу в розмір 516 552,06 та штрафної санкції в розмірі 212340,41 грн. та №0000502340/0 (та податкові повідомлення-рішення, що прийняті за результатами адміністративного оскарження від 03.09.2010року №0000502340/1 та від 18.11.2011року №0000502340/2) в частині визначення основного платежу в розмірі 290 746,65 грн. та штрафної санкції в розмірі 145373,33 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач та відповідач звернулись до суду з апеляційними скаргами.

Позивач просить в апеляційній скарзі скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що суд першої інстанції неправильно та неповно встановив обставини справи, у зв"язку з чим дійшов помилкового висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Море".

Відповідач просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що скарги задоволенню не підлягають, враховуючи таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нива» звернулось з позовом до Дубенської об'єднаної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 05.08.2010року № 0000472340/0 та №0000502340/0.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення: від 05.08.2010року №0000502340/0 (та податкові повідомлення-рішення, що прийняті за результатами адміністративного оскарження від 03.09.2010року №0000502340/1 та від 18.11.2011року №0000502340/2) повністю та від 05.08.2010року № 0000472340/0 ( та податкові повідомлення-рішення, що прийняті за результатами адміністративного оскарження від 03.09.2010року № 0000472340/1 та 18.11.2011року № 0000472340/2) в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 982 593,75грн та 379 208,60грн.- штрафної санкції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що не відносив до складу валових витрат 1 кварталу 2010 року вартість будівельно-монтажних робіт по господарській операції позивача з контрагентом ТОВ «Техносоюз -Д» на суму 211 011грн., здійсненої в 2008році. Доводи податкового органу щодо зменшення валових витрат названого кварталу по обумовленій господарській операції вважає безпідставними, а відповідно вважає безпідставним донарахування податкового зобов'язання.

Також позивач зазначив, що ним правомірно застосовано норми амортизації, визначені підпунктом 8.6.1 та 8.7.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки основні фонди придбані та введені в експлуатацію позивачем після 01.01.2004року. Відтак вважає, що при амортизації основних фондів ним правомірно застосовано нові норми амортизації, визначені обумовленим законом. Також позивач зазначив, що ним до 01.04.2004року основні фонди не придбавались. Донарахування податкового зобов'язання внаслідок застосування відповідачем менших норм амортизації, ніж передбачає згаданий закон, вважає безпідставним.

Крім того, позивач також не погоджується із визначеним йому зобов'язання по господарським операціям з контрагентом -ТОВ «Торговий Дім «Море». Зазначає, що всі операції з придбання дизпалива у названого контрагента, продажу йому цукру та зворотного придбання у нього того ж цукру були таким, що фактично здійснювались. Здійснення таких операцій підтверджує податковими та видатковими накладними.

Відповідач в письмових запереченнях на позов вказав, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат 1 кварталу 2010року вартість будівельно-монтажних робіт по господарській операції позивача з контрагентом ТОВ «Техносоюз -Д» на суму 211 011грн., здійснену в 2008році. Також зазначив, що в ході перевірки встановлено обставини щодо завищення задекларованих показників амортизаційних відрахувань по основним фондам позивача, оскільки вважає, що позивач міг застосовувати нові норми амортизації лише щодо тих основних засобів, які є новими. Відповідач також зазначив, що позивач безпідставно здійснив віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту 2 та 4 кв. 2009 року операцій з придбання дизпалива та цукру ТОВ «Торговий Дім «Море». Вважає, що такі операції фактично не здійснювались, сторони угоди лише здійснили обмін документами, у названого контрагента відсутні трудові та адміністративно - господарські ресурси для проведення таких операцій. Документів щодо фактичного переміщення ТМЦ за такими угодами позивачем не надано. Винесені позивачем податкові повідомлення - рішення вважає правомірними.

З матеріалів справи суд вбачає, що за результатами проведеної документальної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства складено акт від 26.07.2010року №132/23/32404621 (а. с. 46-127 т. 1).

В ході перевірки встановлено, що:

- позивач в порушення п. п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відніс до складу валових витрат 1 кварталу 2010року вартість будівельно-монтажних робіт по господарській операції позивача з контрагентом ТОВ «Техносоюз -Д» на суму 211 011грн., здійснену в 2008році. При цьому, а в акті перевірки зазначено, що такі витрати у податковому обліку відносяться до збільшення вартості основних фондів. Основні фонди використовувані в господарській діяльності позивача підлягають амортизації;

- позивач безпідставно здійснив віднесення до складу валових витрат операцій з придбання у ТОВ «Торговий Дім «Море» дизпалива на суму 1 453 733,25грн. у 2 кв. 2009року та цукру на суму 1864166,67грн. у 4 кв. 2010року та відповідно безпідставно здійснив віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з названих операцій в розмірі 290746,65грн. за червень 2009року та 372 833,24 грн. за грудень 2009року;

- позивач завищив амортизаційні відрахування за 1 квартал 2010року у розмірі 401464грн, чим допустив порушення п. п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 05.08.2010року винесено податкові повідомлення - рішення (12-17 т.1):

- 000472340/0, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1424299,60 грн., з якої 1045191грн- основний платіж та 379208,60 грн. - штрафна санкція. За результатами адміністративного оскарження відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010року № 0000472340/1 та 18.11.2011року № 0000472340/2;

- №0000502340/0, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість 995 369грн., з якої 663579,89 грн. - основний платіж та 331789,95 грн. - штрафна санкція. За результатами адміністративного оскарження відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010 року №0000502340/1 та від 18.11.2011року №0000502340/2.

Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2., п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєст. в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

З декларації позивача з податку на прибуток за 1 кв. 2010року (а. с. 180,181 т. 1) та розшифровки (а. с. 50. 51 т. 3) показників рядка 04.1 названої декларації, реєстру первинних документів на підставі яких сформовано валові витрати 1 кварталу 2010року (в яких відображено задекларовані показники валових витрат по кожній із операцій, найменування контрагента та первинні документи на підставі яких позивач здійснив таке декларування) та доданих первинних документів на підставі яких здійснено формування валових витрат 1 кварталу 2010року (а. с. 15 -78 т. 2) вбачається, що до складу валових витрат названого періоду позивачем не було віднесено операцій з придбання будівельно - монтажних робіт у ТОВ «Техносоюз -Д». Матеріали даної справи також містять акти приймання - здачі будівельно -монтажних робіт позивачем у ТОВ «Техносоюз -Д» (а.с. 42-49 т. 3), з яких вбачається, що такі роботи здійснені у період 2008 року.

В ході перевірки позивача встановлено, що позивач в період 1 кв. 2010року суми ПДВ з операції по придбанню будівельно -монтажних робіт у ТОВ «Техносоюз -Д» до складу податкового кредиту не відносив.

Отже, формування валових витрат 1 кв. 2010року не відбувалося за рахунок віднесення до його складу вартості будівельно -монтажних робіт, придбаних у ТОВ «Техносоюз -Д».

Відповідач не навів доказів, котрі підтверджували б обставини щодо формування позивачем валових витрат 1 кв. 2010року за рахунок віднесення ним вартості будівельно -монтажних робіт, придбаних у ТОВ «Техносоюз -Д» в 2008році. Наведені в акті перевірки показники бухгалтерських записів є не первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не довів належними доказами правомірності спірного податкового повідомлення - рішення № 0000472340/0 (та відповідно рішень прийнятих за наслідками адміністративного оскарження) в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 52 752,75грн. та за штрафною санкцією в розмірі 10550,55грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що всі основні засоби, що підлягали амортизації були придбані та введені в експлуатацію позивачем після 01.01.2004року. Підтвердженням названих обставин є список основних фондів, по яких здійснювалась амортизація в 1 кв. 2010року та первинні документи на придбання перелічених у такому списку основних фондів (а.с.102-246т. 3, а. с. 1-13 т.4). Позивачем при здійсненні амортизації названих основних фондів застосовано в 1 кв. 2010року наступні норми амортизації: для групи 1 - 2 відсотки; для групи 2 - 10 відсотків; для групи 3 - 6 відсотків.

Посилання відповідача щодо завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань в 1 кв. 2010року є безпідставним.

Так, Законом України N 349-IV від 24 грудня 2002 року «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підпункт 8.6.1 пункту 8.6 ст. 8 названого Закону викладено у такій редакції:

"8.6.1. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Зазначене рішення: приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року; доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року…»

До 2010року позивач здійснював амортизацію за нормами, що діяли до названих змін підпункту 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Про застосування названих норм амортизації з початку 2010року відповідач був повідомлений. Названі обставини підтверджуються додатком К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємств за 1 кв. 2010року (а. с. 182 т.1) та згаданим актом перевірки позивача.

Позивачем застосовано норми амортизації 2 відсотки до балансової вартості 1 групи, 10 відсотків до балансової вартості 2 групи та 6 відсотків до балансової вартості 3 групи на підставі норм п.1 розділу II Перехідні положення Закону України від 01.07.2004 року № 1957 „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", де абзацом другим визначено, що за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року, здійснюється амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року. Позивачем витрати на придбання основних фондів понесені після 01.01.2004 року, тому ним були застосовані нові норми амортизації.

Пунктом 1 розділу II Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 року №1957 «Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей податкового обліку платників податку зобов'язано вести окремий облік витрат, пов'язаних із придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року. При цьому зазначений Закон не передбачає подальшого поділу чи розмежування таких витрат в залежності від того, чи були такі основні фонди новими чи ні.

Платник податку на прибуток до 01.01.2004 року основних фондів не придбавав, а тому окремого податкового обліку нарахування амортизації по основних фондах, придбаних до 01.01.2004року, не зобов'язаний був вести через відсутність основних фондів, придбаних до 01.01.2004року. Названі обставини, крім обумовлених вище доказів підтверджено також бухгалтерською довідкою від 18.07.2011року (а.с.107 т.3).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач правомірно в 1 кв. 2010року застосував норми амортизації, визначені підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами внесеними Законом України N 349-IV від 24 грудня 2002 року.

З огляду на викладене, суд дійшов правомірного висновку про протиправність донарахованого податковим повідомленням - рішенням № 0000472340/0 (та відповідно рішеннями прийнятими за наслідками адміністративного оскарження) податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 100366грн . та за штрафною санкцією в розмірі 20073,20грн.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР (із змінами і доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, закон відносить суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (пп..5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В 2 кварталі 2009року позивачем віднесено до складу валових витрат операції з придбання дизпалива у ТОВ «Торговий Дім «Море», на суму 1453733грн. та до складу податкового кредиту червня 2009року суму ПДВ в розмірі на суму 290 746,65грн. Правомірність такого віднесення позивач підтверджував договором на поставку дизпалива №1 від 06.04.2009року з додатками № 1-5(а.с. 198-204 т. 1), видатковими накладними та податковими накладними за переліком відображеним на сторінках 17 та 52 названого акту перевірки позивача (а. с. 41 та 76 том. 1). Копії названих накладних долучено до матеріалів справи (а. с. 35 т. 3).

Суд першої інстанції витребував від позивача докази щодо фактичного переміщення (поставки) дизельного пального за названими накладними від постачальника - ТОВ «Торговий Дім «Море» до позивача; фактичного оприбуткування та фактичного отримання (прийняття) їх позивачем за кількістю та якістю.

Позивачем були надані суду акти зливу цистерн на склад паливно - мастильних матеріалів (а.с.37-39 т. 3), які не містять відомостей щодо постачальника нафтопродуктів, їх виду, дати поставки та дати зливу таких нафтопродуктів.

Суд першої інстанції правильно вказав, що названі акти не доводять обставин щодо фактичного прийняття позивачем в квітні 2009року дизельного пального працівниками позивача від ТОВ «Торговий Дім «Море».

З письмових пояснень позивача (а. с. 21, т. 4) суд вбачає, що розрахунки за поставлене ТОВ «Торговий Дім «Море» дизпаливо позивач здійснив шляхом продажу названому контрагенту (в квітні 2009року) цукру на суму 1 746 000грн., який фактично на адресу ТОВ «Торговий Дім «Море» не транспортувався, а був залишений на безкоштовному зберіганні на підприємстві позивача. Зобов'язання за такими правочинами з поставки дизпалива та відповідної поставки цукру позивач здійснив шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Названі обставини позивач підтвердив договором купівлі - продажу цукру № 74/04 від 09.04.2009року (а. с. 24,25 т. 4), видатковими накладними, складеними позивачем в квітні 2009року (за переліком що містяться в матеріалах справи а. с. 26-33 т. 4), заявою від 30.04.2009року про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором поставки дизпалива та договором продажу цукру.

Операція з поставки цукру позивачу в квітні 2009року була відображена позивачем у складі валового доходу 2 кв. 2009року в розмірі 1454 999,99грн. та у складі податкового зобов'язання квітня 2009року в розмірі 291000 грн., що підтверджується розділом 1 «Податкові зобов'язання» додатку №5 до декларації з ПДВ за квітень 2009року.

Таким чином, позивач в 2 кварталі 2009року, крім формування валових витрат по операції з придбання дизпалива у ТОВ «Торговий Дім «Море» на суму 1 453 733грн. здійснив формування валового доходу (в тому ж періоді) з продажу цукру цьому контрагенту на суму 1 454 999,99грн. Поряд із сформованими податковим кредитом червня 2009року на суму 290 746,65грн. (по операції з придбання в квітні 2009року дизпалива у ТОВ «Торговий Дім «Море») позивач здійснив формування сум податкових зобов'язань за квітень 2009року в розмірі 291000грн. (по операції з продажу цукру ТОВ «Торговий Дім «Море»).

В 4 кварталі 2009року позивачем віднесено до складу валових витрат операції з придбання цукру у ТОВ «Торговий Дім «Море» на суму 1 864 166,67грн. та до складу податкового кредиту грудня 2009року суму ПДВ в розмірі 327 833,24грн. Правомірність такого віднесення позивач підтверджував договором купівлі - продажу №74/04 від 09.04.2009року, видатковими накладними та податковими накладними (за переліком відображеним на сторінках 17 та 51 названого акту перевірки позивача) та платіжними документами (а. с. 41, 75 т.1 та а. с. 91-92 т.3). Копії названих накладних долучено до матеріалів справи (а. с. 26-33 т. 3).

З акту перевірки ТОВ «Торговий Дім «Море» (а. с. 145 -151 т. 1) від 02.07.2010року №3640/23-1/32780205 вбачається, що в ході перевірки названого платника ДПІ у Суворовському районі м. Одеси встановлено, що у названого платника відсутні: трудові ресурси (чисельність працівників складає 1 особа); виробниче обладнання; транспортні засоби; торгівельне обладнання. Такий платник податків відсутній за юридично та фактичною адресами. Відсутнє офісне приміщення. Не встановлено, щоб ТОВ «Торговий Дім «Море» використовувало власні, орендовані, складські, торгівельні, виробничі та інших приміщення при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Встановлено, що контрагенти - постачальники не поставляли товар на адресу ТОВ «Торговий Дім «Море», а відповідно останній не міг поставляти товар на адресу покупців (серед яких, зазначено і позивача). Операції ТОВ «Торговий Дім «Море» та контрагентів - покупців не містять суті своїх розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Наслідком діяльності ТОВ «Торговий Дім «Море» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Зважаючи на встановлені ДПІ у Суворовському районі м. Одеси обставини щодо неможливості здійснення ТОВ «Торговий Дім «Море» господарських операцій з позивачем та враховуючи покази свідків у справі № 2а-5242/10/1170 ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 (які показали, що поставка дизпалива для позивача в квітні 2009року здійснювалась іншими особами з м. Новоград -Волинська, а не ТОВ «Торговий Дім «Море» (місцезнаходження якого м. Одеса ), документи на поставку дизпалива були отримані по почті та виписані від імені ТОВ «Торговий Дім «Море» значно пізніше ніж поставка названого пального, представників ТОВ «Торговий Дім «Море» як при укладенні угод так і при отриманні дизельного пального, оформленні операцій з продажу та зворотного придбання позивачем цукру ніхто із представників позивача не бачив, цукор фактично з території підприємства позивача нікуди не перевозився та не постачався, плата за зберігання цукру не справлялась), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що операції позивача з ТОВ «Торговий Дім «Море» з поставки дизельного пального саме названим контрагентом та операції з продажу позивачем такому контрагенту цукру за ціною продажу 1 746 000грн. та її зворотного викупу за ціною, що є значно вища (в розмірі 2 237 000грн.) є такими, що фактично не виконувалися (безтоварні). Оформлення названих операцій (згаданими первинними документами) надало можливість позивачу (без фактичного руху такого цукру) здійснити формування податкового кредиту в грудні 2009році на суму 327 833,24грн. та валових витрат в 4 кв. 2009року в розмірі 1 864 166,67грн. за операцією із зворотного оформлення документів щодо викупу власного цукру позивачем у ТОВ «Торговий Дім «Море». Названі операції безпідставно відображені позивачем при складанні та поданні податкової звітності.

В зв"язку з викладеним, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки відповідача про завищення позивачем сум податкового кредиту в грудні 2009році на суму 327 833,24грн. та валових витрат в 4 кв. 2009року в розмірі 1 864 166,67грн. є правомірними. Таким чином, відповідач правомірно визначив позивачу податкове зобов'язання: з податку на прибуток за 4 кв. 2009року в розмірі 466 041,67 грн. - основний платіж та 139812,50 грн. - штрафною санкцією в розмірі; та з податку на додану вартість за грудень 2009року в розмірі 327 833,24грн. - основний платіж та 163 916, 62 грн. - штрафна санкція.

Щодо доводів відповідача про правомірність донарахування позивачу податкового зобов'язання в 2 кв. 2009року колегія суддів зазначає таке.

Завищення задекларованих позивачем показників валових витрат на суму 1453733грн. та показників податкового кредиту червня 2009року суму ПДВ в розмірі на суму 290 746,65грн. по операції з придбання дизпалива за документами від ТОВ «Торговий Дім «Море» не призводять до донарахування позивачу податкового зобов'язання за податком на прибуток 2 кв. 2009року та за податком на додану вартість червня 2009року, оскільки відповідач при проведенні перевірки не врахував показників завищених валових доходів 2 кв. 2009року у розмірі 1 454 999,99грн. та сум податкового зобов'язання квітня 2009року в розмірі 291000грн. по операції з продажу цукру позивачем ТОВ «Торговий Дім «Море». Відтак, при складанні таких занижених та завищених показників позитивного значення об'єкта оподаткування не виникає, отож у позивача не виникає обов'язку щодо сплати податків до бюджету за названий період та відповідно не виникає відповідальності у вигляді штрафу (який застосовується лише від сум донарахованого податку).

Таким чином, донарахування позивачу податкового зобов'язання в 2 кв. 2009року за платежем - податок на прибуток у розмірі 363 433,31 грн. - основний платіж та 181 716, 66грн.-штрафна санкція та у червні 2009року за платежем - податок на додану вартість на суму 290 746,65грн.- основний платіж та 145 373,33грн.- штрафної санкції є неправомірним.

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність податкових повідомлень -рішень:

- № 0000472340/0 (та відповідно рішеннями прийнятими за наслідками адміністративного оскарження) в частині донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2 кв. 2009року у розмірі 363 433,31 грн. - основний платіж та 181 716, 66грн .-штрафна санкція;

- №0000502340/0 (та відповідно рішеннями прийнятими за наслідками адміністративного оскарження), в частині донарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у червні 2009року на суму 290 746,65грн .- основний платіж та 145 373,33грн. - штрафної санкції.

Рішення суду прийняте з повним з"ясуванням всіх обставин справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" та Дубенської об"єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Л.В. Кузьменко С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" пров. Проїздний,7,м.Дубно,Дубнівський район, Рівненська область,35600

3- відповідачу Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області вул.Грушевського , 134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600