Ухвала суду № 25295219, 10.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 р.Справа № 2а-1798/12/1470

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «МАЖАР-2» в особі ліквідатора Шульги Д.Л. на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «МАЖАР-2» в особі ліквідатора Шульги Д.Л. до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Черкаської області про визнання дій протиправними, визнання нечинною постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року Приватне підприємство (далі ПП) «МАЖАР-2» в особі ліквідатора Шульги Д.Л. звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції (далі ВПВР УДВС ГУЮ) Черкаської області про визнання протиправними дії ВПВР УДВС ГУЮ у Черкаської області, що полягають у відкритті виконавчого провадження №31606003 на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Потапчук В.А. №93 від 05 березня 2012 року про звернення стягнення на об'єкт нерухомості, що належить на праві власності банкруту - ПП «МАЖАР-2»; визнання протиправними дії ВПВР УДВС ГУЮ у Черкаської області, що полягають у накладенні арешту на майно банкрута - ПП «МАЖАР-2» забороні на відчуження майна банкрута, проведенні опису й арешту майна банкрута, та складанні відповідного акту опису та арешту майна від 13 березня 2012 року; визнання нечинною постанову від 06 березня 2012 року про відкриття виконавчого провадження №31606003 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Потапчук В.А. №93 від 05 березня 2012 року, яка винесена старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Черкаської області Вельган О.В.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем не було направлено на адресу ПП «МАЖАР-2» постанову про відкриття виконавчого провадження, дії відповідача суперечать положенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Позивач не погоджується з постановою відповідача у зв'язку з тим. що дії відповідача стосовно винесення постанови про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, накладення арешту на майно позивача, заборони на його відчуження, проведення опису та арешту майна та складання відповідного акту є протиправними, оскільки вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені ст. 32. 52, 57 Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідач в письмовому запереченні проти позову від 27 квітня 2012 року зазначив, що постанова від 06 березня 2012 року №31606003 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства. В якості обґрунтування своєї правової позиції відповідач також послався на відповідну судову практику (Постанова Верховного суду України від 19 вересня 2011 року).

Третя особа ПАТ «Ерсте Банк» надав заперечення проти задоволення позовної заяви, де зазначив, що задоволення позовних вимог може призвести до порушення прав та свобод третьої особи щодо невиконання кредитних угод з банком забезпечених договором іпотеки.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП «МАЖАР-2» в особі ліквідатора Шульги Д.Л. ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату ,час і місце судового засідання.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи та відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ПП «МАЖАР-2» в особі ліквідатора Шульги Д.Л., перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлені наступні обставини.

ПП «МАЖАР-2» згідно витягу з Єдиного державного реєстру (далі ЄДР) юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13 березня 2012 року (а.с.7) знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. В ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність юридичної особи за юридичною адресою, головою комісії з припинення зазначено Шульгу Д.Л.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 21 лютого 2012 року по справі №5016/246/2012/(5/7) ПП «МАЖАР-2» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; визнано грошові вимоги кредитора - ТОВ «Автомир Вінниця» у сумі 17 935 143,44 грн.; призначено ліквідатором ПП «МАЖАР-2» Шульгу Д.Л. (а. с.13).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14 березня 2012 року по справі №5016/246/2012/(5/7) було припинено процедуру банкрутства згідно ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та відкрито загальну процедуру банкрутства передбачену положеннями цього закону.

На підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Потапчук З.А. відповідачем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 березня 2012 року №31606003 (а. с. 9).

Зазначеною постановою відповідача було відкрито виконавче провадження, звернуто стягнення на нерухоме майно позивача для задоволення вимог ПАТ «Ерсте Банк» у розмірі 1 093 196,31 дол. США та 60 986,64 грн. та накладено арешт на нерухоме майно в межах суми звернення стягнення.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відкрив виконавче провадження та скориставшись наданим Законом України «Про виконавче провадження» правом наклав арешт на майно боржника - ПП «МАЖАР-2», на яке звернено стягнення відповідно до виконавчого документа.

Судова колегія вважає, що вищевказані висновки суду першої інстанції є правильними і такими, що відповідають вимогам стст.160,165 КАС України,

В апеляційній скарзі ПП «МАЖАР-2» було вказано, що положення ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та відповідне визнання боржника банкрутом виключають здійснення виконавчого провадження, тому державний виконавець повинен відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Згідно ч.2 ст. 25 Закону «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова, в даному випадку постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження №31606003 винесена на підставі виконавчого напису №93 від 05 березня 2012 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потапчук З.А.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закону) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до зазначеної статті Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Суд не погоджується з позицією апелянта щодо протиправності дій відповідача при відкритті виконавчого провадження №31606003, так як згідно ст. 20 Закону «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Стаття 33 Закону «Про іпотеку» також передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд вважає, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на предмет застави (іпотеки) при відкритті виконавчого провадження відповідають вимогам чинного законодавства, так як відповідно до п.5 ч.3 ст. 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Частиною 3 ст. 19 Закону в заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження. Частина 2 ст. 25 Закону передбачає, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника.

Відповідно до ухвали Господарського суду Миколаївської області від 14 березня 2012 року справі №5016/246/2012/2012(5/7) задоволено клопотання ліквідатора та припинено процедуру банкрутства ПП «МАЖАР-2», передбаченою ст. 52 Закону-2. і ухвалено перейти до загальних процедур банкрутства передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», тобто посилання позивача на наявність справи про банкрутство ПП «МАЖАР-2» то суд зазначає, що відповідно до частини 6 ст. 52 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.

Суд зазначає, що згідно частини 2 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання.

Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» норми ряду законів містять положення, що не суперечать Закону «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», а доповнюють його, до них відноситься і частина 2 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, оскільки законодавство дозволяє звертати стягнення на предмет іпотеки, в т. ч. шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, зазначений виконавчий напис є виконавчим документом, який виконується ДВС, то дії відповідача стосовно відкриття виконавчого провадження, проведення опису та арешту предмету іпотеки є правомірними.

Крім того, відповідно до п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає обов'язковому зупиненню в разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум. а також у разі звернення стягнення на заставлене майно.

Таким чином, для виконавчого провадження при зверненні стягнення на заставлене майно (майна, що перебуває в іпотеці) факт існування справи про банкрутство не є підставою для закриття виконавчого провадження.

Згідно ч.2 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Враховуючи вищенаведене законодавство, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника - ПП «МАЖАР-2», на яке звернено стягнення відповідно до виконавчого документа.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, а наведені у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197 п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч. 1 ст. 205; ст. 206, ч. 5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «МАЖАР-2» в особі ліквідатора Шульги Д.Л. залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:підпис

Суддя: підпис

Суддя: підпис