Рішення № 25289246, 11.07.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/2177/2012 Провадження № 22-ц/2590/2228/2012 Головуючий у I інстанції - Карапута Л. В.Категорія - цивільна Доповідач - Хромець Н. С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Горобець Т.В., Острянського В.І.при секретарі:Мартиновій А.В.за участю:ОСОБА_5

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У квітні 2012 року ОСОБА_6 заявила позов про стягнення з ОСОБА_5 53 000 грн. боргу, 3233 грн. інфляційних та 2160,66 грн. в розрахунок 3% річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що відповідач взяла у неї в борг 53 000 грн., які мала повернути 02 грудня 2010 року, проте не виконала свого обов'язку.

Відповідач позов не визнала, посилаючись на те, що отримані кошти вкладені у спільний з позивачем бізнес, позивач також винна їй певні кошти.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2012 року позов задоволений.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції процесуального закону. Зокрема, апелянт вважає, що суд мав закрити провадження у справі, оскільки існує ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2012 року про закриття провадження за таким же позовом ОСОБА_6 Крім того, апелянт вважає, що суд невірно керувався нормами матеріального права, які регулюють правовідносини договору позики, бо спір між сторонами у даній справі міг би розглядатись відповідно до ст.ст. 1130-1143 ЦК України, виходячи із змісту розписки. Вимоги про стягнення додаткових коштів у зв'язку з інфляцією та трьох відсотків річних, на думку відповідача, є надуманими, до того ж у будь-якому випадку ці кошти немає підстав робити розрахунок з 02 грудня 2010 року, оскільки у розписці строк відшкодування вкладів від прибуткової діяльності продовжений до 02 грудня 2011 року.

Відповідач підтримала апеляційну скаргу, пояснивши що отримані від позивача гроші вкладені у спільну комерційну діяльність, прибутки від якої сторони ділили порівну. Крім того, апелянт пояснила, що позивач також винна їй певну суму грошей, бо нею вкладено у спільну діяльність значно більше коштів, придбане дороге обладнання для торгівельного приміщення, їм належить зробити звірку та взаємні розрахунки.

Вислухавши доповідь судді, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Наявність ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2012 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, не є підставою для закриття провадження у даній справі, оскільки даний позов заявлений ОСОБА_6 як фізичною особою до фізичної особи, а не як суб'єктом підприємницької діяльності. Ухвала ж від 03 березня 2012 року обґрунтована тим, що спір виник між суб'єктами підприємницької діяльності.

Зміст розписки від 02.12.2009 р. не відповідає вимогам до форми і змісту договору про спільну діяльність, визначеним ст. 1131 ЦК України, відтак суд дав правильну оцінку цьому доказу.

Доводи апелянта щодо неможливості обчислювати строк відповідальності за прострочення виконання зобов'язання з 02 грудня 2010 року заслуговують на увагу, виходячи з наступного. В розписці (а.с. 25) є відмітка про продовження строку виконання зобов'язання до 02 грудня 2010 року. Відмітка зроблена відповідачем, проте, зважаючи на те, що розписка зберігалась у позивача і нею ж надана суду, суд приходить до висновку, що без згоди позивача таке продовження не могло відбутись. Отже, порушення строку виконання зобов'язання відповідачем почалось з 02 грудня 2011 року, а тому рішення суду належить змінити в частині суми стягнення коштів, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідно зменшивши цю суму до 1616,50 грн. втрат від інфляції та до 1080, 33 в рахунок трьох відсотків річних. Виходячи з наведеного, загальна сума стягнення ставитиме 55696,83 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2012 року змінити, стягнувши з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 53000 (п'ятдесят три тисячі) грн. боргу, 1616 (одну тисячу шістсот шістнадцять) грн. 50 коп. індексу інфляції та 1080 (одну тисячу вісімдесят) грн. 33 коп. в рахунок трьох відсотків річних, а всього 55696 (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 83 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: