Рішення № 25277924, 04.07.2012, Приморський районний суд м. Одеси

Номер провадження № 2/1522/7610/12

Справа № 1522/7478/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді - Шенцевої О.П.,

при секретарі -Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатково відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант»та Одеської філії товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»про відшкодування збитків за договором добровільного страхування автомобіля,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської філії товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант», у якому просив стягнути з Одеської філії товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант" на свою користь матеріальні збитки за договором страхування в сумі 168 381 грн.

05.06.2012 року за клопотанням представників сторін до участі у справі було залучено у якості співвідповідача Товариство з додатково відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант».

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.05.2008 року він уклав кредитний договір у відділенні № 732 АКІБ „УкрСиббанк" та отримав кредит для придбання автомобілю «Toyota Camry», який зареєстрував в ДАІ та отримав державний номер НОМЕР_1.

22.05.2008 року, позивач уклав договір № 06-VZ/05-133-04936 добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) з Одеською філією ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант", застрахувавши свій автомобіль. Строк дії договору -з 23.05.2008 року по 22.05.2009 року. Страхова сума за договором складає 202000 грн.

В ніч на 03.05.2009 року під час сильної зливи, трапилось сповзання застрахованого автомобіля, який позивач у вечорі, під час відпочинку, залишив на березі, у ставок біля с.Яски Біляївського району Одеської області, що потягло його часткове затоплення. Про зазначену подію позивач, вранці 03.05.2009 року, негайно повідомив за телефоном чергового Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області та страхову компанію. Прибувши на місце пригоди, працівники міліції провели огляд місця події та оформили інші відповідні документи. Автомобіль був доставлений на спеціалізоване СТО „Тойота центр", розташоване в мікрорайоні „Вузівський" в м.Одесі, де 05.05.2009 року був оглянутий представником страхової компанії. Згідно із рахунком-фактурою № 000137898 від 13.05.2009 року, тільки вартість запчастин, які потребують заміни на авто склала суму 470795, 84 грн.

05.05.2009 року позивач з відповідною заявою звернувся до страхової компанії, до якої додав усі необхідні документи, але позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, з наступним формулюванням відмови, як не вжиття вичерпних заходів щодо недопущення самовільного руху автомобіля, окрім застосування стояночного гальма.

Позивач вважає відмову у виплаті страхового відшкодування неправомірною, тому що відповідно до умов договору страхування (п.5.1.2.), злива, в результаті якої виникли пошкодження авто, є страховим випадком, який передбачає виплату страхового відшкодування.

У відповідності до умов договору страхування № 06-VZ/2 (п.1.5.2.) страхова компанія протягом 2-х робочих днів, з моменту отримання повідомлення про страховий випадок, повинна вжити заходів по оформленню всіх необхідних, для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

У відповідності до п.4.1. зазначених умов страхування страховик не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня отримання від страхувальника останнього із всіх необхідних документів, зобов'язаний скласти та затвердити страховий акт або прийняти рішення про відмову або відстрочку у виплаті страхового відшкодування. Страхове відшкодування виплачується не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати затвердження страхового акту.

Згідно п.2 ст.20 Закону України „Про страхування" страховик повинен протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.

Згідно п.3 ст.20 Закону України „Про страхування" страховик при настанні страхового випадку повинен здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Формулювання причин відмови не може бути прийнятим, тому що страховик не зазначив, які саме вичерпні заходи позивач повинен був вжити для попередження самовільного руху авто (окрім застосування стояночного гальма) та яким нормативним актом вжиття зазначених заходів регламентовано.

Обов'язок страхової компанії здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору закріплений у частині 1 статті 25 Закону України «Про страхування».

26.05.2010 року позивач звертався із скаргою на адресу страховика, але відповіді не отримав.

Враховуючи протиправну відмову у виплаті страхового відшкодування, позивач був вимушений вжити самостійних заходів щодо відновлення технічного стану свого автомобіля, а саме провів відновлювальний ремонт свого авто за власний рахунок на СТО, що розташоване по вул. Розумовського, 14 в м. Одесі.

Відповідно до накладних та актів виконаних робіт витрати на відновлювальний ремонт авто склали: в частині придбання запчастин -159 527 грн., в частині виконаних робіт -8854 грн., а взагалі -168 381 грн., що не перевищує страхову суму за договором страхування (202 000 грн.).

Таким чином, не виконання відповідачем своїх обов'язків за договором страхування щодо своєчасної виплати страхового відшкодування заподіює позивачу матеріальний збиток в розмірі витрат на відновлювальний ремонт авто в сумі 168 381 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та наданих у процесі судових засідань пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та надав до суду письмові заперечення, відповідно до яких: 22.05.2008 року між Одеською філією ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант" та позивачем дійсно був укладений договір № 06-VZ/05-133-04936 добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), але відповідач не визнає подію із застрахованим авто позивача страховим випадком, тому що вважає, що вона не підпадає під стихійне лихо у вигляді зливи, позивач не надав відповідачу довідку гідрометеослужби, подія трапилась внаслідок халатності позивача у зв'язку із невжиттям ним заходів щодо попередження самовільного руху транспортного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмовий відгук на заперечення відповідача проти позову, відповідно до якого, підстави заперечень відповідача суперечать один одному, що свідчить про намагання відповідача уникнути цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання договору добровільного страхування між сторонами від 22.05.2008 року. Лист страхової компанії з вимогою надати довідку з гідрометеослужби від 01.07.2009 року позивач не отримував і відповідач не надав доказів протилежного. Жодного листа позивач від відповідача не отримував інакше як після неодноразових звернень до Одеської філії ТОВ Страхова компанія "Альфа-гарант". При умові "неотримання" (відсутності) зазначеної довідки з гідрометеослужби від позивача, відповідач в порушення вимог п. 12.2. Правил добровільного страхування наземного транспорту від 26.09.2006 року та п. 4.1 Умов страхування до договору страхування від 22.05.2008 року приймає рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, тобто визнає перелік документів, які надані позивачем, достатнім для прийняття такого рішення.

Як зазначено у листі відповідача від 03.08.2009 року, підставою для прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, стала допущена ним халатність у вигляді не вжиття всіх заходів щодо недопущення самовільного руху транспортного засобу, окрім застосування стояночного гальма. Представник позивача зазначив, що застосування стояночного гальма в автомобілі позивача є необхідним, виключним та обов'язковим при його стоянці, у зв'язку із його конструктивними особливостями, а саме облаштування автомобілю позивача автоматичною коробкою переміни передач (КПП). Крім того, як зазначено у позовній заяві, в результаті зливи трапилось сповзання автомобілю у водойму, а не його самовільний рух. У листі відповідача та його запереченнях не зазначено, які саме заходи повинен був вжити позивач для попередження зазначеної події. Самовільний рух автомобілю при його стоянці є порушенням правил стоянки автомобілю, що передбачено Правилами дорожнього руху, які затверджені Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. N 1306, а саме п.15.12. - водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним. Відповідачем не надано доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Як свідчить висновок Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області від 07.05.2009 року за результатами повідомлення ОСОБА_1, який доданий до позовної заяви, зазначене рішення приймалось співробітниками ДАІ, але жодної вказівки про порушення ПДР з боку позивача у висновку не зазначено. Напроти зазначено, що подія трапилась в результаті природного катаклізму. Через три роки після події, вже в суді, відповідач зазначає іншу версію підстави відмови у виплаті страхового відшкодування, яка виключає застосування попередньої (халатність), це невизнання зливових дощів, наявність яких в Одеській області зазначена у довідці Українського метеорологічного центру від 12.06.2012 року, стихійним лихом відповідно до пункту 5.1.4. договору страхування. Представник позивача вважає, що зазначена версія не може бути прийнята судом до уваги, тому що не вона стала підставою для відмові у виплаті страхового відшкодування, довідка отримана відповідачем через три роки після події і навпаки підтверджує факт наявності зливових дощів на місії пригоди, що потягли за собою страховий випадок. Крім того, відповідачем не зазначений пункт Правил добровільного страхування або Умов страхування, які виключають відношення розглядаємої події до страхового випадку. На погляд позивача поняття зливи, яке зазначено у договорі, та зливового дощу, яке зазначено у довідці Гідрометцентру, є тотожними. У довідці Гідрометцентру зазначено, що біля с.Яски Біляївського району Одеської області метеорологічної станції не має, а тому відомості, які ним надані відносно зазначеного місця події є вірогідними, а не достовірними, і не спростовують обставин зазначених позивачем.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні у справі докази вважає позов обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню, на підставі наступних встановлених судом фактів та обставин справи, які регулюються нормами цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 16 Закону України «Про страхування»та ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій стороні, визначеній в договорі, грошову суму (страхову виплату).

22.05.2008 року між позивачем та АКІБ „УкрСиббанк" укладено кредитний договір та позивач отримав кредит для придбання автомобілю Camry», який зареєстрував в ДАІ та отримав державний номер НОМЕР_1.

22.05.2008 року, між Одеською філією ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант" та позивачем був укладений договір № 06-VZ/05-133-04936 добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО).

Згідно п. 9 Договору добровільного страхування строк дії договору складає з 23.05.2008 року по 22.05.2009 року. Страхова сума за договором складає 202000 грн.

Судом встановлено що 03.05.2009 року стався страховий випадок, під час сильної зливи, трапилось сповзання застрахованого автомобіля, який позивач у вечорі, під час відпочинку, залишив на березі, у ставок біля с.Яски Біляївського району Одеської області, що потягло його часткове затоплення. Про зазначену подію позивач, 03.05.2009 року, негайно повідомив за телефоном чергового Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області та страхову компанію, що підтверджується матеріалами ДАЇ Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області та справи. Прибувши на місце пригоди, працівники міліції провели огляд місця події та оформили інші відповідні документи, що підтверджується копіями документів, наданих позивачем.

Згідно з висновком ДАІ Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області від 07.05.2009 року за результатами повідомлення ОСОБА_1, в діях позивача порушення ПДР відсутні та зазначено, що подія трапилась в результаті природного катаклізму.

Згідно з довідкою Українського метеорологічного центру від 12.06.2012 року під час події в Одеській області проходили зливові дощі.

Автомобіль позивача був доставлений на спеціалізоване СТО „Тойота центр", розташоване в мікрорайоні „Вузівський" в м.Одесі, де 05.05.2009 року був оглянутий представником страхової компанії.

Згідно із рахунком-фактурою № 000137898 від 13.05.2009 року, вартість запчастин, які потребують заміни на автомобілі складає 470795, 84 грн.

Згідно заяви від 05.05.2009 року позивач звернувся до страхової компанії з відповідною заявою, до якої додав усі необхідні документи.

Згідно листа страхової компанії від 03.08.2009 року на адресу позивача, підставою для прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування з боку відповідача, стала допущена позивачем халатність у вигляді не вжиття всіх заходів щодо недопущення самовільного руху транспортного засобу, окрім застосування стояночного гальма.

Суд погоджується з твердженням позивача що згідно п.5.1.2. Договору страхування злива, в результаті якої виникли пошкодження автомобіля, є страховим випадком, який передбачає виплату страхового відшкодування.

Згідно п.1.5.2. Договору страхування № 06-VZ/2 страхова компанія протягом 2-х робочих днів, з моменту отримання повідомлення про страховий випадок, повинна вжити заходів по оформленню всіх необхідних документів, для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

У відповідності до п. 4.1. зазначених умов страхування страховик не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня отримання від страхувальника останнього із всіх необхідних документів, зобов'язаний скласти та затвердити страховий акт або прийняти рішення про відмову або відстрочку у виплаті страхового відшкодування. Страхове відшкодування виплачується не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати затвердження страхового акту.

Так, згідно статті 1 Закону України «Про страхування»№ 85/96-ВР від 07 березня 1996 року (далі «Закон») страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

При цьому згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобовязання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно п.2 ст.20 Закону України „Про страхування" страховик повинен протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.

Згідно п.3 ст.20 Закону України „Про страхування" страховик при настанні страхового випадку повинен здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Обов'язок страхової компанії здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору закріплений у частині 1 статті 25 Закону України «Про страхування».

26.05.2010 року позивач звертався із скаргою на адресу страховика, відповідь на яку позивач не отримав і доказів протилежного відповідач не надав.

Відповідно до накладних та актів виконаних робіт, наданих позивачем, витрати на відновлювальний ремонт мого автомобіля позивача склали: в частині придбання запчастин - 159 527 грн., в частині виконаних робіт - 8854 грн., а взагалі -168 381 грн.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до відомостей наданих представником відповідача, загальними зборами учасників ТДВ Страхова компанія «Альфа Гарант»було прийнято рішення про ліквідацію Одеської філії ТДВ Страхова компанія «Альфа Гарант»і на даний час йде процес ліквідації, тому відповідно до вимог статті 619 ЦК України, суд покладає субсидіарну відповідальність на ТДВ Страхова компанія «Альфа Гарант».

Керуючись ст.ст.1, 16, 20, 25 Закону України «Про страхування», ст.ст.610, 611, 612, 619, 623 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 -задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатково відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» код ЄДРПОУ 32382598 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки за договором страхування в сумі 168 381 грн. та судовий збір у розмірі 214,6 грн.

Стягнути з Товариства з додатково відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» код ЄДРПОУ 32382598 на користь держави судовий збір у розмірі 1 469,21 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: 04.07.2012