Ухвала суду № 25229754, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2012 року м. Київ К-727/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 03.05.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007

у справі №18/77/07-АП-11/240/07-АП

за позовом Управління державної служби охорони при УМВС України в Запорізькій області

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Управління державної служби охорони при УМВС України в Запорізькій області (далі по тексту -позивач, УДСО при УМВС України в Запорізькій області) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі по тексту -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2006 №0000511322/0 та від 20.11.2006 №0000511322/1.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 03.05.2007, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була здійснена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 26.09.2006 №33/08-08/08596891.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 6.3.2 п. 6.3 та пп. 6.5.1, 6.5.2 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 17.1 ст. 17 «а», п. 19.2 ст. 19, ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 4, п. 7 Постанови КМУ від 26.12.2003 №2035 «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги», п. 3.4 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку», затвердженого Наказом ДПА України від 29.09.2003 №451.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.10.2006 №0000511322/0, яким визначено суму податкового зобов'язання на загальну суму 9340,02 грн. (за основним платежем 3 113,34 грн. та за штрафними санкціями 6226,68 грн.).

Дане рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, в результаті чого відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.11.2006 №0000511322/1, яким визначено суму податкового зобов'язання на загальну суму 9340,02 грн. (за основним платежем 3 113,34 грн. та за штрафними санкціями 6226,68 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»платником податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

За приписами пп. 4.2.1 п. 4.2. ст. 4 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до пп. 6.3.2 п. 6.3. ст. 6 зазначеного Закону платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Згідно з вимогами даного пункту Закону податкова пільга застосовувалась позивачем з місяця подачі заяви до проведення річного перерахунку, тому при нарахуванні за кожний окремий податковий період (місяць) пільга застосовувалась правомірно.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»). При нарахуванні щомісячного доходу соціальна пільга застосовувалась позивачем тільки для доходу, що не перевищував граничної суми, визначеної пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 даного Закону.

За вимогами пп. 6.5.2 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг: а) за наслідками кожного звітного податкового року. Судами вірно зазначено, що оскільки даний пункт цього Закону не містить порядку такого перерахунку, то вказувати про порушення даного пункту у відповідача не було підстав.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.

Податковим агентом, є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Судами також встановлено, що при нарахуванні доходу, податок позивачем утримувався та своєчасно перераховувався до бюджету, за даними перевірки розбіжностей по перерахуванню не встановлено, про що зазначено самим відповідачем в акті перевірки. Порушення в утриманні та своєчасності перерахування податку перевіркою не встановлено - податок перераховувався одночасно з виплатою нарахованого доходу та одночасно з виплатою авансу по заробітній платі. Працівники, доходи яких підлягали кінцевому перерахунку, визначались позивачем на підставі п.п. 6.5.2 п. 6.5.2 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону для таких працівників визначався загальний річний оподаткований дохід, який дорівнював сумі загальних місячних оподаткованих доходів, отриманих (нарахованих) на протязі звітного 2004 року.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що даним Законом механізм здійснення перерахунку податку не встановлено, то позивачем на підставі загального річного доходу, розрахованому відповідно до вимог п. 1.6 Закону визначалась сума, яка припадає на один місяць отриманого доходу. Якщо розмір розрахованого місячного доходу не перевищував суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень, відповідно до п. 6.5.1 Закону до кожного місячного доходу застосовувалась соціальна пільга. У випадках, коли сума розрахованого місячного доходу перевищувала граничну суму, визначену на підставі п. 6.5.1, отриманий місячний дохід кожного звітного місяця на суму соціальної пільги не зменшувався.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відхилити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 03.05.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова