Ухвала суду № 25229731, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К-4785/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2007

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.02.2008

у справі №2-30/3375-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємства по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Спільне підприємство по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева») звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті (далі по тексту -відповідач, ДПІ у м. Алушті) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2007 №0006302301/0, №0006312301/0.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2007, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.02.2008, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була здійснена виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 28.01.2007 №54/23/16331118.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог підпунктів 4.1.1 та 4.1.6 пункту 4.1 статті 4; підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, підпункту 8.1.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки підприємством не було включено до складу валових доходів суми безоплатно наданих послуг у 2005 році - на 24945,14 грн.; за 9 місяців 2006 року -на 19 368,25 грн. на користь дитячого оздоровчого табору «Каскад», а саме: за безоплатне надання у користування земельної ділянки; у порушення вимог вищеназваного Закону, позивачем завищені суми амортизаційних відрахувань: за 2005 рік на 123571,83 грн.; за 9 місяців 2006 року на суму 88502, 16 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.01.2007:

- №0006302301/0 про донарахування платнику податків податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 47222,85 грн. у тому числі: 27030,25 грн. -основний платіж та 20192,60 грн. -штрафні санкції;

- №0006312301/0 про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 12760,50 грн., у тому числі 8507,00 грн. -основний платіж та 4253,50 грн. штрафні санкції.

Як зазначено судами, відповідач донарахував податок на прибуток саме за порушення компенсації земельного податку: за 9 місяців 2006 року у сумі 19 368, 27 грн. донараховано податку у сумі 4 842,00 грн.; за зменшення амортизації за 9 місяців 2006 року на 88502,16 грн. донараховано 22126,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій та виходили з того, з чим погоджується суд касаційної інстанції, що плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку або орендної плати, а платниками є власники землі чи землекористувачі, проте, дитячий оздоровчий табір «Каскад»не є землевласником або землекористувачем на підставі договору оренди землі.

Судами вірно визнано безпідставним доводи відповідача про завищення позивачем суми амортизацій, оскільки позивачем здійснювалась індексація основних фондів згідно діючому законодавству України, а амортизація основних фондів нараховувалась, виходячи із нової, проіндексованої суми, що є правомірним.

Стосовно донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість, то судами правильно зазначено, що відповідач безпідставно донарахував позивачу дане податкове зобов'язання, оскільки господарські угоди про компенсацію дитячим оздоровчим табором «Каскад»на користь ТОВ «Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату «Нева»земельного податку не мали місце, то у позивача також не виникає податкове зобов'язання по податку на додану вартість за даними компенсаціями.

Судами вірно не взято до уваги доводи відповідача про те, що не компенсовані дитячим оздоровчим табором «Каскад»витрати за землекористування на користь позивача підлягають включенню до валового доходу ТОВ «Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату «Нева», оскільки відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безоплатно надані товари (роботи, послуги) включаються до складу валових доходів платника податків, отримавшого дані доходи, а не надавшого їх.

Діюче законодавство України, регулююче земельні правовідносини не передбачає умов компенсації витрат землекористування.

Некомпенсовані витрати, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», на який посилається відповідач, не є об'єктом оподаткування податку на додану вартість та не можуть породжати податкові зобов'язання.

Таким чином, доводи відповідача про те, що дитячий оздоровчий табір «Каскад»повинен був компенсувати позивачу витрати землекористування, а позивач некомпенсовані витрати повинен віднести до складу валового доходу,

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про право платника податків на амортизаційні відрахування від індексованої вартості майна, а не початкової, без врахування здійсненної амортизації та про заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість за некомпенсовані витрати землекористування, є неправомірними та необґрунтованими, тому прийнятті податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меншикова

Суддя О.І. Степашко