Ухвала суду № 25229771, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2012 року м. Київ К-12761/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008

у справі №3/223

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хлібодар»

до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хлібодар»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Агрофірма «Хлібодар») звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Знам'янська ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2007, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі Знам'янська ОДПІ просить скасувати постанову Господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 01.12.2006 № 296/23-10/32315956.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №16, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 №702/10982.

Судами зазначено, що позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по декларації №2 -спеціальна або окрема декларація по податку на додану вартість, в якій відображаються і податкові зобов'язання і податковий кредит по операціях з продажу продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва (крім молока, худоби, птиці, вовни), в тому числі і продукції, виготовленої на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім підакцизної продукції, в сумі 47 645,82 грн., а саме в порушення вимог п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва. включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою КМУ №271 від 26.02.1999, вказану суму не перераховано на окремий рахунок.

Відповідачем зроблений висновок про те, що кошти у сумі 47 645,85 грн. вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і тому підлягають стягненню до бюджету у безспірному порядку.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000422310/0 від 14.12.2006, №0000422310/1 від 12.01.2006, №000422310/2 від 22.03.2007, №0000422310/3 від 05.06.2007, якими визначено позивачу штрафні (фінансові) санкції у сумі 47 645,85 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що визначена відповідачем як сума податкового зобов'язання за штрафними санкціями по податку на додану вартість, має спеціальний режим, встановлений Законом України «Про податок на додану вартість»і чинним законодавством не передбачено застосування штрафних санкцій за нецільове використання сум податку на додану вартість, які залишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовується ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, а відтак віднесення суми 47 645,85 грн. до податкового зобов'язання за штрафними санкціями по податку на додану вартість є безпідставним.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, керуючись наступним.

Відповідно до п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168, зазначені у вказаній нормі права кошти залишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення; у разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку; порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою КМУ №271 від 26.02.1999, не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181, штрафною санкцією (штрафом) є плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без врахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 1.2 ст. 1 цього Закону визначено, що податкове зобов'язання -зобов'язання (платника податків) сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки. Визначені цим Законом або іншими законами України.

Отже, так як у позивача не виникло зобов'язання сплати до бюджету податок на додану вартість, так як ці кошти акумулюються та залишаються у розпорядженні ТОВ «Агрофірма «Хлібодар»- сільськогосподарського товаровиробника і повинні використовуються ним на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, то відповідно і визначення відповідачем штрафної (фінансової) санкції у розмірі 47 645,85 грн. є неправомірним.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова