Ухвала суду № 25227074, 27.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2012 р. м. Київ К-7191/09-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-ДН-2»на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 року у справі № А23/373 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-ДН-2»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-ДН-2»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень №0000632301/0 від 20.03.2007, №0000632301/1 від 19.04.2007, №0000632301/2 від 22.06.2007, №0001572301/2 від 22.06.2007, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 616204,50грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення судів мотивовано правомірністю визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств з огляду на те, що включені до валових витрат суми не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 03.03.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 03.09.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивача просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 5.2.6 п. 5.2 та 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 2, 5, 6, 7, 159, ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №36/245/231/31792838 від 14.03.2007, складеного за результатом виїзної планової перевірка ТОВ «Ельдорадо ДН-2»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.12.2006, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000632301/0 від 20.03.2007, №0000632301/1 від 19.04.2007, №0000632301/2 від 22.06.2007, №0001572301/2 від 22.06.2007, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 616204,50грн., в тому числі 410803,00грн. за основним платежем та 205401,50грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення до валових витрат сум не підтверджених первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати певні обов'язкові реквізити.

Статтею 3 названого Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що у 2 кварталі 2005 до складу валових витрат позивачем включена вартість товару за прибутковими накладними, отриманими від ТОВ «Ел-Дніпро», на суму 1063602,00грн.

У 4 кварталі 2005 до складу валових витрат віднесено 1063602,00грн., відповідно до прибуткових накладних попереднього періоду (2 квартал 2005 року), отриманих від ТОВ «Ел-Дніпро».

За результатом розгляду справи було встановлено, що позивачем не подавалась заява до податкового органу про втрату первинних документів на суму 1063602,00грн. Посилаючись на втрату первинних документів, позивачем не було доведено коригування вказаної суми в бухгалтерському обліку та виключення її зі складу валових витрат у податковому обліку. Факт втрати та подальшого поновлення первинних документів позивачем документально не доведений, що свідчить про повторне відображення позивачем суми 1063602,00грн. у податковому обліку в 4 кварталі 2005 року.

Позивачем також документально не підтверджено відображені суми в податковому обліку в податкових деклараціях з податку на прибуток за 3 квартал 2005 року в розмірі 5739,7 тис.грн., за 4 квартал 2005 року -в розмірі 10950,7 тис.грн.

Отже, за встановлених обставин, відповідачем правомірно визначені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств із застосуванням штрафних санкцій.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-ДН-2»залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна