Ухвала суду № 25226968, 25.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2012 р. м. Київ К/9991/8224/11

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Мартиненко І.В.

за участю представника

позивача Патон О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011

у справі № 2а-7013/10/1270

за позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»(правонаступника Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Луганську від 02.09.2010 № 00003108013/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1730245 грн.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Луганську подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 1.3 ст. 1, п. 10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 11 ч. 1 ст. 138, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції у судовому засіданні здійснено заміну позивача у справі -Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»на його правонаступника -Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» у зв'язку зі зміною найменування підприємства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням за червень 2010 року на суму 1730245 грн. слугували висновки перевірки, викладені в актах від 27.07.2010 № 874/08-3/05441447 та від 17.08.2010 № 1021/08-3/05441447, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.7, п.п. 5.12.2 п. 5.12 ст. 5 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, яке полягало у неправомірному формуванні податкового кредиту за травень 2010 року на суму 1730245,46 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Укрметфлюсі»та ТОВ «Торговий дім «Дон-енерджи», оскільки постачальники товарів у ланцюгу постачання -ТОВ «Пром-Укр-Інвест»та в іншому ланцюгу -ТОВ»ВКФ «Строй дизайн проект-Альтернатива»не знаходяться за юридичними адресами.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який платник податків зобов'язаний дотримуватися, і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Судами попередніх інстанцій при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому, враховуючи належне дослідження судами попередніх інстанцій факту здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару з метою використання його у господарській діяльності, доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними.

Також суди правильно відхилили доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло