Ухвала суду № 25226557, 16.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2012 р. м. Київ К/9991/77342/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Острович С.Е. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 р.

у справі № 2а-1670/2018/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Сен»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві,

Державної податкової адміністрації у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нік-Сен»(надалі -позивач, ТОВ «Нік-Сен») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі - відповідач-1, ДПІ у м. Полтаві), Державної податкової адміністрації у Полтавській області (надалі -відповідач-2, ДПА у Полтавській області) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 р. (суддя -С.М. Серга), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -А.П. Бенедик, судді: Л.В. Курило, В.А. Калиновський), позовні вимоги задоволено частково: податкові повідомлення-рішення від 05.08.2010 р. № 0002381702/0, від 02.02.2011 р. № 0002381702/1 визнано протиправними та скасовано; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати у вигляд судового збору у розмірі 1,70 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо правильності обчислення та своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та державного мита за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої 28.07.2010 р. складено акт № 6830/17-04/30547686 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпунктів 4.2.1, 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, пункту 9.10 статті 9, пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(надалі -Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»), а саме правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1 959,67 грн.

На підставі акта відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2010 р. № 0002381702/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів найманих працівників»у розмірі 5 752,56 грн., у т.ч. 1 917,52 грн. -основного платежу та 3 835,04 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження згаданого податкового повідомлення, скарга позивача була залишена без розгляду у зв'язку з порушенням строків її подання.

ДПІ у м. Полтаві 15.02.2011 р. винесено податкову вимогу № 318 за вих. № 556/24-224 від 15.02.2011 р. про сплату ТОВ «Нік-Сен» податкового боргу з податку з доходів найманих працівників у розмірі 5 752,56 грн.

Зі змісту акта вбачається, що перевіркою встановлено виплату позивачем заробітної плати 4 працівникам підприємства у розмірі, який не відповідає даним розрахунково-платіжних відомостей та податковим розрахункам форми 1-ДФ, що суперечить приписам підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з приписами підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, висновки відповідача-1 ґрунтуються лише на поясненнях 4 працівників ТОВ «Нік-Сен»(ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8), відібраних у них під час обстеження 23.04.2010 р. співробітниками ДПІ у м. Полтаві на підставі направлень №№ 001445, 001446 до диско-клубу «Браво», який належить ТОВ «Нік-Сен».

Разом з тим, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, попередні судові інстанції обґрунтовано відхили посилання податкового органу на згадані пояснення, як докази порушення позивачем норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки з них неможливо встановити конкретний місяць або період, протягом якого працівники (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) отримували, зазначені ними в поясненнях оклади.

Крім того, під час судового розгляду справи у суді першої інстанції представники відповідачів підтвердили відповідність даних щодо розміру заробітної плати у розрахунках за формою 1-ДФ, відомостях по нарахуванню заробітної плати, документах по наданню пільг, документації по підзвітних сумах, статутах, наказах по підприємству, табелях обліку робочого часу, а також підтверджено співпадіння сум у поясненнях (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) з розмірами окладів, відображених у штатному розкладі та трудових договорах.

Жодних інших доказів, які б підтверджували, викладені в акті порушення позивачем приписів підпунктів 4.2.1, 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, пункту 9.10 статті 9, пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідачами надано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які зазначили, що оскільки висновки відповідачів щодо здійснення ТОВ «Нік-Сен»виплати заробітної плати без нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб не знайшли свого підтвердження, то підстав для донарахування податкових зобов'язань за платежем «податок з доходів найманих працівників» у розмірі 5 752,56 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 05.08.2010 р. № 0002381702/0.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 р. у справі № 2а-1670/2018/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Острович С.Е. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв