Ухвала суду № 25226732, 04.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2012 р. м. Київ К/9991/90730/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Хомініч С.В.

за участю представників:

від позивача: Білоярець І.С., дов. №18/12 від 20.04.2012

від відповідача: Звичайна Г.М., дов. №179/9/10-123 від 05.03.2012

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну Державної податкової інспекції у місті Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 року по справі №2а-1670/4526/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтавахіммаш»до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Полтавахіммаш»до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Полтаві від 22.10.2010 №0001292310/0, від 31.12.2010 №0001292310/1, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2897347,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, за наявності належним чином оформленої накладної. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не обмежує термін «попередній період»лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач 09.12.2011 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.01.2012 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9, 11, 69, 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

За клопотанням відповідача, в порядку приписів ст. 55 КАС України, здійснено заміну відповідача -Державної податкової інспекції у місті Полтаві його правонаступником -Державною податковою інспекцією у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №9664/23-10/00217449 від 12.10.2010, складеного за результатом виїзної планової перевірки Публічного акціонерного товариства «Полтавахіммаш»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2010 та за наслідками адміністративного оскарження, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.10.2010 №0001292310/0, від 31.12.2010 №0001292310/1, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2897347,00грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме віднесення до складу податкового кредиту за травень-червень 2010 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих контрагентами позивача у попередні періоди (з січня 2008 року по квітень 2008 року, лютого 2009 року по травень 2010 року).

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

До того, ж виходячи зі змісту п.п.7.7.2 п.7.7 ст. і 7 Закону України «Про податок на додану вартість»попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

За результатом розгляду справи було встановлено, що позивач за датою отримання податкових накладних, відобразив в податкових деклараціях на додану вартість податковий кредит, сформований на підставі податкових накладних, отриманих з запізненням. Матеріалами справи підтверджена фактична сплата сум податку на додану вартість, яка заявлена до бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищезазначене, а також, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить заборони щодо включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених платником у минулих звітних періодах на підставі належним чином оформлених податкових накладних, суди дали правильну оцінку встановленим обставинам справи, дійшовши висновку про протиправність зменшення позивачеві сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна