Ухвала суду № 25226332, 27.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2012 р. м. Київ К-5176/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2007 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року

у справі № 2-11/8623-2007 А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта»

до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавіта»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22 березня 2007 року № 0006542301/1, № 0006552301/1, № 0000072200/1 та від 13 червня 2007 року № 0006542301/2, № 0006552301/2, № 0000072200/2 (в редакції заяви про зміну позову від 20 червня 2007 року).

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2007 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим № 0006542301/1 від 22 березня 2007 року. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим № 0006552301/1 від 22 березня 2007 року. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим № 0000072200/1 від 22 березня 2007 року. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим № 0006542301/2 від 13 червня 2007 року. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим № 0006552301/2 від 13 червня 2007 року. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим № 0000072200/2 від 13 червня 2007 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Алушті АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Аквавіта», посилаючись на те, що постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2007 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Алушті АР Крим провела планову виїзну комплексну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Аквавіта»за період з 01 січня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої був складений акт від 16 лютого 2007 року № 231/23/32322785.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги: пункту 6.1 статті 6, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за червень 2005 року на 36256,00 грн. та завищено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування з бюджету, за липень 2005 року на 126879,00 грн.; статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»в частині недотримання термінів декларування валютних цінностей та майна, які знаходяться за межами України, на звітні дати у перевіряємому періоді.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту червня 2005 року суму 126879,00 грн. згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Бізнес-Агро», оскільки згідно даних ВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва вказане товариство таку суму податку на додану вартість до податкових зобов'язань відповідного податкового періоду не включило, податок на додану вартість у такій сумі до бюджету не сплатило. Також в акті перевірки було вказано, що декларації про валютні цінності, доходи та майно ТОВ «Аквавіта»по нерезиденту «IPS Corporation»(США) до податкового органу не подавалися, тоді як станом 01 липня 2006 року за даними перевірки існує дебіторська заборгованість.

22 березня 2007 року ДПІ у м. Алушті АР Крим на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006542301/1, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Аквавіта»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 135931,50 грн., у тому числі: 90621,00 грн. -за основним платежем, 45301,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

22 березня 2007 року ДПІ у м. Алушті АР Крим на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006552301/1, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ТОВ «Аквавіта»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за липень 2005 року на 126879,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 63439,50 грн.

22 березня 2007 року ДПІ у м. Алушті АР Крим на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006552301/1, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ТОВ «Аквавіта»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за липень 2005 року на 126879,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 63439,50 грн.

22 березня 2007 року ДПІ у м. Алушті АР Крим на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000072200/1, яким згідно зі статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»застосувала до ТОВ «Аквавіта»штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 170,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2007 року № 0006542301/2, № 0006552301/2, № 0000072200/2 на аналогічні суми.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Аквавіта»правомірно включило до складу податкового кредиту червня 2005 року суму податку на додану вартість 126879,00 згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагента -ТОВ «Бізнес-Агро», а несплата податку продавцем (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що доказів порушення контрагентом податкового законодавства, зокрема, щодо формування податкових зобов'язань по господарських операціях з позивачем, податковим органом не надано, а також зважаючи на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11 червня 2007 року у справі № 31/319 та постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2007 року у справі № 2-23/4760-2007А у задоволенні позовів про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 червня 2005 року № 16/06, укладеного між позивачем та ТОВ «Бізнес-Агро»було відмовлено. Також суди виходили з того, що на звітну дату валютні цінності, доходи та майно, яке належать ТОВ «Аквавіта»і знаходяться за межами України були відсутні, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 16 червня 2005 року між ТОВ «Бізнес-Агро»(продавець) та ТОВ «Аквавіта»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 16/06 (в редакції додаткових угод № 1 від 01 липня 2005 року, № 2 від 02 липня 2005 року, № 3 від 08 липня 2005 року, № 4 від 11 липня 2005 року та № 5 від 31 грудня 2005 року до вказаного договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Бізнес-Агро»виписало позивачу податкові накладні № 23 від 21 червня 2005 року та № 24 від 23 червня 2005 року, суми податку на додану вартість за якими позивач включив до складу податкового кредиту червня 2005 року.

Згідно банківський виписок від 21 червня 2005 року на суму 670000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -111666,67 грн., (платіжне доручення № 418), від 23 червня 2005 року на суму 635000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -105833,33 грн. (платіжне доручення № 423) позивач перерахував ТОВ «Бізнес-Агро»передплату за придбаний товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 червня 2007 року у справі № 31/319 та постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2007 року у справі № 2-23/4760-2007А у задоволенні позовів про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 червня 2005 року № 16/06, укладеного між позивачем та ТОВ «Бізнес-Агро»було відмовлено.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Твердження ДПІ у м. Алушті АР Крим про те, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту червня 2006 року суму податку на додану вартість 126879,00 грн., сплачену у складі вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «Бізнес-Агро», та, як наслідок, не має права на бюджетне відшкодування вказаної суми, оскільки контрагент позивача не задекларував такі суми податку на додану вартість у відповідному податковому періоді, правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит та бюджетне відшкодування покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 135931,50 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2005 року на 126879,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 63439,50 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою було встановлено існування станом на 01 липня 2006 року простроченої дебіторської заборгованості, яка підлягала відображенню в декларації про валютні цінності, доходи та майно, яке належить ТОВ «Аквавіта», по нерезиденту «IPS Corporation»(США) у розмірі 42022,47 дол. США.

Разом з цим, матеріали справи містять довідку про відсутність за межами України валютних цінностей та майна, подану 03 липня 2006 року позивачем до податкового органу (т.2 арк. справи 54), згідно якої ТОВ «Аквавіта»повідомило, що станом на 01 липня 2006 року за межами України відсутнє належні йому валютні цінності та майно, у зв'язку з чим декларування валютних цінностей та майна станом на 01 липня 2006 року товариством не проводилось.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, доказів існування дебіторської заборгованості по нерезиденту «IPS Corporation»(США) податковим органом в процесі розгляду справи не надано. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Алушті АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2007 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева