Ухвала суду № 25226131, 16.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2012 р. м. Київ К/9991/77985/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Острович С.Е. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:Капелюха В.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 р.

у справі № 2-а-26483/08

за позовом Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекцій

до Квартирно експлуатаційного відділу м. Житомира

про стягнення 75 081, 07 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція (надалі -позивач, Бердичівська ОДПІ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Квартирно експлуатаційного відділу м. Житомира (надалі -відповідач) про стягнення 75 081, 07 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2010 р. (суддя - С.М. Хаюк), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Н.М. Літвіна, судді: Є.В. Чаку, А.Ю. Коротких), позов задоволено: стягнуто із Квартирно експлуатаційного відділу м. Житомира на користь Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекцій 75 081,07 грн. заборгованості по податках.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у грудні 2007 року та у вересні 2008 року працівниками Бердичівської ОДПІ проведені планова документальна перевірка щодо порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні та дотримання норм законодавчих актів з питань здійснення розрахунків у сфері готівкового обігу за період з 01 жовтня 2004 року по 31 жовтня 2007 року та виїзна позапланова документальна перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку з доходу фізичних осіб за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2008 року та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2008 року.

За результатами перевірок складено довідки від 10.12.2007 р. № 3528/23-01/08322588 та від 17.09.2008 р. № 2962/23-01/08322588, якими встановлено порушення приписів статті 17 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»(надалі -Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»), статті 3 Закону України від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(надалі -Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»), підпункту 3.1.3 пункту 3.1, пункту 3.5 статті 3, підпункту 4.2.1. пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі -Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»), статтей 1, 2, 3, 6 Закону України від 11.12.1991 р. № 1963-XII «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»(надалі -Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»).

На підставі довідки від 10.12.2007 р. № 3528/23-01/08322588 податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.12.2007 р. № 0001812302, яким застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 671,00 грн.

Крім того, на підставі довідки від 17.09.2008 р. № 2962/23-01/08322588 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2008 р. № 00012/1702/0, яким визначено відповідачу податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 870,00 грн., у т.ч. 290,30 грн. -основного платежу та 580,60 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Також, на підставі довідки від 17.09.2008 р. № 2962/23-01/08322588 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2008 р. № 000122/1702/0, яким визначено відповідачу податкове зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 39 602,00 грн. -основного платежу та 19 801,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач вважає, що в силу частини другої статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України»квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира не є платником податку з власників транспортних засобів. Крім того, відповідач зазначив, що йому правонаступнику Бердичівської квартирно-експлуатаційної частини заборгованість перед Бердичівською ОДПІ не передавалась.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає зазначені доводи відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України»(в редакції, яка діяла на виникнення спірних правовідносин) передбачено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Цей Закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними і не відноситься до законів про оподаткування.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції, яка діяла на виникнення спірних правовідносин) ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Спеціальним Законом з питань оподаткування податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», в якому не передбачено таких пільг для військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України.

Сума податкового боргу відповідача на час розгляду справи складала 75 081,07 грн., що відповідачем спростовано не було.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які визнали законним стягнення з Квартирно експлуатаційного відділу м. Житомира суми податкового боргу у розмірі 75 081,07 грн.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 р. у справі № 2-а-26483/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Острович С.Е. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв