Ухвала суду № 25226124, 30.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2012 р. м. Київ К/9991/79892/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р.

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 р.

у справі № 2а/1770/1787/2011

за позовом Приватного підприємства фірма «Ром»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство фірма «Ром»(надалі -позивач, ПП фірма «Ром») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (надалі -відповідач, ДПІ у м. Рівне) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0004252342/0 від 17.11.2010 р., № 0004252342/1 від 10.12.2010 р., № 0004262342/0 від 17.11.2010 р., № 0004262342/1 від 10.12.2010 р.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0004252342/0 від 17.11.2010 р., № 0004252342/1 від 10.12.2010 р., № 0004262342/0 від 17.11.2010 р., № 0004262342/1 від 10.12.2010 р.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 р. скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р. у частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004252342/0 від 17.11.2010 р. щодо віднесення у І кварталі 2010 року до складу валових витрат суми у розмірі 55 101,00 грн. по господарських операціях з ПП ОСОБА_8 та ПП ОСОБА_9 і ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. У решті постанову залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Рівне, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 р. в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП фірма «Ром», посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції не порушені норми матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, просить касаційну скаргу ДПІ у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 р. -без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Рівне провела планову виїзну перевірку ПП фірма «Ром»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої було складено акт № 1805/23-100/23306434 від 10.11.2010 р.

В акті перевірки було зазначено порушення: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 151 712,00 грн., у тому числі за II кв. 2009 року на 20 254,00 грн., за I кв. 2010 року на 13 775,00 грн., за II кв. 2010 року на 117 683,00 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні податкового кредиту в сумі 110 349,00 грн., у тому числі за квітень 2009 року на 16 203,00 грн., за червень 2010 року на 94 146,00 грн.

На підстав акта перевірки ДПІ у м. Рівне прийняла податкові повідомлення-рішення № 0004252342/0 від 17.11.2010 р., № 0004252342/1 від 10.12.2010 р., якими позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 191 533,50 грн., у тому числі 151 712,00 грн. -основний платіж, 39 821,50 -штрафні (фінансові) санкції, та № 0004262342/0 від 17.11.2010 р., № 0004262342/1 від 10.12.2010 р., якими позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 165 523,50 грн., у тому числі 110 349,00 грн. -основний платіж, 55 174,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Суд апеляційної інстанції визнав частково необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що для підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по операціям, проведеним з контрагентами ТОВ «УкрНіка ЛТД»та ТОВ «Онікс Союз», позивачем було надано в ході перевірки первинні документи: по договору поставки нафтопродуктів ТОВ «УкрНіка ЛТД»№ 05/01 від 20.03.2009 р., за умовами якого доставка нафтопродуктів для позивача здійснюється ТОВ «УкрНіка ЛТД»; податкові та видаткові накладні на поставку, виписані ТОВ «УкрНіка ЛТД» за переліком наведеним на стор. 6 названого акта перевірки. Розрахунки за отримані ПММ позивачем проведено через розрахунковий рахунок у банку. Станом на 30.06.2010 р. по названих взаєморозрахунках по рах. 631 сальдо розрахунків відсутнє. До валових витрат по даній операції позивачем віднесено 81 012,74 грн. в ІІ кв. 2009 року та до податкового кредиту - 16 203,00 грн. за квітень 2009 р.

Щодо договору поставки нафтопродуктів ТОВ «Онікс Союз»№ 04/11 від 23.04.2010 р., позивачем надано: податкові та видаткові накладні на поставку дизельного пального виписані ТОВ «Онікс Союз», за переліком, наведеним на стор. 7 акта перевірки. Перевіркою встановлено, що розрахунки за отримані ПММ позивачем проведено через розрахунковий рахунок у банку. Станом на 30.06.2010 р. по названих взаєморозрахунках по рах. 631 сальдо розрахунків відсутнє. До валових витрат по даній операції позивачем віднесено 470 729,58 грн. в ІІ кв. 2010 року та до податкового кредиту -94 146,00 грн. за червень 2010 року. При цьому, як вбачається з акта перевірки, позивачем для перевірки було надано товарно-транспортну накладну на перевезення ПММ за названими первинними документами.

При цьому податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкового кредиту по операціям з поставки нафтопродуктів вказаними контрагентами складені суб'єктами, що були зареєстровані в установленому порядку платниками ПДВ та містять всі необхідні реквізити передбачені підпунктом 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, реальність здійснення операцій позивача з названими вище контрагентами, підтверджено товарною книгою кількісного руху та оприбуткування нафтопродуктів (нафти), товарно-транспортними накладними на поставку нафтопродуктів позивачу від вантажовідправника - ТОВ «Онікс Союз»№ Р298 від 02.06.2010 р., № Р327 від 04.06.2010 р., № Р328 від 08.06.2010 р., № 947 від 08.06.2010 року, подорожніми листами до них, актами приймання нафтопродуктів за кількістю та якістю від ТОВ «Онікс Союз»№ 206 від 02.06.2010 р., № 406 від 04.06.2010 р., № 806 від 08.06.2010р., № 947 від 08.06.2010 р., актом приймання нафтопродуктів (бензину марки А-80) за кількістю та якістю від ТОВ «УкрНіка ЛТД»№ 2304 від 23.04.2009 р., в якому містяться відомості про осіб котрі здійснювали приймання-передачу, відомості щодо дати відправлення, якісних та кількісних характеристик нафтопродуктів, транспортного засобу, яким забезпечено доставку бензину А-80, первинними документами що містяться в матеріалах справи про подальшу реалізацію позивачем придбаного у ТОВ «УкрНіка ЛТД»бензину марки А-80 іншим суб'єктам господарювання, показами свідка ОСОБА_7, який працює у позивача з 2007 року на посаді завідуючого складом паливо-мастильних матеріалів.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підпри ємств»встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платника податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»).

Відтак, підтверджуючими документами, на підставі яких здійснюється формування валових витрат, по операціям, що стосуються господарської діяльності платників податків з придбання товарів (послуг), є первинні документи, які складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У відповідності до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що недобросовісні дії контрагентів щодо неподання звітності, відсутність їх за місцем реєстрації, виявлені розбіжності щодо задекларованих ними показників податкових зобов'язань в місяці проведення господарських операцій з позивачем не можуть бути підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань, оскільки, як правильно встановлено судами, господарські операції з ТОВ «УкрНіка ЛТД»та ТОВ «Онікс Союз»були фактично виконані.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне у справі № 2а/1770/1787/2011 залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис) Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв