Ухвала суду № 25226037, 16.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2012 р. м. Київ К/9991/77359/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Острович С.Е. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 р.

у справі № 2а-4312/10/1670

за позовом Повного товариства «Комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві,

за участю прокуратури Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Повне товариство «Комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс»(надалі -позивач, ПТ «Комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс») звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі -відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 р. (суддя -Є.Б. Супрун), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -А.П. Бенедик, судді: Л.В. Курило, В.А. Калиновська), адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 17.05.2010 р. № 0001601702/0 та від 10.08.2010 р. № 0001601702/1; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог, та прийняти нове рішення у цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 20.02.2010 р., за результатами якої 30.04.2010 р. складено акт № 3865/23-5/23560523 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів:

- підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5, пункту 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 349,00 грн.;

- пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), що виразилося у занижені податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 2 341 921,00 грн.;

- підпунктів 4.2.1, 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі -Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»), у результаті чого порушено вимоги податкового законодавства з питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб на суму 24 410,64 грн.;

- статтей 1, 2 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що призвело до несвоєчасного надходження товару по імпорту в сумі 364 000,00 руб.рос/75213,32 грн. при виконанні умов імпортного контракту від 15.11.2007 р. №1/04-СТ, укладеного з фірмою ЗАТ «АЛМАЗ», Росія та внаслідок несвоєчасного надходження валютної виручки в сумі 1 344 000,00 рос.руб./315 369,60 грн. при виконанні умов експортного контракту від 07.04.2009 р. №155, укладеного з фірмою ТОВ «АГРОРЕСУРС», Росія;

- статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(надалі -Декрет), що виразилося у порушенні строків декларування валютних цінностей в сумі 250 000,00 рос.руб./66 005,00 грн. станом на 01.01.2010 р.

На підставі акта відповідачем 17.05.2010 р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000432310/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 160,00 грн., у тому числі 1 349,00 грн. за основним платежем та 811,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000442310/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 512 881,50 грн., у тому числі 2 341 921,00 грн. за основним платежем та 1 170 960,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001601702/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 73 231,92 грн., у тому числі 24 410,64 грн. за основним платежем та 48 821,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій;

Крім того, відповідачем на підставі акта прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій: № 0000392202/0 від 17.05.2010 р., яким застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 121 489,00 грн.; № 0000402202/0 від 17.05.2010 р., яким застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 9 553,84 гри.; № 0000422202/0 від 17.05.2010 р., яким застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення -без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час перевірки податковим органом виявлено: заниження підприємством ПТКФФ «Економ-сервіс»приросту балансової вартості запасів за 9 місяців 2008 року в сумі 2 494,00 грн., чим порушено вимоги пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також заниження задекларованого в рядку 01.6 декларації за 2008 рік (за рахунок 4 кварталу 2008 року) доходу в сумі 121,00 грн. від отримання відсотків банку за користування вільними грошовими коштами, чим порушено вимоги пункту 4.1 статті 4 вищезазначеного Закону; встановлено завищення убутку балансової вартості запасів за 9 місяців 2009 року в сумі 4 428,00 грн., що є порушенням пункту 5.9 статті 5 Закону Україні «Про оподаткування прибутку підприємств».

Встановлений факт заниження податку на прибуток за період, що перевірявся на суму 1 349,00 грн. позивачем спростований не був.

Крім того, судом першої інстанції було допитано у якості свідка ОСОБА_5 головного бухгалтера ПТКФФ «Економ-Сервіс», яка засвідчила, що у період, який перевірявся вона завідомо занижувала валові витрати з метою формування позитивного коефіцієнту за середньогалузевими показниками для безперешкодної здачі декларацій до податкового органу, що також позивачем спростовано не було.

А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо законності донарахування позивачу податку на прибуток у розмірі 2 160,00 грн.

Що стосується донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПТКФФ «Економ-Сервіс»з 01.03.2008 р. по 31.12.2009 р. формувало податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від підприємства з ознаками фіктивності, а саме -приватного підприємства «Лувітек»(надалі -ПП «Лувітек»). Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі.

Згідно статуту ПП «Лувітек», засновником підприємства був ОСОБА_6. Керівником даної юридичної особи, згідно реєстраційної картки, зазначено ОСОБА_7. Рішенням засновника ОСОБА_7 було звільнено з посади директора з 12.03.2008 р. за власним бажанням та цього ж дня директором ПП «Лувітек»призначено ОСОБА_8.

Згадані вище податкові накладні, виписані ПП «Лувітек», були предметом експертного дослідження, що підтверджується висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз УСБ України в Полтавській області від 01.04.2010 р. №10739006/1, згідно якого підпис на податкових накладних №3.-03 від 03.03.08 р., №3.-04 від 04.03.08 р., №3.-06 від 06.03.08 р., №3-.07-02 від 07.03.08 р., №3.-10-1 від 10.03.08 р., №3-.11 від 11.03.08 р. виконаний не гр. ОСОБА_7, а іншою особою. Підпис на податкових накладних №3-.12 від 12.03.08 р., №3-.13 від 13.03.08 р., №3-.18 від 18.03.08 р., №3.18-1 від 18.03.08 р., №3-.19 від 19.03.08 р., №3-.21від 21.03.08 р., №33 від 31.03.08 р., № 40107 від 01.04.08 р., №4018 від 01.04.08р., №4023 від 02.04.08 р., №4031 від 03.04.08 р., №4042 від 04.04.08 р., №4073 від 07.04.08 р., №4082 від 08.04.08 р., №4111 від 11.04.08 р., №421 від 21.04.08 р., №51 від 01.05.08 р., №55 від 05.05.08 р., №164 від 06.05.08 р., №168 від 07.05.08 р., №509 від 09.05.08 р., №5167 від 16.05.08 р., №5235 від 23.05.08 р., №6026 від 02.06.08 р., №6033 від 03.06.08 р., №6042 від 04.06.08 р., №6102/1 від 10.06.08 р., №6112 від 11.06.08 р., №6124 від 12.06.08 р., №6254 від 25.06.08 р., №6253 від 25.06.08 р., №6262 від 26.06.08 р., №70129 від 01.07.08 р., №70212 від 02.07.08 р., №7037 від 03.07.08 р., №7067 від 06.07.08 р., №70712 від 07.07.08 р., №7147 від 14.07.08 р., №7215 від 21.07.08 р., №80133 від 01.08.08 р., №80802 від 08.08.08 р., №81106 від 11.08.08 р., №90138 від 01.09.08 р., №90208 від 02.09.08 р., №90517 від 05.09.08 р., №91505 від 15.09.08 р., №91913 від 19.09.08 р., №92505 від 25.09.08 р., №100131 від 01.10.08 р., №100204 від 02.10.08 р., №100603 від 06.10.08 р., №101010 від 10.10.08 р., №102005 від 20.10.08 р., №102205 від 22.10.08 р., №102710 від 27.10.08 р., №110317 від 03.11.08 р., №111002 від 10.11.08 р., №120302 від 03.12.08 р., №10104 від 01.01.09 р., №10803 від 08.01.09 р., №20216 від 02.02.09 р., №20904 від 09.02.09 р., №21606 від 16.02.09 р., №21702 від 17.02.09 р., №21804 від 18.02.09 р., №21906 від 19.02.09 р., №22002 від 20.02.09 р., №22303 від 23.02.09 р., №22402 від 24.02.09 р., №30226 від 02.03.08 р., №30902 від 09.03.09 р., №31010 від 10.03.09 р., №32703 від 27.03.09 р., №40121 від 01.04.09 р., №42003 від 20.04.09 р., №42307 від 23.04.09 р., №40508 від 04.05.09 р., №50409 від 04.05.09 р., №51205 від 12.05.09 р., №60113 від 01.06.09 р., №61702 від 17.06.09 р., №62608 від 26.06.09 р., №70303 від 03.07.09 р., №80314 від 03.08.09 р., №90119 від 01.09.09 р., №91608 від 16.09.09 р., №100208 від 02.10.09 р., №101208 від 12.10.09 р., №101905 від 19.10.09 р., №102604 від 26.10.09 р., №110222 від 02.11.09 р., №111005 від 10.11.09 р., №112306 від 23.11.09 р., №120118 від 01.12.09 р., №120119 від 01.12.09 р., №120903 від 09.12.09 р., №121004 від 10.12.09 р. виконаний не гр. ОСОБА_8, а іншою особою.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Частиною третьою підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Враховуючи встановлені судами обставини та приписи, викладених норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ДПІ у м. Полтаві правомірно виключено зі складу податкового кредиту ПТКФФ «Економ-Сервіс»суму податку на додану вартість за вище переліченими податковими накладними.

Також, перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 51 823,00 грн., що призвело до порушення приписів пункту 3.1 статті 3, статті 4 та пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»через:

- заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2009 року на суму 8 000,00 грн. (задекларовано 230 895,00 грн., а за перевіркою -238 895,00 грн.);

- завищення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2009 року в сумі 6 408.00 грн. (задекларовано 179 579,00 грн., а за перевіркою 173 171,00 грн.);

- завищення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на 23,00 грн. (задекларовано 82 083,00 грн., а за перевіркою -82 060,00 грн.).

Факт вчинення такого порушення позивачем спростовано не було.

Крім того, у порушення приписів підпунктів 4.1.1, 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»підприємством самостійно не визначені податкові зобов'язання за січень 2010 року у зв'язку з неподанням декларації з податку на додану вартість до податкового органу, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість за січень 2010 року в сумі 50 254,00 грн.

Позивач на спростування факту несвоєчасного декларування податкових зобов'язань вказав на те, що дане порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»спричинено обшуком офісу ПТ «Комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс», під час якого було вилучено всі носії бухгалтерської інформації, як паперові так і електронні, що позбавило його можливості своєчасно звітувати до податкового органу. Разом з тим, позивач додатково зазначив, що декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року ним було подано ще до початку проведення перевірки.

Однак, суди попередніх інстанцій, перевіривши доводи позивача, обґрунтовано визнали їх безпідставними, оскільки з наданих сторонами копій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року вбачається, що позивач подав її лише 21.05.2010 р., тоді як перевірка була розпочата 15.04.2010 р.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважають законними висновки ДПІ у м. Полтаві про заниження ПТ «Комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс» податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 51 823,00 грн.

Що стосується порушення позивачем вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій через: несвоєчасне надходження товару при виконанні умов імпортного контракту від 05.11.2007 р. № 1/04-СТ; несвоєчасне надходження валютних коштів при виконанні умов експортного контракту від 07.04.2009 р. № 155; порушення строків декларування валютних цінностей станом на 01.07.2008 р.; неподання декларації про валютні цінності станом на 01.01.2010 р., колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.11.2007 р. між позивачем та фірмою ЗАТ «Алмаз», Росія, укладено імпортний контракт №1/04-С7.

Відповідно до умов, постачальник ЗАТ «Алмаз»зобов'язався поставити і передати у власність покупця ПТ «Комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс»промислове обладнання, а останній зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до специфікацій. Вартість контракту склала 1 000 000,00 російських рублів. Попередня оплата за товар повинна бути здійсненна у розмірі 100% вартості товару.

На виконання умов контракту позивач здійснив попередню оплату товару на адресу нерезидента у сумі 959 000,00 російських рублів (196 817,41 грн.).

На підставі вантажних митних декларацій (надалі -ВМД) від 12.12.2007 р. №011224, від 02.07.2008 р. ВМД № 005206 ПТ «Комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс» отримало товар (волочильні стани для холодного волочіння дроту) на загальну суму 345 000,00 російських рублів (71 352.90 грн.), а також товар (блоки волочильні для волочильного стану) на суму 364 000,00 російських рублів (75213,32 грн.) відповідно.

Станом на 25.06.2008 р. у підприємства виникла дебіторська заборгованість у сумі 120 000,00 російських рублів (31 878,00 грн.). Крім того, товар на суму 130 000,00 російських рублів (34 534,50 грн.) з граничним строком поставки 17.12.2008 р. від нерезидента на адресу ПТ «Комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс» не надійшов.

У зв'язку з чим, ПТ «Комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс»звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з нерезидента заборгованості у сумі 575 000,00 російських рублів, у тому числі 250 000,00 російських рублів основної заборгованості, 250 000,00 російських рублів штрафу та 75 000,00 російських рублів пені.

Постановою Господарського суду Полтавської області 24.03.2009 р. вищевказаний позов задоволено.

Таким чином у підприємства виникла прострочена на 8 днів дебіторська заборгованість у сумі 484 000,00 російських рублів (98 948,96 грн.) та прострочена на 97 днів - у сумі 120 000,00 російських рублів (31 878,00 грн.), чим порушено статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. №185/94-ВР.

Відповідно до статті 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(надалі -Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті») імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Враховуючи викладену норму Закону, податковим органом станом на 20.02.2010 р. встановлено дебіторську заборгованість при виконанні умов імпортного контракту у сумі 1 300 000,00 російських рублів (34 534,50грн.).

Крім того, судами встановлено, що 07.04.2009 р. між позивачем та ТОВ «Агроресурс»укладено експортний контракт № 155, відповідно до умов якого постачальник ПТ «Комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс»зобов'язався поставити та передати у власність покупця ТОВ «Агроресурс»товар металопрокат, а покупець прийняти та оплатити його відповідно до специфікацій. Вартість контракту складала 10 000 000,00 російських рублів, ціна на товар встановлена в російських рублях.

На виконання умов експортного контракту ПТ «Комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс»здійснило на адресу нерезидента відвантаження товару (полоса фехралева з нержавіючої сталі) за ВМД № 3636 від 06.05.2009 р. на суму 1 344 000,00 рос.руб. (315 369,60 грн.). Граничний строк отримання валютної виручки 02.11.2009 р.

Встановленим є факт, що в перевіряємий період за відвантажений на адресу нерезидента товар валютна виручка не надійшла, внаслідок чого у підприємства по граничному строку 02.11.2009 р. з простроченням на 115 днів виникла дебіторська заборгованість у сумі 1 344 000,00 російських рублів (357 033,60 грн.), що є порушенням вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно з статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції позивач не спростував факт порушення ним вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», та не надав жодних доказів, які б довели незаконність притягнення його до відповідальності за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічних відносин.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які підтвердили законність притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог статтей 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Що стосується порушення позивачем приписів підпунктів 4.2.1, 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи правомірність нарахування податкового зобов'язання, ДПІ у м. Полтаві посилається на встановлені під час перевірки факти виплати заробітної плати 8 фізичним особам, допитаних 23.04.2010 р. співробітниками податкової міліції, праця яких використовувалася підприємством без оформлення трудових відносин. Податок з доходів фізичних осіб з виплачених заробітних плат не утримувався та не перераховувався до бюджету.

Крім того, податковим органом виявлено факти виплати заробітної плати трьом працівникам ПТ «Комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс»у розмірі, який не відповідає даним розрахунково-платіжних відомостей нарахування заробітної плати та податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Враховуючи встановлені факти, податковим органом зроблено висновок, що заробітна плата виплачувалася в значно більших розмірах ніж зазначено в розрахунково-платіжних відомостях (форма №1ДФ), що свідчить про ухилення від сплати податку з доходів фізичних осіб до Державного бюджету та внесків до Пенсійного фонду України на суму 19 540,93 грн., чим порушено вимоги підпунктів 4.2.1, 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що наявних з у справі протоколів допиту працівників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 вбачається, що вказаними особами не було констатовано факт безпосереднього отримання заробітної плати від ПТ «Комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс», а лише загалом зазначено про розмір отриманої ними заробітної плати без прив'язки до конкретного періоду. При цьому допитаний ОСОБА_12 не зміг вказати точно виплачену йому суму, обмежившись вказівкою на отримані ним кошти у розмірі 1 800,00 2 000,00 грн.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;

в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, зазначивши, що з аналізу викладеної норми, вбачається, що саме факт виплати коштів податковим агентом на користь фізичної особи тягне його обов'язок нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу.

Оскільки, пояснення вище перелічених осіб не можуть вважатися доказами у даній справі, а інших фактичних даних, які б свідчили про порушення позивачем приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідачем надано не було, то підстав для нарахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за даним епізодом не було.

На думку колегія суддів Вищого адміністративного суду України правильним є висновки судів попередніх інстанцій, які визнали необґрунтованим доводи ДПІ у м. Полтаві про порушення позивачем приписів підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке виразилося у не утриманні та не перерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4 869,71 грн. із суми доходу, наданого директору підприємства у вигляді додаткового блага за перебування на VII Міжнародному промисловому форумі 2009, оскільки надані до суду першої інстанції письмові докази: заявка-контракт від 10.08.2009 р. №538-П на участь ПТ «Комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс»у VIII Міжнародному промисловому форумі 2009 у спеціалізованій виставці металообробки 24.11.2008 р. (загальна сума, що належить до сплати за цим контрактом, становить 37 747,78 грн.); протокол узгодження договірної ціни на виконання комплексу робіт з організації участі Експонента у VIII Міжнародному промисловому форумі 2009 до заявки-контракту від 10.08.2009 р. №538-П; податкові накладні від 17.09.2009 р. №1765 на суму 7 550,00грн., від 02.11.2009 р. № 2506 на суму 928,98 грн., від 02.11.2009 р. №2509 на суму 29 997,78 грн., від 18.11.2009 р. № 2727 на суму 200,00 грн., від 23.11.2009 р. № 2812 на суму 248,64 грн.; рахунки на оплату вартості послуг з участі у виставці від 10.08.2009 р. №538 на суму 37 747,78 грн., від 28.10.2009 р. №538/1 на суму 928,98 грн., від 23.11.2009 р. №538/2 на суму 248,64 грн.; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0005148, № ОУ-0005098, №ОУ-0005246, підписані сторонами 27.11.2009 р. документально підтверджують участь директора ПТ «Комерційно-фінансової фірми «Економ-Сервіс»у промисловому форумі.

Крім того, судами встановлено, що правильність оформлення та достовірність відображених даних у зазначених документах, що були предметом дослідження у суді першої та апеляційної інстанції, відповідачем не заперечується.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, якими було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 17.05.2010 р. № 0001601702/0 та від 10.08.2010 р. № 0001601702/1.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 р. у справі № 2а-4312/10/1670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Острович С.Е. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв