Ухвала суду № 25225988, 18.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2012 р. м. Київ К-47486/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2009

у справі №2а-247/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надєжда»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2009, позов ТОВ «Надєжда»задоволено повністю. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ Харківської області №0000592310/0 від 30.08.2007, №0000592310/1 від 01.11.2007, №0000592310/2 від 28.12.2007, №0000592310/3 від 18.03.2008 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 134052,10 грн., у т.ч. основний платіж -103117,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 30935,10 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.03.2007, за результатами якої складено акт від 16.08.2007 №65/23-104/30773924.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при включенні до складу валових витрат у 1 кварталі 2006 року та 4 кварталі 2006 року вартості інформаційних та маркетингових досліджень, отриманих від ПФ «Октан»та ПП «АФ-Сіпайло», використання яких в господарській діяльності не підтверджено.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000592310/0 від 30.08.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 134052,00 грн., у т.ч. основний платіж -103117,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 30935,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати донарахованого податкового зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що спірні правовідносини між позивачем та ПФ «Октан» виникли на підставі договору №2/02-1 від 02.02.2006 на проведення маркетингових досліджень ринку паливно-мастильних матеріалів та сільськогосподарської техніки, з ПП «Агрофірма «Сіпайло»на підставі договору №78 від 20.11.2006 про надання послуг з вивчення ринку реалізації свинини.

Зазначені договори є дійсними, оскільки в установленому законом порядку недійсними не визнані.

Виконання зобов'язань за договором №2/02-1 від 02.02.2006 щодо надання ПФ «Октан»маркетингових послуг підтверджується актом наданих послуг з вивчення ринку паливно-мастильних матеріалів від 02.03.2006 та актом наданих послуг з вивчення ринку сільськогосподарської техніки від 24.03.2006. Надання маркетингових послуг за договором №78 від 20.11.2006 ПП «Агрофірма «Сіпайло»підтверджується актом наданих послуг з вивчення ринку реалізації свинини від 22.12.2006

Надані маркетингові послуги були оплачені позивачем в повному обсязі ПФ «Октан»шляхом видачі векселя, що підтверджується актом прийому-передачі векселя, ПП «Агрофірма «Сіпайло»шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується актом звірки від 26.06.2007.

Виходячи з аналізу положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», судами попередніх інстанцій зроблено висновок про відсутність у платника податку обов'язку доказування безпосереднього зв'язку понесених ним витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, на що вказує п.5.11 ст.5 цього Закону. Так само Закон не визначає граничних строків такого подальшого використання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства, а також не передбачає наявність позитивного результату від використання придбаних послуг для віднесення понесених на їх придбання витрат до складу валових.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку про правомірне віднесення позивачем витрат, понесених у зв'язку з придбанням маркетингових послуг, до складу валових витрат у 1 кварталі 2006 року, отриманих від ПФ «Октан», на суму 691750 грн. з вивчення ринку паливно-мастильних матеріалів згідно акта виконаних робіт від 02.03.2006, на суму 768450 грн. з вивчення ринка сільськогосподарської техніки згідно акта виконаних робіт від 24.03.2006, у 4 кварталі 2006 року, отриманих від ПП «Агрофірма «Сіпайло», на суму 498620 грн. з вивчення реалізації свинини згідно акта виконаних робіт від 22.12.2006, що відповідає пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія погодитись не може, з огляду на таке.

Згідно з п 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 цього пункту передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив, зокрема, з того, що придбані позивачем маркетингові послуги цілком відповідають предмету діяльності позивача та можуть бути використані для потреб підприємства.

Втім така правова оцінка обставин справи є передчасною, позаяк з наданих позивачем актів приймання-передачі неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились доводи відповідача щодо відсутності звітів про проведену роботу, тоді як це має суттєве значення для правильного висновку стосовно того, чи були проведені дослідження, а відтак чи могли бути придбані позивачем результати дослідження та чи відповідає цілям ділового обороту сплата позивачем відповідної суми за такі послуги з огляду на можливий практичний результат їх використання підприємством та очікуваний економічний ефект від такого використання.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій зазначений принцип дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та відповідно до частин другої, четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2009 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук