Ухвала суду № 25225931, 30.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2012 р. м. Київ К/9991/74786/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Бабешка М.М., відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2010 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 р.

у справі № 2-а-4041/10/1570

за позовом Закритого акціонерного товариства «Одеський коньячний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Одеський коньячний завод»(надалі -позивач, ЗАТ «Одеський коньячний завод») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (надалі -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2010 р. (суддя -С.О. Стефанова), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -О.В. Джабурія, судді: А.В. Крусян, О.І. Шляхтицький), позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 09.04.2010 р. № 0000441620.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту відображеного у податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад та грудень 2009 року, за результатами якої 30.03.2010 р. складено акт № 184/16-2/00412056/34 (надалі -акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів абз. 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), що призвело до заниження суми податку на додану вартість за листопад, грудень 2009 року на 194 253,00 грн. та 81 681,00 грн. відповідно.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2010 р. № 0000441620/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 405 732,00 грн., у тому числі 275 934,00 грн. -основного платежу та 129 798,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами встановлено, що позивач, дотримуючись приписів Закону України «Про податок на додану вартість», включив до Розділу 2 «Податковий кредит»податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад та грудень 2009 року суми податку, підтверджені податковими накладними, отриманими позивачем від контрагентів у відповідних звітних періодах. Крім того, до складу податкового кредиту вказаних податкових декларацій позивач включив лише сплачені постачальниками товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що отриманні позивачем податкові накладні оформлені згідно з вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було би безпідставним та право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної - єдиного документа первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що звернення до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника являється правом, а не обов'язком покупця та якщо постачальник в наступних звітних періодах надасть оригінал податкової накладної, покупець, який не звернувся із заявою-скаргою може включити сплачений податок до складу податкового кредиту.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2010 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 р. у справі № 2-а-4041/10/1570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв