Ухвала суду № 25225883, 25.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 року м. Київ К-41190/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.08.2009

у справі №2-а-1004/08/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансмаш»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.08.2009, позов ТОВ «Укртрансмаш»задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.10.2006 №0000682341/3.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову документальну комплексну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004 по 30.09.2005 та податку на додану вартість за період з 01.08.2004 по 30.09.2005, за результатами якої складено акт №601/23-113/32583113 від 10.03.2006. За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 та п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відображені залишки запасів станом на 30.09.2004 та станом на 31.12.2004 в додатках К 1/1 Декларації за 9 місяців 2004 року і декларації за 2004 рік не відповідають даним зворотно-сальдових відомостей, а також позивачем не включено до складу валових доходів умовно нараховані проценти за користування проворною фінансовою допомогою, отриманою від ТОВ ТПК «Укруглемаш»у суму 1531200 грн.

На підставі акта перевірки, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000682341/3 від 24.10.2006, яким за порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 145062 грн., у т.ч. основний платіж 54850 грн. та штрафні (фінансові) санкції 90212 грн.

Відповідно до п 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.9 цієї статті передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що у періоді, що перевірявся, позивачем здійснювались витрати на реконструкцію та модернізацію об'єктів основних фондів, які згідно пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підлягають амортизації та не включаються до складу валових витрат підприємства.

У цей період витрати на придбання сировини та матеріалів підприємством проводилися у двох напрямках: на основне виробництво та реконструкцію і модернізацію основних фондів.

Згідно правил бухгалтерського обліку за дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси», встановлених Інструкцією по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарчих операцій підприємств та організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999, відображається надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрати на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінку та ін.

На рахунках класу 2 позивачем обліковувались запаси, витрати по яким не включаються до складу валових витрат за правилами податкового обліку.

При цьому позивачем не включались витрати на придбання запасів при зарахуванні їх на баланс до складу валових витрат, а саме: за рахунком 205 «Будівельні матеріали»на даному рахунку фактично обліковуються запаси, придбані для капітального будівництва, сальдо рахунку на 31.12.2004 - 4697,96 грн.; за рахунком 289 «Транспортно-заготівельні витрати»- 320490,36 грн.; за рахунком 203 «Паливо»- 323,21 грн.; за рахунком 204 «Тара та тарні матеріали»- 10859,18 грн.

Таким чином, позивачем було занижено приріст балансової вартості запасів за 3 квартали 2004 року та за 2004 рік та одночасно занижено валові витрати за вказаний період, що за підсумками податкових періодів не призвело до завищення (заниження) об'єкта оподаткування, що підтверджено висновком судово-бухгалтерської експертизи, проведеної в рамках справи між тими ж сторонами з тим же предметом спору.

Крім того, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій у 2004 році позивачем реалізовувався інвестиційний проект «Організація виробництва залізничних цистерн», за яким відповідно до ст. 14 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області»позивач звільняється від сплати податку на прибуток, від інвестиційної діяльності у перші три роки. Наявність у позивача пільги по сплаті податку на прибуток у 2004 році відповідачем не враховувалось.

Правильно відхилено судами і доводи відповідача щодо пропуску позивачем річного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, оскільки оскарження правомірності донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань можливе у будь-який момент після отримання відповідного повідомлення з урахуванням строків давності визначених ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин, виходячи з вимог п.2 ст.71 КАС України, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, є правильними.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.08.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук