Ухвала суду № 25225874, 25.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2012 р. м. Київ К/9991/92898/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Бобечка Т.В.

відповідача Овчарова С.О., Вавриш О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Трускавець

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2011

у справі №8794/11/9104

за позовом Державної податкової інспекції у м. Трускавець

до Закритого акціонерного товариства «Карпатський дім»

про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011, відмовлено ДПІ у м.Трускавець до ЗАТ «Карпатський дім»про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 800420 грн., податку на додану вартість, визначеного за звичайною ціною, в розмірі 192803 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позивачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ЗАТ «Карпатський дім» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, за наслідками якої складено акт №70/23-0/32037555 від 20.04.2010.

Перевіркою встановлено, що відповідачем у 1 кварталі 2009 року було продано 15 апартаментів, розташованих в готельно-оздоровчому комплексі «Шеле Грааль»в м.Трускавець по вул.Суховоля 60-а фізичним особам -покупцям за ціною, що є нижче звичайної ціни, у зв'язку з чим порушенопп.4.1.1, 4.1.3 п.4.1 ст.4, п п.1.20.1, 1.20.5 п.1.20 ст.1, пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.4.1, 4.2 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки керівником ДПІ у м.Трускавець прийнято рішення від 30.04.2010 №1/23-0/320375555 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін з податку на прибуток підприємств в сумі 800420 грн., у т. ч. за основним платежем 400210 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 400210 грн., та рішення від 30.04.2010 №2/23-0/320375555 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 192803 грн., у т.ч. основний платіж 128535 грн. та штрафні (фінансові) санкції 64268 грн.

Прийняття зазначених рішень стало підставою для звернення податкового органу до суду з позовом про сплату ЗАТ «Карпатський дім»податкових зобов'язань, визначених внаслідок застосування звичайних цін.

Перевіряючи правомірність нарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін, суди попередніх інстанцій обґрунтовано керувались положеннями підпунктів 1.20.1, 1.20.6, 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР).

Відповідно до пп. 1.20.1 ст. Закону №334/94-ВР звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Відповідно до пп. 1.20.6 ст. 1 Закону №334/94-ВР у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Підпункт 1.20.8 ст. 1 Закону №334/94-ВР зазначає, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №334/94-ВР з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається, виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 положення пп. 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно ст. 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ст. 190 ГК України).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення»вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів, послуг, за винятком тих, за якими здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно з п. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

На думку податкового органу, відповідач при здійсненні продажу апартаментів фізичним особам повинен був визначити як базу оподаткування справедливу ринкову ціну, яка вказана у витягах з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданих КП Львівської облради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки». Між тим, податковим органом не представлено статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження ціни продажу вказаного об'єкта.

Судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни, оскільки вартість, яка у них вказана, є інвентаризаційною вартістю об'єкта, що визначається, виходячи з його будівельної (балансової) вартості на час будівництва (п. 9 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001).

Згідно листа Ріелтерської компанії «Дельта Комфорт»№3 від 25.09.2008 встановити ринкову ціну продажу зазначених апартаментів неможливо у зв'язку з відсутністю ринку ідентичних або однорідних об'єктів продажу, які б мали однакові функції та співставні умови продажу, що стало підставою для проведення незалежної експертної оцінки вартості об'єктів продажу ФОП ОСОБА_1(сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_1 від 22.12.2006, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_2 від 15.12.2006).

Правильність незалежної експертної оцінки вартості об'єктів продажу підтверджена висновком експертного економічного дослідження проведеного Київським НДІ судових експертиз №3320/5754/5760/10-19 від 19.07.2010.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Трускавець залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко