Ухвала суду № 25225871, 18.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2012 р. м. Київ К-4556/09-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.08.2008

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2008

у справі № 2а-11564/08 (22-а-15135/08)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Аквасервіс»

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.08.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.208, позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ в Луганській області від 26.06.2008 № 0000572310/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 959541 грн., в тому числі 633694 грн. основного платежу та 316847 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Алчевська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п.7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Підставою для визначення спірного податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевірки за період з 01.10.2007 по 31.12.2007 про порушення позивачем вимог:

п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному застосуванні нульової ставки до операцій з поставки товарів, експорт яких не засвідчений належно оформленою вантажною митною декларацією. Позиція податкового органу полягає у тому, що зазначений у ВМД код товару 5402691000 (нитки синтетичні не розфасовані для роздрібної торгівлі, поліпропіленові, мультіфіламентні) не відповідає фактичному коду товару 5402499100 (нитки комплексні синтетичні не розфасовані для роздрібної торгівлі, які являють собою пряжу однониткову, не кручену з поліпропілену);

п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у віднесенні позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «ПБФ «Рома-компані», підписаних не встановленою особою, а також виданих не за першою, а за другою подією.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що експорт товару підтверджується ВМД, контрактами, специфікаціями, накладними, рахунками-фактурами.

Згідно з отриманими позивачем від виробника товару ТОВ «Технотон»на кожну партію товару сертифікатами якості з висновком нитка поліпропіленова мультіфіламентна високої якості відповідає ТУ У24.7-30996395-002:2005. У зв'язку з цим позивачем було здійснено відповідне умовне позначення продукції.

Зважаючи на відсутність доказів тому, що позивачем при експортуванні товару було внесено до ВМД інформацію, що не відповідала дійсності, а також на те, що експорт товару підтверджується належним чином оформленими ВМД, враховуючи відсутність фактів порушень при здійсненні митного контролю й митного оформлення товару на підставі ВМД (при експортуванні позивачем ниток синтетичних ВМД були перевірені митницею і жодних зауважень до їх оформлення не пред'явлено), суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів про правомірне застосування позивачем до операцій з експорту товару нульової ставки ПДВ, передбаченої п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Щодо висновків податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання робіт у ТОВ «ПБФ «Роса-компані», суди попередніх інстанцій правильно з ними не погодилися.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який платник податків зобов'язаний дотримуватися, і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним. В силу вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

За вимогами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної або видача такої накладної особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, окремий недолік податкової накладної не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, на дату отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності або правил оподаткування не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.08.2008 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2008 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло