Ухвала суду № 25225823, 25.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2012 р. м. Київ К-14905/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008

у справі № А38/225-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпролісзбут»

до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000422301/2 та №0000162301/0 від 14.03.2007.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування ТОВ «Дніпролісзбут»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за липень 2006 року, за результатами якої складено акт №36/23-513/24443340 від 04.10.2006.

Під час перевірки встановлено укладення позивачем Договору від 25.07.2006 № 25/07-06Б на проведення товарообмінної (бартерної) операції з ПП «Територія». Предметом вищезазначеного договору є зустрічна поставка (міна) рівних по договірній ціні товарів, яка здійснюється без оплати грошима на компенсаційній основі.

А саме, за умовами вищезазначеного договору ТОВ «Дніпролісзбут» було поставлено ПП «Територія»товари (гірськошахтне обладнання), та видано податкову накладу за № 250703 від 25.07.2006 на суму ПДВ 819296,00 грн.

ПП «Територія»на виконання умов договору передано згідно акту прийому-передачі вексель № 6530529973680, векселедавець - ТОВ «ВД «Дніпровська хвиля», номінальною вартістю 4915776,00 грн., строк платежу - по пред'явленню. На вищезазначений вексель ПП «Територія»виписано податкову накладну № 25072 від 25.07.2006 на суму ПДВ - 819296,00 грн.

03.07.2006 позивачем укладеного договір № 03/07-06Б на проведення товарообмінної (бартерної) операції з ПП «Земресурси», предметом якого є зустрічна поставка (міна) рівних по договірній ціні товарів, яка здійснюється без оплати грошима на компенсаційній основі.

Згідно договору позивачем поставлено ПП «Земресурси»товари - апарат освітлювальний, блок БЗТ, лічильник електричної енергії та виписано податкову накладу за №04071 від 04.07.2006 на суму ПДВ 579594,57 грн.

На виконання умов вищезазначеного договору ПП «Земресурси»передано, згідно акту прийому-передачі, вексель № 65305299873318, векселедавець - ДП «Мелікон-Дніпро»ТОВ «Мелікон-М», номінальною вартістю 3477567,40 грн., строк платежу - по пред'явленню та виписано податкову накладну № 04071 від 04.07.2006 на суму ПДВ 579594,57 грн.

А також ТОВ «Дніпролісзбут»поставлено ПП «Земресурси»товари та виписано податкову накладу за № 260705 від 26.07.2006 на апарат освітлювальний, блок БЗТ, лічильник електричної енергії на суму ПДВ 443635,00 грн.

ПП «Земресурси»передано, згідно акту прийому-передачі вексель № 65305299873319, векселедавець - ДП «Мелікон-Дніпро»ТОВ «Мелікон-М», номінальною вартістю 2661810,00 грн., строк платежу - по пред'явленню. На вищезазначений вексель ПП «Земресурси»виписано податкову накладну №26071 від 26.07.2006 на суму ПДВ 443635,00 грн.

За висновками акта перевірки позивачем порушено приписи пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з тим, що коли за отриманий товар передається вексель, погашення якого передбачає перерахування грошових коштів на рахунок продавця, податкова накладна на такий вексель не виписується, у зв'язку з чим позивачем безпідставно включені до складу податкового кредиту у липні 2006 року суми податку на додану вартість на підставі виданих ПП «Територія»та ПП «Земресурси»податкових накладних.

На підставі акта перевірки від 04.10.2006 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000422301/0 та №0000432301/0 від 10.10.2006.

За результатами адміністративного оскарження частково задоволено скарги платника, прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.03.2007 №0000422301/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму1832595,7 грн., у т.ч. 1409689 грн. основного платежу та 422906,7 грн. штрафних санкцій та №0000162301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у липні 2006 року на суму 494112 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що факт здійснення позивачем господарських операцій підтверджується видатковими накладними, простими векселями, актами приймання-передачі векселів, податковими накладними. Належність проведених операцій до бартерних узгоджується з нормами пп.1.6, 1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Оскільки у операціях, що здійснені на виконання угод щодо проведення бартерних операцій, укладених позивачем з ПП «Територія»та ПП «Земресурси»ні позивач, ні його контрагенти не виступали емітентами або векселедавцями, отримані позивачем цінні папери -векселі у проведених операціях для цілей оподаткування є товарами, у зв'язку з чим позивачем здійснено формування податкового кредиту з дотриманням вимог пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено про незастосування п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку векселі виступають не як борговий інструмент, як товар, у межах договорів міни.

Однак, судова колегія, не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає, що вони зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Згідно зі ст. 4 Закону України від 05.04.2001 № 2374-III «Про обіг векселів в Україні»видавати переказні та прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

У разі якщо розрахунки за отримані товари (послуги) здійснюються векселем, то при оподаткуванні ПДВ необхідно враховувати норми п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з п.3.1 ст. 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя чи інших боргових інструментів (далі -вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями -договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Для цілей оподаткування згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»векселі, видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суми податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку.

Визначення дати виникнення податкових зобов'язань здійснюється згідно з пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону. Зокрема, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення документа, що засвідчує факт відвантаження товарів, або виконання робіт (послуг) платником податку, яка і є датою першої з подій.

Податковий кредит за отриманим від замовника векселем не виникає, оскільки при передачі векселів у рахунок погашення боргу за отримані товари (роботи, послуги) ПДВ на вартість векселя не нараховується згідно з підпунктами 3.2.1 та 3.2.4 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. «а»пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом платника податку, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, суми податку на додану вартість, нарахованого під час придбання товарів чи послуг, у розрахунок за які було передано векселі (власної емісії або емітовані третіми особами), не є фактично сплаченими постачальникам таких товарів (послуг). Відтак, зазначені суми, включені до складу податкового кредиту платника податку, не враховуються під час визначення належних такому платнику податку сум бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити правомірність формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання простих векселів в обмін на поставлені товари, а також участь сум податку на додану вартість, нарахованих за цими операціями, у розрахунку бюджетного відшкодування, та з'ясувати чи не були спрямовані такі дії позивача на безпідставне одержання коштів із державного бюджету.

Не встановлення вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук