Ухвала суду № 25225685, 18.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2012 р. м. Київ К-21188/08-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008

у справі № 21/3524-А (22а-12710/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий світ»

до 1. Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому

2. Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області

про визнання неправомірною бездіяльності та дій, стягнення бюджетного відшкодування та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008, позов задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність ДПІ у м.Хмельницькому стосовно повернення позивачу податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в сумі 272155,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування у вказаній сумі. Визнано неправомірними дії відповідача з проведення 21.05.2008 невиїзної перевірки позивача. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.05.2008 № 0000492302/0/4105. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1717,00 грн. державного мита.

ДПІ у м.Хмельницькому подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п.7.7.2, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

20.04.2007 позивачем подана декларація з ПДВ за березень 2007 року, в якій до бюджетного відшкодування заявлено 42780,00 грн., а 22.10.2007 - за вересень 2007 року, в якій до бюджетного відшкодування заявлено 229375,00 грн. Відповідачем проведені відповідні камеральні перевірки, якими не виявлено порушень позивачем податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування, разом з тим вказано про неможливість відшкодування через відсутність інформаційних довідок по основних постачальниках.

Податковим органом проведено невиїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування за березень 2007 року, в результаті якої складено акт від 21.05.2008 № 4289/23-3/33590996, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2008 № 0000492302/0/4105 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування в сумі 42780,00 грн.

23.06.2008 податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування за вересень 2007 року, в результаті якої складено від 23.06.2008 № 5307/23-3/33590996, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2008 № 0000702302/0/4677 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування в сумі 229375,00 грн.

Підставою для невідшкодування позивачеві податку на додану вартість за спірні періоди податковий орган визначає відсутність підтвердження сплати податку до бюджету у ланцюгу постачання товару.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та правомірністю бюджетного відшкодування, зобов'язаний діяти у спосіб, передбачений законом. Відповідно, суди правильно застосували Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, зокрема п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який зобов'язує податковий орган у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У касаційній скарзі податкова інспекція свою позицію обґрунтовує неможливістю відшкодування за березень 2007 року у зв'язку з непідтвердженням зустрічними перевірками факту наявної надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, а за вересень 2007 року -не визначенням позивачем напрямку відшкодування.

Інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено.

Проте, податковий орган не враховує, що порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Щодо спірного бюджетного відшкодування за вересень 2007 року судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у податковій декларації за вересень 2007 року належним чином заповнив рядок 25 та додав до декларації додаток № 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування»та додаток № 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування», а також виконав вимоги п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 стосовно подання до органу Держказначейства України в п'ятиденний термін копії податкової декларації з відміткою податкового органу про її прийняття. Судом апеляційної інстанції правильно вказано на те, що описка у рядку 25.1 декларації не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло