Ухвала суду № 25225572, 14.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2012 р. м. Київ К-51527/09-С

№ К-51527/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009

у справі № 6/131-2952 (14/198-4564) Господарського суду Тернопільської області

за позовом Приватного підприємства «Експортер»

до 1. Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

2. Головного управління державного казначейства України у Тернопільській області,

про стягнення 15218,00 грн. бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009, позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 15218,00 грн.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування за квітень 2007 року доведено у судовому процесі, а тому вимоги позивача щодо повернення вказаних сум є обґрунтованими.

У касаційній скарзі Тернопільська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм підпункту 7.7.8 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР).

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що позивач подав до Тернопільської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2007 року з розрахунком сум бюджетного відшкодування та заявою про повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 21192,00 грн.

За наслідками висновків проведеної відповідачем перевірки щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування за вказаною декларацією, викладених в акті від 25.06.2007 № 5702/23-623/33011957, про порушення ПП «Експортер»норм підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР щодо неправильного визначення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку за березень 2007 року на 15218,00 грн., що мало наслідком завищення сум бюджетного відшкодування у квітні 2007 року на вказану суму, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2007 № 0000262306/0/46320 про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2007 року на 15218,00 грн.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 07.11.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008, у адміністративній справі № 14/169-4006 це податкове повідомлення - рішення скасовано. При цьому суд встановив, що ПДВ в сумі 15218,00 грн. був фактично сплачений позивачем платіжним дорученням від 26.02.2007 № 86, а підставою для зменшення бюджетного відшкодування контролюючим органом стало те, що ця сума була сплачена не в березні 2007 року, тобто не в податковому місяці, що безпосередньо передує звітному періоду, за який ця сума задекларована до відшкодування (а.с. 41-42).

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Враховуючи доведеність у судовому порядку факту правомірності формування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року у сумі 15218,00 грн. при розгляді адміністративної справи № 14/169-4006, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко