Ухвала суду № 25225535, 27.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2012 р. м. Київ К-13177/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04 липня 2008 року

у справі № 2-а-6830/07

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Комунальне підприємство «Донецькоблводоканал», правонаступником якого є Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу»(далі -позивач), звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька (далі -відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 22 жовтня 2007 року № 0006641542/0 в частині 22521,32 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року позовну заяву задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0006641542/0 від 22 жовтня 2007 року в частині застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 22521,32 грн. Присуджено з Державного бюджету України на користь КП «Донецькоблводоканал»витрати по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04 липня 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04 липня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу КП «Компанія «Вода Донбасу», посилаючись на те, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 04 липня 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку своєчасності сплати податків і зборів до бюджету КП «Донецькоблводоканал», за результатами якої був складений акт № 911/15-2/03361425 від 09 жовтня 2007 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у порушенні граничного терміну сплати суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 237035,22 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість, які були узгоджені згідно податкових декларацій № 113692 від 20 жовтня 2006 року на суму 225213,20 грн. та № 100648 від 20 червня 2007 року на суму 11822,02 грн., були погашені із порушенням граничного строку сплати.

22 жовтня 2007 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення -рішення № 0006641542/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 25 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 237035,22 грн. до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 10 % в сумі 23703,52 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Об'єктом застосування штрафу у розмірі 22521,32 грн. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька визначила сплачені позивачем згідно платіжних доручень (арк. справи 11-13) суми в рахунок погашення узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2006 року, які враховані податковим органом в погашення зобов'язань з вказаного податку за попередні періоди, тобто в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану варітсть.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено абзацом 1 підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання зі сплати штрафу у розмірі 22521,32 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 04 липня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева